5.4. Кастрація за методом а. А. Байбуртцяна.

Показання. Цей спосіб кастрації тварин відноситься до часткової кастрації, оскільки тут видаляють тільки паренхіму сім'яників, а придаток зберігають. При цьому методі, за даними автора, припиняється сперматогенна функція статевих залоз при збереженні гормональної функції придатків. Зазначеним методом рекомендують каструвати кнурців 10— 30-денного віку. У старших кнурців важко видалити паренхіму сім'яника, тому що вона занадто щільна.

За даними А. А, Байбуртцяна, жива маса кнурців, кастрованих цим методом у 8—10-місячному віці, була на 6—12 кг більша, ніж аналогічних тварин, оперованих іншими методами.

Фіксація. Тварину фіксують у лежачому спинному положенні.

Знеболювання. У товщу сім'яника ін'єктують 10 мл 3 %-ного розчину новокаїну.

Техніка кастрації. Після фіксації сім'яників у середній частині задньої поверхні мошонки стерильним череватим скальпелем роблять прокол на глибину 0,5—1 см. Довжина рани повинна відповідати ширині леза скальпеля. Введений у товщу сім'яника скальпель повертають навколо його осі на 90—180°, Потім скальпель витягують і пальцями обох рук витискують через утворену рану паренхіму. При цьому намагаються повністю її видалити, особливо з головчастої частини сім'яника, яка у кнурів розміщена в нижній його частині. Так само роблять і з другим сім'яником.

Виконуючи кастрацію за методом А. А. Байбуртцяна, не слід проколювати сім'яник на його малій кривизні, а також біля головчастого чи хвостового кінців, оскільки в першому випадку можна пошкодити великі кровоносні судини, другому — головку придатка, а в третьому — хвіст придатка. При масовій кастрації кнурів за методом А. А. Байбуртцяна через втому пальців хірург може не повністю видалити паренхіму сім'яника. У таких тварин відбувається регенерація сім'яників, тому їх необхідно каструвати іншим методом. Зважаючи на це, зазначений метод не набув значного поширення.

6. Техніка проведення орхідектомії у самців дрібної рогатої худоби.

У цих тварин сім'яники лежать у порожнині мошонки вертикально до їх довгої осі великою кривизною краніально; головка придатка розміщена зверху, хвіст — внизу. Відносно довгий сім'яний канатик тонкий у верхньому відділі; внизу його судинний конус значною мірою потовщений, що зумовлено особливостями структури внутрішньої сім'яної артерії, яка у самців великої рогатої худоби безспіральна. Із збільшенням діаметра її основних спіралей донизу і вторинних спіралей збагачується поступове потовщення судинного конуса. У техніці кастрації це має важливе значення.

Кастрацію баранів і цапів проводять кривавим і безкровним методами.

Показання. Вибраковування тварин із племінного стада у зв'язку з віком або заміна повноціннішими у племінному відношенні баранами, а також для поліпшення смакових якостей м'яса.

6.1. Кривавий відкритий метод кастрації.

Знеболювання. З цією метою в товщу сім'яника або в сім'яний канатик ін'єктують 10 мл 3 %-ного розчину новокаїну.

Техніка операції. З усіх методів найчастіше застосовують відкритий кривавий. Це пояснюється тим, що у баранів і козлів дуже рідко спостерігають аномалії сім'яників і пахвинного каналу. Крім того, пахвинний канал дуже довгий, що запобігає грижоутворенню.

Для того, щоб зробити розріз мошонки, її захоплюють лівою рукою, напружуючи шкіру на сім'яниках. Найраціональніше розріз мошонки виконувати на краніальній поверхні (по великий кривизні сім'яника), відступавши від шва мошонки на 1—1,5 см, уздовж усього сім'яника. Він повинен обов'язково проходити через дно мошонки.

У цій ділянці при відкритому методі кастрації легко виконувати розтин загальної піхвової оболонки; на каудальній поверхні цьому заважає прилягаючий і притиснутий до неї в момент фіксації сім'яника його придаток. Крім того, рани, що знаходяться спереду, більш захищені від забруднення.

Звільнений сім'яник витягають із порожнини мошонки, перерізають перехідну зв'язку, розривають брижу і в найтоншій ділянці сім'яного канатика накладають лігатуру із шовку № 6. Кінці лігатури зав'язують хірургічним або морським вузлом. Першу петлю вузла поступово затягують за два-три прийоми з інтервалом 2—3 с, щоб лігатура глибоко увійшла в тканини, достатньою мірою витиснувши рідкі елементи з їх складу. Другу петлю вузла зав'язують при натягнутих кінцях лігатури, попереджуючи дим розслаблення затягнутої першої петлі.

Після цього сім'яний канатик перетинають ножицями відступивши від лігатури на 1 —1,5 см. Кінці ниток притримують у цей момент у руці і контролюють старанність накладання лігатури (відсутня кровотеча з кукси сім'яного канатика), після чого відсікають її кінці, відступивши від вузла на 1 см. Зрозуміло, що було б помилкою виконувати ці два прийоми у зворотній послідовності.

Немає необхідності на сім'яний канатик накладати кастраційну петлю методом Б. М. Обухова. Необхідно уникнути додаткового подразнення тканини здвоєною товстою лігатурою. Необгрунтоване також залишення довгої кукси (2 - 2,5 см) сім'яного канатика, оскільки це сприяє розвитку інфекції.

Із порожнини мошонки стерильним тампоном видаляють згустки крові і рану присипають сумішшю стрептоциду та йодоформу.