Список літератури

1. Патика В.П., Тараріко О.Г. Агроекологічний моніторинг і паспортизація земель. – К.: Фітосоціоцентр, 2002. – 296 с

2. Смаглій О.Ф., Кардашов А.Т., та ін.. Агроекологія. – К.: Вища освіта, 2006. – 650 с.

Лабораторна робота № 17 Тема: Науково обґрунтована система сівозмін

Основні причини зниження врожайності і погіршення якості врожаю за беззмінного вирощування сільськогосподарських культур пов’язані з однаковим використанням поживних речовин грунту, значною забуряненостю посівів, їх ушкодженням шкідниками і хворобами, накопиченням у грунті різних токсичних речовин – продуктів життєдіяльності рослин і мікроорганізмів.

Сівозміни є основою стабільності землеробства, оскільки вони позитивно впливають на всі важливі грунтові режими, насамперед, поживний і водний, а також повітряний і тепловий, сприяють активній детоксикації шкідливих речовин, визначаючи таким чином, весь комплекс умов розвитку складного агробіоценозу, найважливішою складовою якого є зелені рослини.

Наукові принципи побудови сівозмін передбачають правильний підбір попередників та оптимальне поєднання одно видових культур із дотриманням допустимої періодичності їх повернення на одне й те ж поле. За такої побудови сівозміни виконують основну біологічну функцію – фіто санітарну і дозволяють максимально зменшити обсяги застосовуваних хімічних засобів захисту рослин.

Результати досліджень учених свідчать про зростання ролі сівозмін як організуючої і функціональної моделі системи землеробства у вирішенні основних проблем його розвитку – високої, сталої продуктивності сівозмін при забезпеченні відтворення родючості грунтів і охорони навколишнього середовища. За умов повного освоєння зональних науково обґрунтованих сівозмін у комплексі з іншими технологічними заходами можна підвищити продуктивність землі на 40-50%, забезпечивши при цьому відтворення родючості грунтів і збереженість навколишнього середовища.

Структура сільськогосподарських культур у сівозміні та їх чергування повинні забезпечувати ефективне використання зональних і місцевих грунтово-кліматичних ресурсів і відтворення родючості грунтів, особливо запасів вологи для основних культур.

Сівозміни планують таким чином, щоб поля кожної з них знаходились в одній грунтово-екологічній або технологічній групах земель і були рівновеликими. Розміщення полів однієї сівозміни у декількох грунтово-екологічних або технологічних групах земель дуже ускладнює, а іноді й зовсім унеможливлює освоєння і ведення сівозмін. Тривалість ротації сівозміни залежить від культури, яка має найдовший період повернення на попереднє місце вирощування. Дотримання цієї вимоги дає змогу вирощувати потрібну культуру на максимально можливій площі. Наприклад, для буряків цукрових період повернення становить 3-4 роки і їх можна вирощувати на одному полі чотирипільної сівозміни. Насичення сівозміни буряками цукровими становитиме 25%. У п’ятипільній сівозміні при одному полі буряків цукрових насичення сівозміни буде лише 20%.

З максимальним насиченням соняшник треба вирощувати у восьмипільній, льон – у семипільній сівозмінах, або на половині поля в чотири – чи трипільних сівозмінах з поперемінним розміщенням цих культур як на одній, так і на іншій половинах поля через ротацію. Або перемінно в різних сівозмінах протягом ротації. Періодичність повернення культур на попереднє місце вирощування у сівозмінах наведено в таблиці 1.

Продуктивність культур значною мірою залежить від розміщення їх у сівозміні. Можливість одержання максимального врожаю залежить від розміщення культур після кращих попередників (Табл. 2). При дотриманні зазначених періодів повернення на попереднє місце вирощування можна складати схеми сівозмін будь-якого типу та виду. При цьому слід уникати насичення сівозміни культурами, близькими між собою біологічно (колосовими зерновими, бобовими). Не рекомендується розміщувати колосові зернові після колосових більше двох років, бобових після бобових.

Таблиця 1

Періодичність чергування культур у сівозміні, роки

Культура	Полісся	Лісостеп	Степ
Пшениця озима	2-3	2-3	1-3*
Жито озиме	1-2	1-2	1-2
Ячмінь, овес	1-2	1-2	1-2
Кукурудза	Можливі повторні посіви **
Горох, вика, чина, соя	3-4	3-4	3-4
Гречка	1-2	1-2	1-2
Просо	2-3	2-3	2-3
Люпин	6-8	6-7	-
Буряки цукрові, кормові, ріпак	3-4	3-4	3-4
Картопля	2-3	2-3	1-2
Льон	5-7	-	-
Соняшник	-	7-8	7-9
Капуста	6-7	6-7	6-7
Трави багаторічні бобові	3-4	3-4	3-4

Примітки:* у Степу можливий повторний посів пшениці озимої після пшениці, яку вирощували після пару чорного;

** - повторний посів до 3-4 років з перервою, що відповідає строку повторного посіву.

Таблиця 2

Оцінка попередників

Культура

Попередник

Трави багаторічні

Трави однорічні

Горох, вика

Люпин на зерно

Кукурудза на силос

Кукурудза на зерно

Пшениця озима

Жито озиме

Ячмінь

Овес

Картопля пізня

Льон

Буряки цукрові

Соняшник

Пшениця озима

х

х

х

уд

д

н

н

н

н

уд

уд

х

н

н

Жито озиме

х

х

х

уд

д

н

н

н

уд

н

уд

х

н

н

Ячмінь

х

х

х

х

х

х

д

д

н

уд

х

х

х

уд

Овес

х

х

х

х

х

х

д

д

уд

н

х

х

х

уд

Кукурудза

х

х

х

х

уд

уд

х

х

х

х

х

х

уд

уд

Горох, соя, вика

н

уд

н

н

х

х

х

х

х

х

х

х

х

д

Люпин

н

уд

н

н

д

х

х

х

х

х

х

х

х

д

Льон

х

х

д

д

х

х

х

д

уд

уд

х

х

н

н

Буряки цукрові, ріпак

д

д

д

д

уд

уд

х

х

д

д

д

уд

н

н

Картопля

х

х

х

х

д

д

х

х

д

д

н

х

х

н

Соняшник

н

х

х

х

х

уд

х

х

х

х

х

х

уд

н

Примітка: х - найкращий; д - допустимий; уд - умовно допустимий;

н – недопустимий попердник

Для різних господарств зараз найбільш прийнятиме є сівозміни з короткою ротацією. На більшість культур розміщення їх у чотири-, шестипільних сівозмінах негативно на рівень урожаю.

Набір культур уточнюється з урахуванням зональних і грунтових умов розміщення господарств, їхньої спеціалізації (виробництво тваринницької чи рослинницької продукції) та з урахуванням рекомендованого співвідношення кормів для господарств із різною спеціалізацією і структурою посівних площ. Господарства, що займаються виробництвом продукції рослинництва, можуть мати ще вужчц спеціалізацію, зорієнтовану здебільшого на вирощування однієї чи двох культур. Щоправда, це ускладнює організацію науково обґрунтованого чергування культур у сівозмінах, змушує запроваджувати посіви додаткових культур для його покращення.

На всіх полях сівозміни попередником для культур нововведеної схеми мають бути один-два попередники. Для освоєння нової сівозміни потрібен певний час. За неможливості вирощувати культуру згідно з новою схемою тимчасово вводяться культури-замінники.