3. Поняття раціонального використання земель

Поняття охорони земель тісно пов’язане з поняттям їх раціонального використання, оскільки раціональне землекористування означає водночас і охорону земель.

Питання раціонального використання землі є тим більш актуальним в умовах швидких темпів росту населення світу при якому площа землі залишається незмінною, а значить неминучим в результаті цього є більш інтенсивне використання земельних ресурсів.

Тому державна політика відносно використання земель сільськогосподарського призначення повинна базуватись на двох взаємопов’язаних концепціях: ефективне та інтенсивне використання земельних ресурсів для забезпечення населення України продуктами харчування, а сільськогосподарською сировиною – промисловість, а також впровадження системи заходів по охороні земельних ресурсів, в тому числі збереженню та відтворенню родючості ґрунтів. А значить першочерговим завданням землевласників і землекористувачів є постійне відновлення родючості землі, а це може бути досягнуто завдяки її раціональному використанню.

Раціональне використання земель означає, як обмеження вилучення земель із сільськогосподарського обороту з метою використання їх для несільськогосподарських потреб, так і створення передумов для подальшого підвищення продуктивності ґрунтів.

Оскільки земля є різновидом природних ресурсів, то для неї характерні загальні принципи раціонального природокористування.. Раціональне природокористування полягає у використанні природних ресурсів в обсягах та способами, які забезпечують сталий економічний розвиток, що не призводить до порушення відновлювальних властивостей природи і погіршення екологічних умов довкілля.

До того ж, раціональне природокористування має базуватись на принципах, які дозволяють передбачити кінцеві результати взаємодії людини і природи, не допускаючи зниження можливостей самовідновлення потенціалу природних комплексів та їх деградації, забезпечуючи максимально ефективне використання ресурсів природи .

Принцип раціонального природокористування реалізується за допомогою екологічно-правових вимог: встановлення лімітів використання природних ресурсів, застосування маловідходних, енерго- і ресурсозберігаючих технологій, здійснення заходів щодо відтворення відновлювальних природних ресурсів, планування розміщення виробничих та інших господарських об’єктів з урахування біологічного та ландшафтного розмаїття, запобігання забрудненню довкілля, застосування біологічних, хімічних та інших методів поліпшення якості природних ресурсів, економічного стимулювання заходів, що забезпечують раціональне використання природних ресурсів та здійснення інших заходів, що забезпечують екологічно обґрунтоване природокористування.

До того ж, що раціональне природокористування потребує посилення взаємозв’язку між науково-технічним прогресом і природоохоронною діяльністю, зокрема, здійснення заходів, спрямованих на зниження і ліквідацію негативного антропогенного впливу на довкілля, збереження, поліпшення та раціонального використання природно-ресурсного потенціалу, і це означає, що розвиток народного господарства повинен мати дедалі більш природоохоронний характер.

Щодо земельних ресурсів, то їх раціональне використання – це таке використання, яке відповідає цільовому призначенню землі, забезпечує високу ефективність землекористування і охорону, спрямовану на запобігання необґрунтованого вилучення земель сільськогосподарського призначення, захист від антропогенного впливу, відтворення і підвищення родючості ґрунтів.

Крім того, за визначеннями деяких вчених, раціональним слід вважати таке використання земель при якому поряд з виробництвом економічно доцільної кількості продукції зберігається екологічна рівновага всіх природних факторів, яке є найдоцільнішим з погляду пізнання людиною законів функціонування землі як засобу виробництва, елемента природного середовища та суб’єкта суспільних відносин.

Раціональне використання земель сільськогосподарського призначення передбачає досягнення суб’єктами землекористування продуктивності землі не нижче багаторічної, яка склалася в аналогічних природнокліматичних умовах конкретного регіону, без шкоди нанесеної земельним ресурсам і ґрунтам та без порушення корисних властивостей агроландшафтів, їхнього виснаження та деградації.

Отже, раціональне використання земель сільськогосподарського призначення – це процес людської діяльності, що направлений на використання землі, як основного засобу виробництва в сільському господарстві із збереженням екологічної рівноваги всіх природних факторів та задоволення різноманітних потреб людини.

Питання раціонального землекористування впродовж тривалого часу є вирішальним при проведенні аграрної реформи, для вирішення якого розроблена Національна програма охорони земель до 2010 року. Нею передбачено здійснити територіальну організацію агроландшафтів шляхом землевпорядкування на площі 41,8 млн. га, зменшити розораність та сільськогосподарське освоєння територій до 40%, намічено вилучити з активного сільськогосподарського обороту понад 2 млн. га деградованих та радіоактивно забруднених сільськогосподарських угідь, здійснити їх консервацію.

Крім того, раціональне землекористування забезпечується за допомогою: раціональної організації територій; своєчасного проведення внутрішньогосподарського та міжгосподарського землевпорядкування; чіткого дотримання вимог щодо повноти та своєчасності внесення земельно-кадастрових даних; здійснення координуючих, контрольних та експертних заходів з боку спеціально уповноважених органів охорони земель; економічного стимулювання раціонального землекористування.