Українська картографія в новітні часи

Після проголошення УНР Українським геодезичним управлінням видано 54 аркуші державної ”спеціальної карти“ України масштабу 1:420 000 і 4 аркуші масштабу 1:1 050 000. "Фізична карта України" П.А. Тутковського видана в масштабі 1:1 680 000. Було видано два плани Києва на 6-ти аркушах із горизонталями українською мовою.

Нові карти видавалися центральними картографо-геодезичними органами тих країн, до складу яких входили українські землі. В СРСР перевидавалися виправлені карти Російської імперії масштабів 1:42 000 і 1:420 000, частково було перевидано карти масштабів 1:126 000 і 1:21 000.

В 1925 р. товариство ”Укрповітряшлях“ розпочало аерофототопографічне знімання території України. Перші ж аерофототопознімки на територію України були зроблені німецькими та австрійськими військовими топографами із прив’язкою до топопунктів.

З 1928 року були продовжені перервані першою світовою війною тріангуляційні роботи першого класу на трасі Пулково-Миколаїв під керівництвом Ф. Красовського. Вони проводилися для забезпечення знімання в масштабі 1:10 000.

На західноукраїнські землі складено карти: польські (1:100 000 тактична, багатокольорова), 1:25 000 (оперативна, однокольорова), 1:300 000 (оперативна, багатокольорова), 1:500 000 (польотна), чехословацькі на австрійській основі на територію Закарпаття у масштабах 1:25 000, 1:75 000, 1:2000 000, 1:750 000, румунські масштабу 1:20 000 (для Буковини), 1:100 000, 1:200 000, 1:500 000 (для Бессарабії).

Активно розвивається тематичне картографування. У 1919 р. вийшла карта залізниць України, в 1920 р. – карта сільськогосподарського районування Криму і перший регіональний тематичний атлас ”Статистико-економічний атлас Криму“. Найвидатнішими картографічними творами цього періоду є ”Атлас електрифікації України“ (1922), схематичний ”Кліматичний атлас України“ (виданий Укрметео у 1927 р.), перший комплексний ”Географічний атлас України“ (виданий А. Кльованим у 1928 р.; він включав 33 карти, пояснювальний текст, таблиці, графіки; мав три розділи – природні умови, соціально-політичний і господарський; карти були складені у масштабі 1:3 380 000). В 1923-34 рр. видано політико-адміністративні карти України в масштабі 1:5 000 000. Тоді ж Д. Кочергін видав карту середнього багаторічного стоку Європейської частини Союзу РСР.

Територія України знайшла своє відображення і на багатьох картах і атласах СРСР: ”ГОЕРЛО“ (1920), БСАМ (1937), ”Промисловість СРСР“ (1929 р.; мав 5 випусків), Економічній карті Європейської частини СРСР (1926) та на багатьох спеціальних картах, зокрема на ”Шкільній географо-економічній карті“ масштабі 1:1 000 000 (1928), Економічній карті УРСР масштабу 1:3 000 000 (1928), ”Мапі Первомайської округи“ (1929).

На західноукраїнських землях роботи із тематичного картографування проводилися професором Львівського університету Є. ромером. Він заснував при Львівському університеті Географічний інститут, видав географо-статистичний атлас Польщі. Професор Української Господарської Академії в Подебрадах (Чеська Республіка) Л. Грабина видав підручники з прикладної і теоретичної геодезії, а географ і картограф В. Кубійович склав декілька стінних карт України та карт для підручників.

Розвиткові картографії сприяли праці директора Інституту географії й картографії АН України С. Рудницького (1877-1937), який пропагував знання про Україну на міжнародній арені – в Женеві, Парижі, Відні, Празі. Берліні.

В 1930-ті роки для української географії та картографії, як і для всієї української науки і культури, стали роками терору й денаціоналізації. Були позбавлені праці і репресовані тисячі людей – академіків, професорів, наукових співробітників, аспірантів, студентів. У 1933 р. було прийнято постанову про припинення українізації. За період 1939-41 рр. із возз’єднаних західноукраїнських земель, де проживало понад 10 млн. чол., було вивезено близько 400 тисяч українців і 1,2 млн. поляків. Були розпущені, ліквідовані й перепрофільовані українські установи й заклади.

У 1939 р. Вище геодезичне управління було перетворене в Головне управління геодезії та картографії (ГУГК). Для військових потреб вся територія України була вкрита картами масштабу 1:500 000, 1:750 000, 1:1 000 000, 1:2 000 000, 1:50 000, 1:200 000 і 1:300 000 (основна польова). В 1939 р. була видана недоступна для загального користування карта масштабу 1:25 000.

За рубежем територія України зображалася на всіх картах сусідніх держав – Румунії, Польщі, Чехословаччини. Ці карти були перевидані із карт часів Першої світової війни, доповнені й перероблені.

Надзвичайно широке коло тематичного картографування цього періоду, зокрема економічне. В цей час були видані карти ”Досягнення колгоспного виробництва“ (1931), ”Районування та спеціалізація сільського господарства“, ”Укрм’ясо“,”Розміщення радгоспів“ (1932), ”Розташування колгоспів та МТС“ (1933), ”Райони бурякосіяння“ (1934), економічна карта Харківської області (1935).

Видатною працею в ці роки став ”Атляс“ України й сумежних країв” В. Кубійовича (Львів, 1937).

Особливо величезного значення набули топографо-картографічні роботи у роки Великої Вітчизняної війни 1941-45 рр. чи Другої світової війни. Карти використовувалися при плануванні й проведенні бойових операцій, визначенні координат цілей, прив’язці бойових порядків, орієнтуванні. Створювалися спеціальні карти – бланкові, розвідувальні, кодовані, рельєфні тощо. Спеціальні топогеодезичні загони виконували спеціальні роботи із згущення й розвитку опорних геодезичних мереж в районах ведення бойових дій, особливо для потреб артилерії.

Широко застосовувалися матеріали повітряної розвідки й фотографування. Вміле дешифрування аерофотознімків дало можливість успішно провести одну із найвизначніших операцій 1943 р. – визволення столиці України та всієї Лівобережної України.