Головні види тематичних карт

Карти природи

1. Геологічні карти. Дають в сукупності усесторонню картографічну характеристику геологічної будови території, вік, петрографію, умови залягання та рухи земної кори, корисні копалини.

На власне геологічних картах (стратиграфічних) показана будова земної кори біля її поверхні шляхом зображення комплексу гірських порід, об’єднаних за віковим принципом. Місця залягання порід різного віку показано способом якісного фону у стандартних кольорах із буквеними індексами (S, D, J, C, O, P, N, Q тощо). Показано ареалами виходи магматичних порід. Лінійними знаками показані головні розломи, скиди і насуви. На крупномасштабних картах показаний ще й рельєф горизонталями із висотою перерізу даного масштабу топокарти. На дрібномасштабних картах показують геологічні розрізи.

На тектонічних картах зображають будову земної кори, виділяючи тектонічні структури – платформи і складчасті області різного віку (спосіб якісного фону), розломи – спосіб лінійних знаків; на навчальних картах значковим способом показують вулкани (згаслі й діючі). місця найбільших землетрусів.

На сейсмічних картах показуються кількісні та якісні характеристики земле- й моретрусів, їхнє розміщення, пов’язані із землетрусами явища – цунамі, сейсмодислокації.

На картах вулканізму показуються поширення вулканів, дати вивержень, якісні та кількісні характеристики вулканів.

На інженерно-геологічних картах показуються верхні горизонти земної кори з точки зору будівництва та експлуатації інженерних споруд та господарського використання території.

На неотектонічних картах показують розвиток земної кори, починаючи із олігоцену.

На літолого-фаціальних картах показують потужність та склад осадових та осадово-вулканогенних порід певного геологічного віку.

На карті четвертинних відкладів показують поширення генетичних типів, породний склад, потужність, вік та морфологію гірських порід четвертинного періоду

На гідрологічних картах показують закономірності поширення підземних вод, їхні кількісні та якісні характеристики.

На картах корисних копалин показують розміщення, розміри запасів, склад, умови залягання та інші характеристики корисних копалин.

2. Карти рельєфу. На гіпсометричних картах рельєф зображають за допомогою ізогіпс із пошаровим фарбуванням висотних ступенів (гіпсометричний метод). Малюнок ізогіпс забезпечує показ типів і форм рельєфу, характерних для даної місцевості, але відсутній показ генезису рельєфу. На геоморфологічних картах передаються особливості зовнішніх ознак, походження, вік і динаміка форм рельєфу. На морфометричних картах рельєфу показано кількісним фоном густоту та глибину ерозійного розчленування, кути нахилу, довжина схилів, картограмою – закарстованість, еродованість, яружність.

3. Геофізичні карти характеризують поля Землі – гравітаційне, магнітне, геотермічне (способом ізоліній).

4. Геохімічні карти характеризують поширення та міграцію хімічних елементів у ландшафтах (спосіб якісного фону, значків, ареалів, знаків руху).

5. Кліматичні та метеорологічні карти показують кліматичні особливості даної території та окремі елементи клімату (способи якісного фону, ізоліній, локалізованих діаграм, лінійних знаків, знаків руху). Поширені карти кліматичного районування та окремих показників клімату. На синоптичних картах способом локалізованих діаграм та цифровими написами передано результати метеорологічних спостережень на станціях метеомережі в певний момент часу. Ізобарами передають тиск повітря, лінійними знаками – атмосферні фронти, границі повітряних мас.

6. Карти ґрунтів характеризують розміщення ґрунтів на земній поверхні (спосіб якісного фону). Ділянки, зайняті різними відмінами ґрунтів, позначають фоном того чи іншого кольору, буквеними чи цифровими індексами, механічний склад – штрихуванням, іншим штрихуванням – ґрунтотворні породи.

7. Карти рослинності (геоботанічні) відображають розміщення рослинних угрупувань на земній поверхні. Для загальногеоботанічних карт основним способом картографування є спосіб якісного фону. На флористичних картах основним способом зображення є спосіб ареалів (показує поширення окремих видів рослин).

8. Карти тваринного світу (зоогеографічні) характеризують розміщення угрупувань тварин (зоогеографічне районування). На фауністичних картах показується поширення окремих видів тварин (спосіб ареалів).

9. На ландшафтних картах показуються поширені на даній території природно-територіальні комплекси різних рангів (спосіб якісного фону). Можна поєднати колір (низькі ранги ПТК), штрихування (високі ранги ПТК) та лінійні знаки (межі ПТК із цифровою чи буквеною індексацією).

10. Карти раціонального природокористування, охорони та відтворення природи. На них показуються два основні напрями охорони природи: охорону в процесі її раціонального використання та консервацію (вилучення із господарського обігу окремих територій). Використовують способи якісного фону, ареалів, лінійних знаків, значків.

Соціально-економічні карти

1. На картах населення подається узагальнена характеристика населення, кількість його, віковий, статевий та національний склад, природний та механічний рух (способи крапковий, картограма, псевдокартограма, картодіаграма, знаки руху, значки, ізоліній).

2. Карти господарства (економічні, загальноекономічні) характеризують стан та особливості господарського комплексу. На загальноекономічних картах показуються промисловість, транспорт і сільське господарство (спосіб значків, в тому числі й структурних, лінійних знаків, знаків руху, якісного фону) із передачею кількісних та якісних характеристик об’єктів господарства (валова продукція, її структура). Шкала кольорів для показу галузей промисловості є стандартною. Буквеними чи геометричними значками показуються родовища корисних копалин, символічними значками – електростанції, ареалами – поширення сільськогосподарських культур, якісним фоном – сільськогосподарське районування.

На галузевих картах промисловості використовуються способи значків, лінійних знаків, знаків руху. На галузевих картах сільського господарства показуються розміщення та розміри площ посівів певних сільськогосподарських культур (видів тварин). Застосовують способи ареалів, крапковий, картограму, картодіаграму.

3. Карти соціальної інфраструктури об’єднують карти освіти, культури, науки, рекреації, фізичної культури і спорту, громадського харчування, побутового обслуговування, соціального забезпечення тощо. Залежно від виду карти застосовують способи значків, картограму, картодіаграму, крапковий, якісного фону тощо.

4. Карти політичні та політико-адміністративні показують державну приналежність і політико-адміністративний устрій певної території (способи лінійних знаків, якісного фону, значків).

5. Карти історичні передають історичні події та явища (способи значків, лінійні знаки, знаки руху).

 

Література основна:

1. Божок А.П., Осауленко Л.Є., Пастух В.В. Картографія. Підручник. – К.: Фітосоціоцентр, 1999. – Стор. 59-85, 91-92.

3. Картография с основами топографии Учебник для студентов естеств.-геогр. фак. пед. ин-тов. Под ред А.В. Гедымина. Ч. 2. Мелкомасштабная географическая карта. Школьные географические произведения. – М.: Просвещение, 1973. – Стор. 120-146.

4. Картография с основами топографии: Учеб. пособие для студентов пед. ин-тов по спец. ”География“ / Г.Ю. Грюнберг, Н.А. Лапкина, Н.В. Малахов, Е.С. Фельдман; Под ред. Г.Ю. Грюнберга. – М.: Просвещение, 1991. – Стор. 215-245.

5. Салищев К.А. Картоведение. 2-е изд. – М.: Изд-во Моск. ун-та, 1982. – Стор. 51-99.

6. Салищев К.А. Картография: Учебник для географических специальностей ун-тов. 3-е изд., перераб. и доп. – М.: Высшая школа, 1982. – Стор. 45-90.

7. Справочник по картографии / А.М. Берлянт, А.В. Гедымин, Ю.Г. Кельнер и др. – М.: Недра, 1988. – Стор. 14-23.

Література додаткова: Востокова А.В. Оформление карт. – М.: Изд-во МГУ, 1985. – 200 с.; Жупанський Я.І., Сухий П.О. Соціально-економічна картографія. – Тернопіль, 1997. – 274 с.; Лютый А.А. Язык карты. – М.: Знание, 1981. – 48 с.; Лютый А.А. Язык карты: сущность, система, функции. – М.: ИГ АН СССР, 1988. – 292 с.; Лютый А.А. Казанцев Н.Н., Платэ А.Н., Суворов А.К. Проектирование систем знаков тематических карт. – М.: ИГ АН СССР, 1987. – 1987. – 239 с.; Салищев К.А. Пректирование и совставление карт. – М.: Изд-в МГУ, 1987. – 240 с.