Тема 15 Оглядові загальногеографічні карти Особливості оглядових загальногеографічних карт

Назва "загальногеографічні карти" пояснює, що на них представлена різностороння характеристика зображеної території. Залежно від масштабу їх поділяють на крупномасштабні (топографічні), середньомасштабні (оглядово-топографічні) та дрібномасштабні (оглядові). Таким чином, оглядові карти – дрібномасштабні (масштаб дрібніше 1:1 000 000), які відображають земну поверхню із показом на ній природних та соціально-економічних об’єктів: рельєфу, вод, рослинного та ґрунтового покриву, населених пунктів, шляхів сполучення, границь і меж, об’єктів економіки та культури.

Оглядові карти мають специфічні особливості:

1) їх відрізняє більший ступінь генералізації (узагальнення) зображення земної поверхні та розміщених на ній явищ у порівнянні з топографічними та оглядово-топографічними картами;

2) обмеженість змісту (менше число природних та соціально-економічних елементів), що зумовлено масштабом. На них майже відсутній рослинний покрив, обмежений показ земного магнетизму; показ клімату, геології, фауни, майже відсутні, що обмежує вживання терміну "загальногеографічна";

3) із природних елементів на них присутній показ рельєфу і водних об’єктів, соціально-економічних – населених пунктів, шляхів сполучення й елементів політико-адміністративного поділу;

4) упродовж історії свого розвитку зміст оглядових загальногеографічних карт зазнавав істотних змін, але на них завжди показувалися води, крупні форми рельєфу, населені пункти й дороги;

5) стабільність змісту свідчить про задоволення корінних потреб в пізнанні великих територій;

6) оглядові загальногеографічні карти дають уяву про:

– географічне положення території та просторове розміщення окремих її частин;

– співвідношення площ під суходолом та Світовим океаном, про розчленованість суші;

– будову земної поверхні та крупні форми рельєфу суші й Світового океану;

– види й особливості вод суші, зв’язок між водами й рельєфом;

7) дають можливість опосередковано судити про клімат території (за географічним положенням, густотою річкової мережі, ступенем заболоченості тощо), ступінь господарської освоєнності території;

8) вони є основою для складання тематичних карт;

9) досить різноманітні за характером призначення й використання (в атласах, складні, навчальні, навчально-довідкові, довідкові, настінні, настільні, текстові).

Зображення водних об’єктів

Характеристика Світового океану зводиться до показу його берегової лінії, рельєфу дна, морських шляхів сполучення, океанічних течій, областей поширення постійних та плавучих крижин, окремих елементів рослинності.

Рельєф дна Світового океану передається гіпсометричним способом, ізобатами – лініями однакових глибин. Ізобати проводяться із змінним глибинним інтервалом. Стандартної шкали глибин не існує, але на всіх картах показують ізобати. що обмежують крупні форми рельєфу дна Світового океану: -200 м – межа материкової відмілини й материкового схилу; -2 000 м – межа материкового схилу й ложа океану; -6 000 – межа ложа й глибоководних жолобів (западин). Ступені глибин між ізобатами фарбуються в синій колір за принципом: чим глибше, тим темніше. Доповнюються ізобати способом відміток глибин. Вказуються. як правило, найбільші глибини: в Чорному морі – 2 211 м, Азовському морі – 21 м. У протоках вказуються мінімальні глибини: Па-де-Кале – 36 м.

Велике значення набуває показ берегової лінії. В науковій географічній літературі розрізняють типи берегів: далматинський, ріасовий, фіордовий, шхерний, лагунний, лиманний, корінний тощо (картографічне зображення їх представлене в Атласі вчителя).

Головну річку річкової мережі на суходолі (на навчальних картах) показують жирнішою лінією. Довжина лінійного знака річки дає уяву про протяжність річки. При цьому внаслідок генералізації довжина річки зазнала істотного скорочення. Крім цього, на загальногеографічній оглядовій карті можна отримати дані про особливості річкової системи: її загальну конфігурацію, асиметричність чи симетричність, верхню, середню та нижню частини течії, а також характер вододілів, розміри та форму басейну, особливості живлення, густоту та звивистість русла на різних відрізках течії тощо.

Ширина русла не відповідає ширині лінійного умовного знаку у масштабі карти. На картах показуються (й підписуються) пороги, водоспади, судноплавні ділянки, показується характер гирла. На навчальних картах судноплавні ділянки показують блакитним просвітом осі лінійного знака або стрілкою. Показують урізи вод.

Для великих озер (Каспійське, Байкал) гіпсометричним способом передають рельєф дна. Для всіх озер показують урізи вод і відмітки найбільших глибин. Якість води у озерах передають кольором, наприклад, синім – із прісною водою, світло-бузковим – із солоною. Вказують спеціальними знаками порти, морські та озерні шляхи сполучення, границі плавучих крижин, поширення коралів, морських водоростей тощо.