Розпізнавання картографічних проекцій

Розпізнавання картографічних проекцій – встановлення її назви чи приналежності до певної групи чи класу. Для того, щоб знати характер спостворень та їх розподіл в межах потрібної карти, необхідно виявити, в якій проекції карта побудована.

Для розпізнавання картографічних проекцій використовують такі основні типи ознак:

1) який вид (форму) мають на карті паралелі та меридіани та під яким кутом вони перетинаються;

2) як співвідносяться довжини дуг меридіанів між сусудніми паралелями чи довжини дуг паралелей (в тому числі й екватора) в різних частинах карти.

Розпізнавання проекцій за цими чи іншими ознаками можливе лише для карт великого територіального охоплення.

За видом (формою) меридіанів і паралелей легко розпізнати клас ряду проекцій. Якщо меридіани на карті зображаються рівновідділеними паралельними прямими, а паралелі – до них перпендикулярними лініями, то карта побудована в нормальній циліндричній проекції. Якщо паралелі зображені паралельними прямими, середній меридіан – до них перпендикулярний, а решта меридіанів – кривими, то карта побудована в псевдоциліндричній проекції.

Інколи можна встановити, що дана проекція не відноситься до групи рівновеликих чи рівнокутних проекцій. Якщо фігури, утворені сусідніми паралелями і меридіанами, не рівні за площею, то проекція не є рівновеликою. Якщо меридіани і паралелі хоча би в деяких місцях карти перетинаються не під прямим кутом, проекція не відноситься до рівнокутних. Однак, навіть, якщо меридіани й паралелі й перетинаються під прямим кутом, вона не обов’язково є рівнокутною.

Для визначення більшості картографічних проекцій, які застосовуються для побудови карт в Україні, – карт світу, півкуль, материків, частин світу, океанів, окремих півкуль, країн чи їх частин – є спеціальні таблиці.

Рекомендації щодо визначення (розпізнавання) проекцій:

1) щоб встановити, чи є паралелі чи меридіани дугою кола, слід накласти на карту прозору кальку і намітити на ній три точки чи риски. Якщо при рузі вздовж ліній точки (риски) перебуватимуть на цій лінії, то вона є дугою.

2. При порівнянні довжини дуг меридіанів, їх можна замінити хордами, користуючись при цьому цирулем-вимірювачем.

3. Середній меридіан не завжди знаходиться посередині карти. Однак, його легко знайти між двома меридіанами, випуклими в протилежні боки.

Література основна:

1. Божок А.П., Осауленко Л.Є., Пастух В.В. Картографія. Підручник. – К.: Фітосоціоцентр, 1999. – Стор. 40-59.

2. Картография с основами топографии Учебник для студентов естеств.-геогр. фак. пед. ин-тов. Под ред А.В. Гедымина. Ч. 2. Мелкомасштабная географическая карта. Школьные географические произведения. – М.: Просвещение, 1973. – Стор. 43-88.

3. Картография з основами топографии: Учеб. пособие для студентов пед. ин-тов по спец. ”География“ / Г.Ю. Грюнберг, Н.А. Лапкина, Н.В. Малахов, Е.С. Фельдман; Под ред. Г.Ю. Грюнберга. – М.: Просвещение, 1991. – Стор. 157-184.

4. Салищев К.А. Картоведение. 2-е изд. – М.: Изд-во Моск. ун-та, 1982. – Стор. 24-40.

5. Салищев К.А. Картография: Учебник для географических специальностей ун-тов. 3-е изд., перераб. и доп. – М.: Высшая школа, 1982. – Стор. 30-36.

6. Справочник по картографии / А.М. Берлянт, А.В. Гедымин, Ю.Г. Кельнер и др. – М.: Недра, 1988. – Стор. 60-111.

Література додаткова: Гедымин А.В. Картографические проекции советских школьных карт. – М.: Просвещение, 1984. – Стор. 29-64.