Напівінструментальне знімання

Воно є поднанням окомірного знімання [розглядалося в темі ”Планове знімання (кутонарисне знімання)“] із барометричним нівелюванням (розглядалося в темі “Висотне знімання”). Проводиться в короткий термін, але воно низької точності. Застосовується в багатьох видах галузевих польових географічних досліджень (ґрунтових, геологічних, геоморфологічних, геоботанічних, ландшафтних тощо). Барометричні спостереження ведуться на станціях одночасно одночасно із окомірним зніманням. На плані фіксуються положення барометричних станцій і стрілками вказуються напрями ”скелетних“ ліній рельєфу – вододілів, схилів, тальвегів тощо.

Знімання виконується за замкнутим маршрутом для того, щоб на початковій точці двічі взяти відліки за анероїдом і термометром-пращем (на початку та в кігці ходу) для усунення впливу зміни атмосферного тиску.

Обчисливши перевищення та висотні відмітки точок, наносять їх на план. За висотами методом інтерполяції будують горизонталі з врахуванням скелетних ліній рельєфу.

Література:

1. Картография с основами топографии. Учебник для студентов естеств.-геогр. фак. пед. ин-тов. Под ред А.В. Гедымина. Ч. 1. Понятие о географической карте. Топографическая карта. Съёмка местности. – М.: Просвещение, 1973. – Стор. 126-140.

2. Картография з основами топографии: Учеб. пособие для студентов пед. ин-тов по спец. ”География“ / Г.Ю. Грюнберг, Н.А. Лапкина, Н.В. Малахов, Е.С. Фельдман; Под ред. Г.Ю. Грюнберга. – М.: Просвещение, 1991. – Стор. 105-124.

3. Топография с основами геодезии: Учебн. для студ. географ. спец. ун-тов / А.П. Божок, К.И. Дрич, С.А. Евтифеев и др.; Под. ред. А.С. Харченко и А.П. Божок. – М.: Высш. шк., 1986. – Стор. 165-193, 215-245, 250-255.

4. Топографія з основами геодезії: Підручник / А.П. Божок. В.Д. Барановський, К.І. Дрич та ін.; За ред. А.П. Божок. – К.: Вища шк., 1995. – Стор. 164-232, 236-241.

Тема 11

Фототопографічне знімання місцевості.

Застосування космічного знімання

Види і методи фототопографічних робіт

Фототопографією називають дисципліну, яка вивчає способи створення топографічних карт та планів за матеріалами фотографічного знімання місцевості. Фотографування може бути виконане з літака або іншого літального апарату, а також з високих точок земної поверхні. Залежно від того, як зроблено фотознімки місцевості, виділяють два види фототопографічного знімання: аерофототопографічне знімання та наземне фототопографічне знімання (або фототеодолітне знімання).

Для перетворення знімка в топографічну карту чи план крім фотографування місцевості потрібно провести у певному обсязі польові топографо-геодезичні й камеральні фотограмметричні роботи. Останні пов’язані з визначенням за фотознімками виду, форми, положення об’єктів місцевості тощо, внаслідок чого значно скорочуються польові роботи.

Аерофототопографічне знімання – це основне державне знімання, яке виконує топографо-геодезична служба. Широко застосовують її також під час географічних, гідрографічних досліджень, в геології, при земле- та лісовпорядних роботах, у будівництві. На відміну від тахеометричного, мензульного та наземного фототопографічного знімання аерофототопографічне знімання значно скорочує витрати часу і коштів на складання та оновлення топографічних карт. Це відбувається насамперед за рахунок того, що фотознімання дає змогу отримати одномоментні зображення значної за розміром ділянки місцевості у вигляді аерофотознімка, а під час наземного традиційного знімання на це потрібно значно більше часу, тому що зображення місцевості створюється поступово, від точки до точки. Крім того, більшість робіт для створення топографічної карти виконується за допомогою технічних засобів у камеральних умовах.

Наземне фототопографічне знімання застосовують для картографування невеликих, головним чином гірських, територій, які на наземних фотознімках зображаються краще, ніж на аерознімках. Його використовують також для вивчення руху льодовиків, зсувів, під час знімання кар’єрів та для розв’язання ряду інженерних завдань. У деяких випадках її комбінують з аерофототопографічним знімання.

Нині застосовують два основні методи аерофототопографічного знімання: комбінований та стереотопографічний. Технологічні схеми цих методів різні, але деякі види робіт є спільними – це аерофотографування місцевості (аерофотознімання), створення планової та висотної знімальної основи (прив’язка знімків), дешифрування знімків, згущення точок знімальної основи (або опорної сітки), трансформування знімків, монтаж фотоплану тощо.