Зображення соціально-економічних об’єктів

Населені пункти – важливий елемент змісту топографічної карти – зображаються площинними, лінійними та позамасштабними умовними знаками, доповнюються власними назвами, пояснювальними написами та цифровою характеристикою. Тип поселення (місто, селище міського типу, селище дачного типу, село, хутір тощо), їхня людність (кількість жителів), адміністративне значення передаються зміною шрифту та розмірами літер. Міста підписуються прямими шрифтами прописними буквами, селища – похилим вправо, сільські поселення – прямим, але малими буквами. Розмір букв зменшується із зменшенням людності та адміністративного значення. Під назвою населеного пункту вказується кількість жителів у тисячах (раніше вказувалося число дворів). Позначеннями ”РР“ та ”СР“ передається адміністративне значення поселення (Районна Рада, Сільська Рада)

Із різною повнотою (впливає масштаб, але досить детально) показують планування населення пункту, планові обриси кварталів, вулиці, зелені насадження, майдани, пустирі, громадські та індивідуальні будівлі тощо. Планування населеного пункту може бути придорожнім, прияружним, прибережним, вододільним, безсистемним тощо. На тип планування поселень в сільській місцевості відображає наявність значних транспортних шляхів (придорожній тип), особливості рельєфу місцевості (долинно-балковий, долинний, вододільний тощо), заболоченість території, характер водойм (прибережний тип планування), а інколи ще й історію розвитку.

При зображенні населених пунктів стараються зберегти співвідношення забудованих та незабудованих ділянок (щільність забудови), виділяють основні вулиці, проїзди шляхом збільшення їхньої ширини, квартали об’єднують, зберігаючи характер планування.

На картах дрібнішого масштабу ширина проїздів дещо збільшена, обриси будівель спрощені. На картах масштабу 1:25 000 і 1:50 000 намагаються показати всі будівлі, однак при значній щільності забудови проводиться відбір із умовою збереження особливостей забудови. При цьому забудовані ділянки об’єднують в квартали із відображенням матеріалу забудови: оранжевим кольором – із переважанням вогнетривких будівель, жовтим – не вогнетривких (дерев’яних тощо).

Особливими прийомами серед забудови поселень виділяються видатні вогнетривкі будівлі із показом їхньої висоти: школи, будинки культури, клуби, поліклініки, лікарні, адміністративні будівлі, вокзали, пункти зв’язку, тощо, які дають можливість судити про економічне та транспортне значення населеного пункту. Показують окремі будівлі та двори.

На картах масштабу 1:100 000 всі квартали зображають чорним кольором незалежно від матеріалу забудови.

Селища міського типу відрізняються від міст меншими розмірами, числом жителів і щільністю забудови, відносно простішим плануванням. В сільських населених пунктах розрізняють забудовану частину та присадибні землі. Для сільських поселень в рівнинній місцевості характерною є рядове планування. а в гірських – безсистемне. , . м

Шляхи сполучення мають надзвичайно велике значення для економіки та оборони країни. Показують залізниці та інші безрейкові дороги, їхнє розміщення, густоту, клас та технічний стан. Зображення доріг супроводжується показом придорожніх споруд.

Дорожня мережа передається лінійними умовними знаками у вигляді однієї чи декількох ліній, доповнених кольоровим фарбуванням, цифровими та буквеними позначеннями. Точне положення дороги вказує вісь лінійного знака. Ширина дороги завжди передається із збільшенням, а тому придорожні споруди зміщуються вбік від лінійного знака. Природорожні споруди показуються плановими обрисами чи позамасштабними знаками із поясненнями.

Залізниці (рейкові дороги) характеризуються за числом колій (одно -, двох та трьохколійні), шириною колії (широко - та вузькоколійні), видом тяги (електрифіковані, із дизельною чи паровою тягою), станом (діючі, що будуються, розібрані).

Особливими знаками показують трамвайні лінії, фунікулери, підвісні лінії. На топографічних картах показують станції, платформи та роз’їзди, мости із характеристиками, насипи, виїмки, семафори та світлофори, блокпости, казарми, будки, споруди баштового типу, депо, тунелі тощо на картах масштабу 1:25 000 і 1:50 000, із відбором – на карті масштабу 1:100 000.

Безрейкові дороги характеризуються за їхнім технічним станом (автострада, удосконалене шосе, шосе, покращена ґґрунтова дорога, ґґрунтова дорога, польові та лісові дороги, караванні шляхи, зимові дороги, стежки в місцевостях із рідким населенням, їхнє покриття (А – асфальт, Ц – цементобетон тощо), ширина проїжджої частини і всього дорожнього покриття, кількість смуг руху (7,5´2Ц). На них вказуються позначки (Е, М, А, Р, Т) та їхня нумерація. Для автодоріг без покриття вказується їх ширина.

Всі постійні дороги зображаються на картах масштабів 1:25 000 і 1:50 000, на картах масштабу 1:100 000 польові та лісові дороги показують із значним відбором. Лінії доріг на картах узагальнюються досить мало, за винятком гірських ділянок, де проводиться деяке узагальнення серпантинів доріг, але зберігаються й виділяються характерні повороти.

На всіх дорогах вказують мости, труби для стоку води, насипи, виїмки, автозаправні станції, автоколонки, придорожні насадження, кілометрові позначки, покажчики доріг, пороми, перевози, броди, їхні якісні та кількісні характеристики. Чим дрібніший масштаб карти, тим більший відбір об’єктів для показу на карті.

На топографічних картах вказують також аеродроми та порти.

Засоби зв’язку. На топографічних картах показують телевізійні вежі, радіостанції та радіовежі, телефонні та радіотелефонні станції, лінії зв’язку та лінії електропередач.

Межі, границі та кордони. Показують державні кордони із максимальною точністю для даного масштабу, кордонів республік у складі федеративної держави, межі областей, районів, землекористувань лінійними умовними знаками різної форми та товщини. Якщо кордон не співпадає із яким-небудь лінійним об’єктом місцевості, її викреслюють на всьому протязі. Якщо ж кордон співпадає із протяжністю лінійних об’єктів, його показують почергово зліва й справа від цього об’єкту, якщо співпадає із річками, просіками і каналами, – у місцях різких поворотів чи на окремих ділянках.

Окремими умовними знаками показуються кам’яні та цегляні стіни, огорожі, дамби, оборонні й штучні вали, а також межі державних заповідників на картах всіх масштабів.

Промислові, сільськогосподарські, будівельні та соціально-культурні об’єкти показують плановими (у масштабі карти) чи позамасштабними знаками: заводи і фабрики із трубами і без них, заводські та фабричні труби, електростанції, шахти та штольні, відкриті розробки родовищ корисних копалин, рудники, нафтові та газові свердловини, нафто- та газопроводи, склади пального та газгольдери, водонапірні споруди, водопроводи, вітряні двигуни (вітряки), млини і лісопильні. Ці знаки супроводжуються пояснювальними написами. Показують також маяки, відстійники, очисні споруди.

Із об’єктів сільськогосподарського призначення показують пасіки, загони для худоби, ріллю, багаторічні насадження, пасовища, насадження технічних культур, виноградники, сади тощо.

Серед соціально-культурних об’єктів показують: школи, дошкільні освітні заклади, вузи, науково-дослідні заклади, поліклініки, лікарні, санаторії, будинки відпочинку, будинки та палаци культури, клуби, кінотеатри, спортивні споруди, монументи та пам’ятники, братські могили, місця масових захоронень, кладовища, споруди культу, фортеці тощо. Позамасштабні знаки супроводжуються пояснювальними написами. Чітке позначення названих об’єктів необхідне також і тому, що багато з них добре виділяються на місцевості і можуть служити добрими орієнтирами.

Опорні пункти. До них належать пункти геодезичної сітки, закріплені на місцевості. Вони служать основою для проведення точних вимірювань, через що їх наносять на топографічні карти із максимальною точністю. Серед них пункти тріангуляції, полігонометрії, трилатерації, астрономічні та нівелірні, державного та місцевого значення, ґрунтові, стінні, тимчасові, постійні, на курганах, будівлях. Вони супроводжується показом абсолютної висоти.