Тема 5 зміст топографічних карт Географічний зміст топографічних карт

Топографічні карти відображають переважно ті об’єкти, які в натурі мають певні обриси. Зображення місцевості на карті, виконане методом ортогонального проектування, практично подібне й одномасштабне. Географічний зміст топографічних карт передається через топографічні умовні знаки – застосовані на карті позначення різних об’єктів із їхніми кількісними та якісними характеристиками. Умовні знаки є системою графічних, кольорових, буквених та цифрових позначень.

Графічні знаки – різноманітні графічні побудови у вигляді фігур (значків) та ліній, які відрізняються за формою, розмірами, кількістю елементів, орієнтуванням. Вони поділяються на :

а) масштабні (площинні) – застосовуються для зображення об’єктів, розміри яких виражаються в масштабі карти. Масштабний знак показує границю поширення того чи іншого об’єкта у вигляді лінії (як правило, чорного крапкового пунктиру) та характеризує сам об’єкт за допомогою фонового фарбування, буквено-цифрових позначень чи шляхом розстановки однакових значків всередині ділянки;

б) позамасштабні – передають об’єкт, площа якого не виражається в масштабі карти, або який зосереджений у пункті (точці). Малюнок значка має правильну геометричну форму або спрощено нагадує (відтворює) зовнішній вигляд об’єкта. Істинне положення об’єкта показує центр фігури, центр основи, прямий кут або центр нижньої фігури умовного значка;

в) лінійні знаки застосовують для передачі об’єктів, що мають лінійне простягання при невеликий ширині, яка не виражається в масштабі карти. Лінійні знаки показують лише простягання об’єкта (вісь лінії).

Колір як умовний знак застосовується для відображення якісних відмінностей об’єктів місцевості за видовими ознаками (об’єкти гідрографії – синім кольором, рослинність – відтінками зеленого, рельєф – брунатним) або для внутрішньовидових відмін (природний рельєф – брунатним кольором. антропогенного походження – чорним).

Буквені позначення застосуються у вигляді:

а) географічних назв; смислове навантаження несуть шрифт, колір шрифту, розмір літер. Різними шрифтами передається тип населеного пункту, його адміністративне значення, а розмір літер вказує на людність (число жителів) поселення;

б) пояснювальні написів, які ставляться біля позамасштабних та інших умовних знаків, часто скорочено, наприклад, біля значка ”завод“ – його профіль: цукр. – цукровий, цем. – цементний) біля значка ”видатна споруда“ – шк. (школа), лік. – лікарня тощо. Показуються також переважаючі породи в лісових масивах (бук, сосна, ялина, у більшості випадків також скорочено), якість води джерела (мін. – мінеральне), якість води в озерах (сол. – солона вода, гірк.-сол. – гірко-солона), вид покриття доріг (А – асфальт) спеціалізацію сільськогосподарських підприємств (зерн. – зерновий) тощо.

Цифрові позначення використовуються для передачі кількісних характеристик об’єктів – ширина автодороги, розмір порому, характеристики броду тощо. Кількісні характеристики елементів місцевості – форм рельєфу, річок, деревостану тощо – всесторонньо використовуються при визначенні відносних висот точок місцевості, падіння та похилу річок, проходимості доріг та інших показників.

Особливості умовних топографічних знаків суттєво впливають на точність та наочність карти. Для всіх державних топографічних розроблена єдина система умовних знаків, в якій кожному знакові відповідає певний об’єкт місцевості; групам однорідних об’єктів присвоєні однотипні позначення; умовні знаки різних груп об’єктів чітко розрізняються між собою; рисунок знаків часто подібний до реальних обрисів об’єктів місцевості; на картах різних масштабів зберігається наступність в умовних знаках аналогічних предметів.

Всі умовні топографічні знаки карт і планів в Україні видаються Укргеодезкартографією у вигляді зведених таблиць. Всі знаки (близько 750 – близько 350 умовних знаків і понад 400 пояснювальних написів) розподілені в певні групи за близькими ознаками.

Всі елементи місцевості на загальногеографічних картах (в т.ч. й топографічних) поділяються на дві групи: а) ті, що мають завершені розміри – місцеві предмети, чи ситуація; б) ті, що складають форми поверхні Землі, чи форми рельєфу.

Читаючи карту, слід пам’ятати, що вона є узагальненим, генералізованим зображенням території; її отримують шляхом знімання місцевості у літній час, а тому взимку чи восени її читати важче; карти можуть старіти.

 

Зображення водних об’єктів

На топографічних картах водні об’єкти відображаються різносторонньо й детально, оскільки їх значення дуже велике як для формування природних особливостей території, так і для господарства, життя людей, оборони країни. На картах зображаються майже всі водні об’єкти та їхні елементи: берегова лінія – узбережжя та прибережна смуга морів і океанів; озера, водоймища та ставки; річки, струмки, канали та канави; джерела, криниці та мінеральні джерела, гідротехнічні споруди. Ці об’єкти залежно від розмірів та масштабу карти зображаються площинними та лінійними умовними знаками, доповнюються буквено-цифровими позначеннями, а для деяких існують позамасштабні знаки (криниці, джерела).

Всі умовні знаки виділені: синім кольором – берегова лінія та річкова мережа, ширина якої не виражається в масштабі карти, блакитним – акваторії.

Межа суші й моря (берегова лінія) подається на час найвищого рівня води під час припливу. У прибережній смузі показуються відмітки глибин, ізобати (лінії однакових глибин), окремі скелі, каміння, відмілини, що мають значення для судноплавства.

На суходолі показують всі озера (якщо їх площа на карті понад 1 мм²; менші за площею водойм показують, якщо вони є витоками річок, або знаходяться у безводних районах. чи мають лікувальне значення), водоймища, ставки, що виражаються в масштабі карти із характеристикою води. Берегова лінія показується на період межені, коли живлення майже виключно підземне. У засушливих та пустинних районах показуються всі без винятку прісні озера.

Залежно від ширини русла та масштабу карти річки зображаються однієї чи двома лініями (таблиця ).

Таблиця

Зображення річки	Масштаб карт і ширина річки, м
на карті	1:10 000	1:25 000	1:50 000	1:100 000
В одну лінію	до 3	менше 5	менше 5	менше 10
В дві лінії із проміжком між ними 0,3 мм (без збереження ширини в масштабі)	від 3 до 6	5-15	5-30	10-60
В дві лінії із збереженням ширини в масштабі	понад 6	понад 15	понад 30	понад 60

На картах масштабу 1:100 000 і крупніше наносять всі річки та струмки. Лише в місцевостях із густою гідрографічною сіткою дрібні річки (довжиною на карті до 1 см) показують із відбором.

На суходолі показуються постійність водостоків, підземні та зникаючі ділянки, водоспади, пороги, броди, елементи судноплавності. Детально показуються якісні та кількісні характеристики річок: ширина, глибина, характер дна, швидкість та напрям течії, глибини бродів, розміри поромів тощо.

Джерела показують за складом води. Для багатьох об’єктів (канали, озера, річки, ставки) даються урізи вод – абсолютні висоти рівня води (синім кольором).

Із об’єктами гідрографії пов’язані численні гідротехнічні споруди: мости, греблі, переправи, водяні млини, пристані, водопроводи.

Криниці (колодязі) показуються тільки за межами населених пунктів. Головні криниці. розташовані поза межами населених пунктів, супроводжують вказівкою абсолютної висоти поверхні землі, глибини й наповнюваності криниці.

Джерела показують особливим знаком із характеристикою води (для всіх солоних і гірко-солоних).

Об’єкти гідрографії – географічні назви. Вони передаються синім кольором. Шрифтовими особливостями підкреслюють вид об’єкту, його розмір, транспортне значення (судноплавність). Канали та канави при ширині до 3 метрів зображаються однією тоненькою лінією, а понад 3 м – однією потовщеною лінією чи двома лініями (залежно від масштабу карти).