2.4. Казки

Специфічні жанрові ознаки:

• мають традиційний початок (зачин) і кінцівку;

• кінцівка має сатиричну або повчальну спрямованість;

• потрійність;

• символіка чисел;

• типізація персонажів;

• діалог – один із засобів типізації персонажів;

• невизначеність часу і місця;

• форми звертання: зменшено-пестливі (кумонько, зайчику-побігайчику, лисичко-сестричко), загрубілі (вовчище, вовчисько, хвостище-помелище);

• велика кількість прислів΄їв, приказок, загадок, примовок;

• щасливий кінець: перемога добра над злом;

• ритмічні і пісенні частини в монологах героїв («Я Коза-Дереза, півбока луплена…»);

• формули простору і часу («Вправо підеш – щастя зустрінеш, вліво…”, “Чи довго, чи коротко…”);

• можлива велика кількість епізодів;

• символічність (калина-дівчина);

• наявність стилістичних формул:

• тавтології (пили-гуляли);

• гіперболи (прокинувся через рік);

• антитези (розколовся світ на свободу і гніт);

• постійних епітетів (синє море, богатирський кінь).

Основні групи казок.

1. Про тварин.

Характерні особливості:

• дійові особи – тварини, птахи (найпоширенішими є Лисиця, Вовк, Ведмідь, Зайчик, Кіт, Коза, Пес, Кінь, Сорока);

• відображення життєвих конфліктів людей через алегорію;

• чітке окреслення пізнавальної мети;

• наявність малих фольклорних форм.

2. Героїко-фантастичні.

Характерні особливості:

• дійові особи - велетні, воїни-визволителі, які втілюють у собі фізичну й духовну силу, сміливість, винахідливість;

• негативні герої: Баба Яга, відьми, Змій Горинич тощо;

• підкреслення соціального походження героя;

• головні атрибути позитивних персонажів: зброя, бойовий кінь, стріли;

• доля персонажа змінюється на краще, коли він одержує перемогу над злом;

• наявність фантастичних епізодів.

3. Соціально-побутові.

Характерні особливості:

• дійові особи – селяни, наймити, бурлаки, сироти;

• виявлення героїзму персонажів у боротьбі зі злиднями, бідою, горем;

• характерні образи Кривди, Добра, Зла, Горя, Злиднів, Щастя;

• розкриття соціальних, родинно-побутових конфліктів через взаємини героїв;

• образні засоби: гротеск, іронія, карикатура;

• типове фінальне завершення: бідний – переможець, пан – осміяний.

Літературні казки – казки, що мають автора-письменника. (Наприклад, І.Франко “Фарбований Лис”).

Спільні та відмінні риси народної і літературної казок

Народна: Літературна:

колективний автор (народ); усна форма існуванння; варіативність з метою сильнішого враження; обмежене коло сюжетів; за його функцією в казці (визволитель, богатир, нечиста сила типізований образ героя, що характеризується за його функцією в казці (визволитель, богатир, нечиста сила); виконавці казок – оповідачі-казкарі, що володіють умінням розповідати і доповнювати почуте; не чітко визначені час і місце створення.

автор – конкретна особа (письменник); писемна форма; канонічний текст без можливості внесення довільних змін; максимально індивідуалізований образ героя; кількість варіантів будь-яких мотивів і сюжету не обмежена; письменник – автор, який відображає життя в художніх образах за допомогою своєї уяви властивими лише йому засобами і на відповідному матеріалі; чітко визначені час і місце створення (за ознаками, прикметами часу в тексті).