2.2 Ідея нації: концептуальний підхід

Конце́пція (лат. conceptio — розуміння) — система поглядів, те або інше розуміння явищ і процесів; єдиний, визначальний задум.

Концептуальний підхід — система вихідних теоретичних положень, яка є основою дослідницького пошуку. У процесі наукового пошуку прийняті вихідні положення перевіряють, розвивають, коригують, за необхідності — відкидають (зміна або модернізація концепції).

Ідея нації у концептуальному підході має містити у собі:

1. Методологію дослідження, тобто систему принципів дослідження ідеї нації.

2. Набір методів проведення досліджень, які являють собою способи збору, обробки та аналізу даних.

3. Принципи організації процесу дослідження ідеї нації:

• який характер дослідження (теоретичний, описовий, аналітичний, емпіричний);

• які залучаються ресурси;

• хто є виконавцем;

• терміни;

• цілі;

• завдання;

• програма дослідження.

Концептуальний підхід до ідеї нації – це програма розвитку та перебудови нації, її свідомості, що включає в себе розробку принципів, методології та методів дослідження.

Концептуальний підхід розгляду ідеї нації сприяв утворенню концепцій, що знайшли відображення у працях великих громадських діячів.

Для прикладу можна привести історико-філософські концепції української національної ідеї вітчизняних мислителів ΧΙΧ — XX ст.

• М. Костомаров: Україна має бути федеративною одиницею Російської імперії, в якій офіційною мовою є українська мова і забезпечується рівноправ'я всіх народів, що населяють територію України.

• М. Драгоманов: Громадські інтереси є важливішими за національні. Державний устрій сприяє суспільній нерівності, тому світова спільнота має постати у формі спілки самоврядних громад, серед яких буде й українська громада.

• Т. Зіньківський: Національною ідеєю українців має стати націоналізм, який є в той же час невід'ємною частиною космополітизму. Українська інтелігенція має стати провідником культурного відродження українського народу.

• М. Грушевський: Спростування теорії російських мислителів щодо проживання на українських етнічних територіях великоросійського народу перед тим, як ці землі заселили українці, що прийшли з Прикарпаття. Суб'єктом історичного поступу є народ. Українці мають самобутну мову, культуру, історію, яка бере початок з часів Київської Русі.

• О. Потебеня: Мова формує особливості національного менталітету народу. Національності світу мають жити в умовах рівності і взаємоповаги. Проблемою українського народу є відсутність національної свідомості та свідомої праці на користь держави.

• І. Франко: Концепція необхідності побудови на українській території національної соціалістичної держави. Українська культура, мова, преса — інструменти пробудження національної свідомості.

• Д. Донцов: Концепція «інтегрального націоналізму»: формування незалежної України шляхом національної революції і розрив будь-яких зв'язків з Росією. Поняття «людини нового духу»: людина, що бореться за власну державу до кінця за допомогою будь-яких засобів, нехтуючи особистими інтересами.

• В. Липинський: Основою національного відродження є народ, функцію управляння народом має здійснювати виборна аристократія, поєднуючою ланокою між народом та аристократією має стати інтелігенція. Українцем є представник будь-якої нації, що проживає на території України і працює для її розвитку.

• Д. Чижевський: Причинами політичних невдач українців є особливості їхнього світогляду та менталітету.