ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1 Ідея нація через призму національної свідомості

1. Національна свідомість. Її загальна характеристика

2. Чинники утворення національної свідомості

3. Ідея нації

   1. Загальна характеристика ідеї нації

   2. Приклади національних ідей

РОЗДІЛ 2 Концептуальний підхід до ідеї нації

2.1 Ідея нації: підходи

2.2 Ідея нації: концептуальний підхід

2.3 Концептуальний підхід до сучасної ідеї нації України

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ВСТУП

Ідея нації – це сенс існування того чи іншого народу, держави. Це те, заради чого люди готові жертвувати. Жертвувати не обов’язково життям, а часом, грошима, вкладеними зусиллями.

Жодне суспільство не може функціонувати, спираючись лише на примус (закони, податки, тощо), тому що сильні завжди знайдуть спосіб ухилитися, а зі слабких нема чого взяти. Сильні та успішні люди хочуть вкладати свої зусилля в щось велике, значуще. Поки бідні виживають, багаті прагнуть бачити сенс. Вони «купують» свою співучасть в реалізації майбутньої ідеї – і тим самим допомагають системі (державі) розвиватись. Грубо кажучи, система «продає» майбутній сенс і живе завдяки цьому сьогодні.

Система, яка немає такого сенсу, втрачає і майбутнє, і дуже швидко втрачає сьогодення. Їй просто не вистачає ресурсів, щоб розвиватись далі. Держава може жити без національної ідеї, але лише доки не прийде якась криза. Наприклад, поки була жива ідея комунізму, був живий і Радянський Союз. Коли ж ідеї не стало, і прийшла криза, Союз розпався. Це відбулось не одразу, а поступово, тому що в людей пропало бажання вкладатися в реалізацію ідеї.

Національні ідеї різних країн мають свої характерні риси та підґрунтя. Нерідко національна ідея носить релігійний характер, оскільки релігія є одним з потужних факторів, що сприяють об'єднанню народу.

Але в будь-якому разі, національна ідея має бути позитивною і нести світові якусь цінність, важливу для усього людства. Це надає народу відчуття власного значення в глобальних масштабах. І тому національна ідея не може формулюватися ані в термінах «аби тільки нам було добре», ані як протиставлення себе комусь. Така ідея просто не буде працювати.

Ідея нації відображає глибинний рівень національної свідомості, сукупність ціннісних настанов нації, визначає напрямок мислення народу, його здатність відчувати і діяти співзвучно національним інтересам. Проявляючись як своєрідний духовний склад народу, його менталітет, формуючись під впливом традицій, культури, соціальних структур, усього історичного середовища національного буття людини, і водночас впливаючи на них, національна ідея стає джерелом культурно-історичної динаміки нації, визначальним чинником її політичного життя. Національна ідея як найбільш проста і доступна форма суспільного об'єднання людей самоутверджує націю, забезпечує їй єдність, свободу та незалежність. Зростання соціальної ролі національної ідеї пояснюється секуляризацією сучасного життя, розширенням демократії, відродженням духовності і культури нації.

Національна ідея - це погляд на свою національну (етнічну) спільноту як на єдиний, розгорнутий у соціальному часі й "соціалізованому" просторі континуум і, водночас, як на суб 'єкт всезагального історичного процесу.

РОЗДІЛ 1 Ідея нація через призму національної свідомості

1. Національна свідомість. Загальна характеристика

Національна свідомість є складною модернізованою системою духовних феноменів, які формуються у процесі історичного розвитку нації і відповідно відображують основні засади її буття.

Це поняття охоплює широкий спектр процесів, ідей, устремлінь, які в цілому утворюють духовний універсум нації. Його сутність — в єдності індивідуального і спільного.

У національній свідомості чітко вирізняються три основні рівні функціонування: буденний (на якому фіксуються численні стереотипи, настанови, здебільшого пов'язані з ідеалізованими та міфологізованими тлумаченнями історичного розвитку нації, а також з комплексом меншовартості); теоретичний (формуються науково обґрунтовані ідеї та концепції, що характеризують інтелектуальний потенціал нації); державно-політичний (забезпечує функціонування свідомості). Національна ідея формується на теоретичному рівні, а на державно-політичному відбувається процес кристалізації національних інтересів.

До найважливіших функцій національної свідомості належать: рефлексивна, пізнавальна, консолідуюча та комунікативна. Вони забезпечують самопізнання та самоосмислення особи і нації через систему духовного розвитку. Саме завдяки реалізації цих функцій визначаються тенденції етнонаціонального розвитку та спільні цілі. Отже, національна свідомість здатна інтегрувати національні, релігійні та етнічні інтереси.

Визнаючи важливу роль національної свідомості у процесі державотворення, зауважимо, що національне відродження — це не просто усвідомлення народом своєї етнічної єдності, національної неповторності. Воно пов'язане з усім цілеспрямованим процесом життєдіяльності людей тієї чи тієї нації, формуванням особи як суб'єкта національної свідомості.

Основними характеристиками української національної свідомості сучасні вчені вважають її цілісність, універсалізм, системність, структурну сталість, сприйнятливість до інновацій, геополітичну врівноваженість, етнокультурний плюралізм, релятивізм (здобуття знань шляхом поєднання, порівняння й протиставлення різних позицій, тобто у такий спосіб досягається не одностайність думок, а об'єктивність та неупередженість), консерватизм та енергійність.

Національна самосвідомість — усвідомлення спільнотою або окремою людиною своєї національної належності. Вона пов'язана із самоідентифікацією нації, ґрунтується на державній, політичній, громадянській самоідентифікації.

Національна самосвідомість може бути активним чинником державотворення. Її концептуальна сутність — концентрація національного духу в площині саморозвитку та формуванні державницької волі народу. Адже тільки усвідомивши себе як націю, ми зможемо посісти належне місце серед країн Європи.

Важливим є розуміння поняття «ідентичність», що означає належність людини чи групи людей до певної спільноти, ототожнення себе з її нормативними і функціональними характеристиками й готовність стати репрезентантом останньої. Основні види ідентичності: індивідуальна і колективна, соціально-функціональна, реальна й уявна, постійна і тимчасова, маргінальна і стабільна.

Процес співвідношення індивіда або групи (спільноти) з певною діяльністю чи субстанційною та інституційною сферою — це ідентифікація. Результат цього процесу — ідентичність.

В етнічній ідентичності головну роль відіграють об'єктивні ідентитети (основні, сутнісні показники): расові (антропологічні), культурні (мова), психологічні (менталітет). Етнічна ідентичність завжди об'єктивна, навіть якщо людина сама себе не усвідомлює.

Головну роль у національній ідентичності відіграють суб'єктивні ідентитети — громадсько-політичні чинники, інтереси, перспективи. Національна ідентичність є динамічною. Це свідомий вибір.

Складовою національної свідомості є національна ідея — ідея нації як поліетнічної спільноти, що проживає на спільній території і має спільне громадянство. Така спільнота має власну мету, об'єднана спільною історичною долею, мовою, культурними традиціями.

Говорячи про національну ідею, ми маємо на увазі певний акумулятор прогресивних національних програм, політичних ідей, гасел і цінностей. Національна ідея визначає теоретичні засади національної свідомості.

Натомість національна меншовартість — це забуття національної ідентичності, втрата гордості за свою націю, індиферентне ставлення до національних здобутків, глибока недовіра до держави, влади, партій, реформ.

Українська національна ідея, ґрунтуючись на національних і загальнолюдських гуманітарних цінностях, має стати концептуальним ядром стратегії гуманітарного розвитку як духовна і морально-етична квінтесенція національної самосвідомості українців та поєднаних з ними спільною історичною долею інших етносів України.