Екологічна безпека як фактор забезпечення конкурентоспроможності будівельного підприємства

Булах І.В., Дубровіна О.В., ДВНЗ «Донецький національний технічний університет»

Конкурентоспроможність підприємств складається з великої кількості різноманітних факторів, погляди на які відрізняються в залежності від типів, масштабів виробництва та інших аспектів. Для промислових підприємств, а зокрема підприємств будівельної промисловості, серед найважливіших факторів конкурентоспроможності й сталого функціонування є екологічний фактор. Перспектива ефективного розвитку конкурентоспроможних товарів та послуг в Україні тісно пов`язана з загальносвітовою тенденцією переорієнтації попиту на ті товари та послуги, які відповідають вітчизняним та міжнародним екологічним нормативам і стандартам.

Зв`язок між виробничою діяльністю промислових структур, якістю навколишнього середовища і конкурентоспроможністю підприємств залежить від багатьох факторів, а саме від:

• рівня виробничої потужності;

• номенклатури продукції, що випускається;

• рівня технологічності і стану очисних споруд;

• рівня й ефективності використання природних ресурсів у виробничих процесах;

• рівня відходності виробництва, характеру зберігання відходів, їх утилізації й захоронення;

• ступені зносу основних виробничих фондів, технологічної безпеки виробництва;

• своєчасності профілактики основного виробничого устаткування;

• рівня розвитку системи моніторингу забруднення середовища (виробничого і природного) й загальної екотоксикологічної ситуації;

• рівня розвитку інститутів фінансової відповідальності за спричинені соціально-економічні збитки і системи екологічного страхування;

• екологічної місткості ландшафтів і їхньої спроможності до самоочищення.

В більшості випадків впровадження підприємством екологічних та ресурсозберігаючих технологій в нашій країні є добровільним, але, якщо зневажити ці фактори розвитку, підприємство може стати неконкурентоспроможним через втрату внутрішніх та зовнішніх ринків збуту. При цьому можуть підвищитися суми, які виплачуються за штрафними санкціями за забруднення навколишнього середовища, може спостерігатися зростання фінансових коштів на відшкодування збитків і проведення компенсаційних виплат.

Взагалі, бетон у порівнянні з іншими будівельними матеріалами вважається дуже екологічним матеріалом. Але його виробництво є досить енергомістким, а також в процесі виготовлення бетону та залізобетонних виробів відбувається виділення вуглекислого газу.

Управління екологічним ризиком, а отже, одним з найважливіших факторів конкурентоспроможності, на будівельних підприємствах може здійснюватися двома шляхами: впровадження техніко-технологічних засобів, що призведе до зниження вірогідності виникнення аварій, катастроф і масштабних забруднень; використання економічних інструментів з метою перерозподілу ризиків в просторі та в часі, за допомогою механізмів обов`язкового та добровільного страхування екологічних ризиків.

Що стосується першого способу, то на будівельному підприємстві з виробництва бетону та залізобетонних виробів необхідно забезпечити оптимальний захист навколишнього середовища окремо по основних діючих ланках підприємства, які водночас є джерелами викидів в атмосферу. Прикладовою структурою може стати наявність таких ланок, як котельня, головний виробничий корпус, склад інертних матеріалів (піску і щебеню), склад цементу, бетонний змішувальний вузол, столярний цех, кузня, ремонтно-механічні майстерні, склад паливно-змащувальних матеріалів.

Розробка екологічно чистої конкурентоспроможної продукції має виходити з необхідності екологічної оптимізації усього життєвого циклу продукції, враховуючи сировину, напівфабрикати, виробництво, розподілення, збут, використання, рециркуляцію, видалення відходів. Основою екологічної оптимізації можуть бути екологічні баланси для усього життєвого циклу продукції, до яких входять кількісні оцінки ефекту забруднення навколишнього середовища.

Зниження негативного впливу виробництва на навколишнє середовище може відбуватися за рахунок зниження потреби в електроенергії і виділення СО₂, використання альтернативних матеріалів, а також відходів в якості палива. Модернізація технологічних ліній і впровадження нових схем теплопостачання дозволить знизити викиди пари до повітря. Практично всі сучасні бетонні заводи мають комп’ютерні системи управління, які дозволяють регулювати процес виготовлення бетонних сумішів без безпосередньої участі людей. Використання нових систем дозування зменшить розпилення дрібнодисперсних речовин і покращить якість кінцевої продукції. Також варто приділити особливу увагу використанню дроблених відходів бетону в якості заповнювача у виробництві бетонних і залізобетонних виробів, що дозволить знизити собівартість продукції, оскільки на видобуток та довге зберігання сировини не витрачатимуться кошти. Перероблені будівельні бетонні відходи дозволять зекономити природні ресурси і вивільнити земельні ділянки – звалища стануть меншими, і, як наслідок, покращиться екологічна ситуація.

Доцільність заходів з екологізації технологій та продукції підприємств галузі будівельних матеріалів в умовах ринку може бути визначена на базі наступних показників:

• мобільність екологічної капіталізації виробництва, яка визначається тривалістю періоду, протягом якого підприємство зможе екологізувати виробництво або налагодити випуск більш екологічно чистого товару;

• еластичність екологічних витрат на екологізацію продукції або виробництва до загальної суми витрат;

• еластичність попиту на екологічно чисту продукцію за ціною;

• еластичність екологічної капіталізації виробництва за ціною продукції;

• еластичність капіталізації виробництва екологічно чистого товару за ціною.

Якщо екологізація продукції або виробництва потребує різкого подорожчання витрат, то еластичність такого виробництва чи продукції буде невеликою, що означає недостатньо високий ступінь конкурентоспроможності підприємства, що екологізується, або конкурентоспроможності екологічно чистого товару.

Щодо економічних інструментів управління екологічним ризиком задля підвищення конкурентоспроможності, то до них можна віднести:

• стимулювання підвищення безпеки виробничих технологій – політику прискоренної амортизації природоохоронного устаткування;

• обов`язкове страхування джерел і реципієнтів ризику;

• преміювання підприємств за виконання встановлених екологічних нормативів і проведення заходів з підвищення технологічної безпеки виробництва;

• субвенціювання зниження ризику аварійних ситуацій і катастроф;

• спеціальне оподаткування об`єктів і виробництв, що мають технологічні цикли екологічно небезпечних продуктів, ресурсів, сировини тощо.

Література:

1. Сааджан В.А. Конкурентоспособность предприятий и экологический риск / В.А.Сааджан, И.А.Сааджан, С.А.Изотов // Труды Одесского политехнического университета. Вып. 3(9). – Одесса: Одесский политехнический университет. - 1999. - С.269-272.

2. Панківський Ю.І. Екологічна оцінка впливу виробництва залізобетонних конструкцій на стан повітряного басейну м. Стрия [Електронний ресурс] / Ю.І.Панківський, О.П.Проців // Український державний лісотехнічний університет, Науковий вісник. - Вип. 13.5, 2003. – Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/Portal/chem_biol/nvnltu/13_5/ 208_Pankiwski_13_5.pdf . - Заголовок з екрану.

УДК 338.439