Екологізація суспільного розвитку: завдання економічної науки

Харічков С.К., Інститут проблем ринку та економіко- екологічних досліджень НАН України

Стратегічна мета політики екологізації суспільного розвитку визначає певні орієнтири та завдання вітчизняної науки щодо забезпечення належних умов поступальної реалізації та досягнення відповідних пріоритетних цілей та їх сталого прогресивного втілення у процес розвитку суспільства.

Серед усього комплексу соціогуманітарних наук, які мають бути мобілізовані в інтересах повноцінного втілення вищезазначеної місії наукового сектору суспільства, особливе місце постає економічна наука. Саме економічна наука, з одного боку, має завдання визначати змістовне наповнення економічної складової екологізації суспільного розвитку, та, з іншого, формувати підгрунття відповідного економічного механізму екологізації, особливо в умовах трансформаційних зрушень, глобалізації та регіоналізації як домінуючих тенденцій суспільного розвитку.

Пріоритетні завдання економічної науки за першим, із двох вищезазначених, напрямком полягають у такому:

• сприяння макроекономічній стабілізації, вирівнювання структурних диспропорцій в економіці та соціально-економічного ста­ну peгioнів;

• забезпечення дотримання природоохоронних вимог, визначених законодавством, та відповідних санкцій під час спеціального використання природних pecypciв;

• удосконалення системи фінансово-економічних санкцій, важелів i заохочень у сфері природокористування та природоохоронної діяльності;

• розроблення науково обгрунтованої нормативно-правової методологічної бази еколого-економічної оцінки збиткив виснаження або вичерпання природоресурсного потенціалу, забруднення довкілля та негативного впливу на довкілля виробничої діяльності;

• •включення показників економічної оцінки природного капіталу i його амортизації до системи макроекономічних показників соціально-економічного розвитку;

• удосконалення системи статистичної звітності щодо стану довкилля з метою наближення її до потреб i загальних принципів економічної статистики. у тому числі запровадження національних paxyнків навколишнього середовища;

• розроблення та запровадження для кожного виду природних ресурсів спеціальних paxyнків з відображенням на них загального балансу обсягів даного ресурсу, ступеня його виснаження та обсягів витрат, пов'язаних з відтворенням довкілля;

• використання єдиної системи оцінки різних природоохоронних витрат: відновлення якості навколишнього природного середовища, запобігання забрудненню довкілля; відшкодування збитків, завданих навколишньому природному середовищу внаслідок надзвичайних ситуацій;

• створення системи державної цільової підтримки розвитку виробництва повного циклу відповідно до норм i правил угод СОТ; реалізація державної програми підтримки модернізації виробничих потужностей базових галузей економіки; забезпечення державної підтримки підприємств, які здійснюють екологічну реструктуризацію;

• запровадження систем екологічного аудиту, менеджменту, підприємництва та страхування;

• сприяння зниженню енерго- та матеріалоємності вітчизняних товарів i підвищенню їх конкурентоспроможності;

• вжиття економічних заходів щодо зменшення експорту продукції видобувних, ресурсо- та енергоємних галузей; переоріентація експорту з сировинної складової на наукоємну та високотехнологічну продукцію;

• розроблення i поетапне впровадження нормативно-правового та методичного забезпечення, спрямованого на врахування вартості природного капіталу в ціні кінцевої продукції;

• реалізція програм енергозбереження i використання альтернативних джерел енергії, зокрема сприяння розвитку малої енергетики та відновлювальних джерел енергії;

• стимулювання впровадження енергозберігаючих технологій у галузях економіки та побуті;

• активне залучення внутршніх інвестиційних резервів для розвитку нових перспективних виробництв;

• створення сприятливих умов для спрямування довгострокових іноземних інвестицій в інноваційну сферу;

• забезпечення пріоритетності розвитку виробництва предметів споживання та ринку послуг, орієнтованих на задоволення внутрішнього попиту;

• практичне впровадження науково обгрунтованої системи тарифікації використання природних pecypciв для забезпечення збалансованого розвитку сировинних галузей виробництва;

• удосконалення системи платежів (зборів) за спеціальне використання відновлювальних природних pecypciв з урахуванням обсягу коштів, необхідного для їх відтворення;

• удосконалення державної системи екологічного нормування;

• удосконалення системи стратегічного планування i прогнозування основних складових сталого розвитку;

• реформування системи фінансування природоохоронної діяльності;

• розроблення комплексу заходів з поступового виведення з експлуатації i закриття найбільш екологічно небезпечних виробництв i виробничих потужностей у поєднанні з розв'язанням пов'язаних з цим соціальних проблем.

Відносно формування та забезпечення економічного механізму екологізації суспільного розвитку завдання економічної науки мають бути сконцентровані на таких цільових пріоритетах:

• посилення дієвості економічних інструментів реалізації національної екологічної політики;

• підвищення економічної результативності природокористування як регулятора екологічної діяльності товаровиробників i споживачів та більш ефективного застосування принципу "забруднювач та користувач сплачують повну ціну";

• впровадження регуляторів природокористування стимулюючо-компенсаційного характеру;

• зміцнення впливу економічних інструментів екологічного регулювання на процеси вдосконалення вітчизняної системи природокористування, державного управління у сфері охорони i сталого відтворення природних pecypciв, оздоровлення стану навколишнього природного середовища;

• розширення бази оподаткування забруднювальних речовин i екологічно небезпечної продукції, ураховуючи досвід країн — членів ЄC/OECP;

• нарощення природно-ресурсної рентної складової у податковій системі в цілому без порушення податкового балансу, що передбачає розширення бази екологічного оподаткування водночас із збільшенням рентних платежів;

• проведения максимальної комплексної оцінки природних pecypciв як одного з найважливіших компонентів національного надбання;

• забезпечення стабільності фінансування природоохоронних заходів;

• розширення бази фінансових pecypciв на здійснення природоохоронних зaxoдів завдяки удосконаленню нормативно-правової бази екоресурсних платежів i відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення природоохоронного законодавства;

• запровадження нових екологічних податків шляхом реорганізації податкової системи;

• створення мexaнізму залучення приватного капіталу в природоохоронну діяльність;

• упорядкування та оптимізацію системи видатків з державного бюджету шляхом вдосконалення програмно-цільового методу в бюджетному процесі та переходу до середньострокового планування;

• збільшення частки видатків на охорону навколишнього природного середовища у внутрішньому валовому продукті до оптимальних обсягів;

• удосконалення управління коштами Державного та місцевих фондів охорони навколишнього природного середовища.

Фінансове забезпечення основних завдань цієї Стратегії здійснюватиметься за рахунок коштів державного i місцевих бюджетів, а також інших джерел, не заборонених законодавством. Обсяги бюджетного фінансування визначатимуться під час складання проектів Державного бюджету України на відповідний рік;

урахування екологічних вимог під час розмежування природних pecypciв на державну та комунальну форму власності;

вдосконалення методики розрахунку і практики компенсації збитків (шкоди) внаслідок екологічних правопорушень.

Стратегічне завдання економічної науки у забезпеченні екологізації суспільного розвитку, на наш погляд, інтегрує наступна формула: наукове обґрунтування, формування відповідної теоретичної та методологічної бази, необхідного інструментарію та механізмів узгодження екологічних, економічних та соціальних інтересів суспільства на основі поєднання міждисциплінарних знань екологічних, економічних, соціальних, природних та технічних наук для забезпечення імперативу охорони природи, раціонального ресурсокористування та ресурсно-екологічної безпеки суспільного прогресу.

УДК 001.895+504