Глобалізація суспільно-економічного розвитку та охорони навколишнього природного середовища

Трофимчук В.О., асп., Рада по вивченню продуктивних сил України НАН України

Сталий розвиток – це поєднання, взаємодія, інтеграція трьох складових – економічного розвитку, соціального прогресу і захисту навколишнього середовища. Одним з факторів сталого розвитку є глобалізація суспільно-економічного розвитку та охорони навколишнього природного середовища [1, с.42]. Глобалізація – це тривалий процес інтеграції національних економік світу з метою розв’язання глобальних проблем людства. Під глобалізацією світового господарства розуміють процес посилення взаємозв’язку національних економік країн світу, що знаходить своє вираження в утворенні світового ринку товарів і послуг, фінансів; становленні глобального інформаційного простору, перетворенні знання в основний елемент суспільного багатства, виході бізнесу за національні кордони через формування ТНК, впровадженні і домінуванні в повсякденній практиці міжнародних відносин і внутрішньополітичного життя народів принципово нових і універсальних ліберально-демократичних цінностей тощо. Доцільним є концентрувати увагу саме на механізмах та важелях соціально-економічного забезпечення природоохоронної діяльності.

Методичні та нормативно-правові основи вивчення циклічності розвитку продуктивних сил спираються на циклічність соціально-економічного зростання, регуляторну політику, нормативно-правові основи регулювання природоохоронної діяльності у динаміці соціально-економічного розвитку та на методичне забезпечення охорони навколишнього природного середовища. Під циклічністю соціально-економічного зростання ми розуміємо послідовність зміни кон’юнктури товарів та послуг та відповідну регуляторну політику, яка впливає на управління кон’юнктурою.

Нормативно-правові основи регулювання природоохоронної діяльності передбачають аналіз закономірностей, нормативів та регуляторних актів щодо управління природоохоронною діяльністю у процесі соціально-економічного зростання. Для цього має бути проведений ґрунтовний аналіз наявного та пропонованого методу забезпечення оцінки циклічності розвитку продуктивних сил.

Вдосконалення природоохоронної діяльності за умов глобальних впливів та циклічної динаміки соціально-економічного розвитку має концентруватися саме на аналізі напрямів підвищення ефективності природоохоронної діяльності на короткострокову та середньострокову перспективу з урахуванням глобальних впливів на розвиток продуктивних сил.

Саме тому нині на часі визначення концептуальних підходів до вдосконалення природоохоронної діяльності за умов глобальних впливів та циклічної динаміки соціально-економічного розвитку на довгострокову перспективу. У практичній площині – це питання організаційно-управлінського та інституційного забезпечення вдосконалення природоохоронної діяльності за умов варіативності соціально-економічного середовища.

Література:

1. Хлобистов Є.В. Сталий розвиток та екологічна політика у глобальних викликах: від передбачення до прогнозування / Хлобистов Є.В., Жарова Л.В., Ільїна М.В. // Економіка природокористування і охорони довкілля: Щорічник наук. праць / НАН України; Рада по вивченню продуктивних сил України / Хвесик М.А. (відп. ред.). – К., 2008. – С.42-48.

УДК: 338:502.131.1

НАУКОВО-МЕТОДИЧНІ ПОЛОЖЕННЯ КОНЦЕПЦІЇ СТІЙКОГО РОЗВИТКУ НАЦІОНАЛЬНОЇ ЕКОНОМІКИ⁰

Тур О.М., Сумський державний університет

Невідповідність економічних, соціальних та екологічних цілей обумовлює необхідність впровадження в життя нового підходу до взаємодії людини з природою, який реалізовано в концепції стійкого розвитку, спрямованої на перегляд базисних схем економічного розвитку з урахуванням екологічної та соціальної складової й передбачає виконання кількох найважливіших завдань: збереження якості навколишнього природного середовища, забезпечення випереджаючого економічного розвитку, сприяння науково-технічному прогресу, вирішення соціальних та демографічних проблем.

Визначаючи значний вклад вітчизняних та іноземних науковців у розвиток теоретико-методичних засад формування концепції стійкого розвитку національних економік, слід зазначити, що відсутність єдиних принципових положень концепції стійкого розвитку є вагомим обмеженням на шляху формування і впровадження національної стратегії еколого-орієнтованого розвитку.

Стійкий розвиток базується на рівноважному використанні економічних, соціальних, екологічних та культурних факторів. Проблеми такого розвитку стають все більш актуальними у зв'язку із накопиченням протиріч всередині соціо-еколого-економічної системи.

Дослідження основних складових концепції стійкого розвитку слід розпочати з аналізу самого поняття: "Стійкий розвиток - це багатовимірний, безперервний та самоорганізуючий процес динамічних, необоротних, закономірних змін матеріальних та нематеріальних об'єктів системи, спрямованих на встановлення її оптимальних параметрів, які не загрожують її майбутній динамічній рівновазі та сприяють встановленню механізмів зворотного зв'язку на дію негативних (позитивних) зовнішніх та внутрішніх факторів" [4; 5].

Із приведеного визначення стійкого розвитку слід виділити наступні елементи:

1. стійкий розвиток це процес змін елементів системи;

2. зміни в системі характеризуються наступними властивостями: динамічність, незворотність, закономірність;

3. процес розвитку системи характеризується наступними властивостями: багатовимірність, безперервність, самоорганізація;

4. зміна гомеостазу системи супроводжується встановленням нових оптимальних параметрів, за яких в системі встановлюється рівноважний стан та формуються умови для гармонічного розвитку;

5. системою встановлюється оптимальна взаємодія на зовнішні та внутрішні фактори за рахунок внутрішніх механізмів саморозвитку.

Зазначимо, що раціональне управління природокористуванням має передбачати охорону і відновлення природних ресурсів, яке повинне базуватися на врахуванні екологічних законів і вимог до співвідношення між природою незайманою і природою техногенною.

Соціально-економічні закони, принципи та правила екології [1] є важливими елементами концепції стійкого розвитку. Вказані елементи справляють обмежуючу дію на соціо-еколого-економічну систему, чітко вказуючи на межі в яких система може існувати без порушення своєї динамічної рівноваги.

Порушення законів, принципів та правил обумовлено характером поведінки людини, яка диктується його потребами. Зростання споживання обумовлює з одного боку задоволення матеріальних потреб людства, з іншого – порушення енергетично-матеріального балансу в екосистемі. Такий характер взаємодій між людиною та природою стає основним дестабілізуючим фактором в соціо-еколого-економічній системі.

З проведеного дослідження [2] можна зробити наступні висновки.

По-перше, соціо-еколого-економічна система складається із взаємопов'язаних між собою елементів, тому в концепції стійкого розвитку варто комплексно розглядати соціальні, економічні та екологічні чинники.

По-друге, в своєму розвитку соціо-еколого-економічна система при збереженні чи зміні своїх параметрів використовує певні механізми. Серед таких слід зазначити механізми негативного та позитивного зворотного зв'язку. Механізми позитивного зворотного зв'язку реалізуються за допомогою адаптаційного та біфуркаційного механізму відбору оптимальних параметрів для соціо-еколого-економічної системи.

По-третє, в соціо-еколого-економічній системі встановлюється свій порядок, який характеризується унікальним набором правил, обмежень, потреб та законів, якими керується дана система в своєму розвитку.

По-четверте, центральним елементом соціо-еколого-економічної системи є людина із основною її потребою в збереженні основних параметрів екологічної підсистеми, які забезпечують її існування на планеті.

По-п'яте, проблема розвитку визначається потребою людства зберегти незмінними параметри екологічної системи при динамічній зміні соціально-економічної підсистеми за рахунок пріоритетного розвитку науки та техніки.

По-шосте, врахування законів, принципів та правил соціо-еколого-економічної системи дозволяє при формуванні стратегії еколого-орієнтованого розвитку описати оптимальну лінію поведінки і впливу на ключові елементи системи.

По-сьоме, всі положення концепції вказують лише на можливий набір інструментів та механізмів, якими слід користуватися для досягнення генеральної мети – формування стійкого розвитку.

Отже, врахування всіх аспектів концепції стійкого розвитку дозволить реалізувати основну мету [3], яка стоїть перед людством – умовно безкінечне існування людської цивілізації та її прогресивний розвиток.

Література:

1. Бровдій В. М. Закони екології: Навч. посібник / Бровдій В. М., Гаца О. О. - К.: "Освіта України", 2007. – 380 с.

2. Дергачова В. В. Науково-методичні засади формування стійкого розвитку національної економіки / В. В. Дергачова, О. М. Тур // Механізм регулювання економіки. – 2009. – № 4. – Т. 1 – С. 183–191.

3. Мельник Л. Г. Устойчивое развитие: цели, задачи, проблемы / Л. Г. Мельник // Социально-экономический потенциал устойчивого развития: Учебник / [Мельник Л. Г., Хенс Л., Акимова Т. А. и др.] ; под ред. проф. Л. Г. Мельника (Украина) и проф. Л. Хенса (Бельгия). – Сумы: ИТД "Университетская книга", 2007. – С. 77–108.

4. Тур О. М. Еколого-орієнтований розвиток національної економіки та екологічна безпека / Тур О. М. // Сталий розвиток та екологічна безпека суспільства в економічних трансформаціях : матеріали наук.-практ. конф. м. Бахчисарай, 16–17 квітня 2009 р. / НДІ сталого розвитку та природокористування. – Сімферополь, "СОНАТ": НДІ СРП, 2009. – 191 с.

5. Тур О. М. Еколого-орієнтований розвиток національної економіки: основні дефініції та принципи / О. М. Тур // Механізм регулювання економіки. – 2009. – № 1. – С. 225–237.

УДК 504+303.2