4. Глобальні екологічні існують, та шляхи їхнього розв'язання

Науково-технічний прогрес викликав багато наслідки, які відносячи до екологічним. Склалося обгрунтоване думка у тому, що наслідком прогресу є деформація довкілля. Насамперед, це були помічено щодо збільшення концентрації про малих газів у атмосфері (діоксид вуглецю, метан, оксид азоту, хлорофторуглеводы), від спалювання вугілля, газу, нафти та інших похідних, що визначається сьогодні як парниковий ефект. Парниковий ефект – це утримання значній своїй частині теплової енергії Сонця у земної поверхні, що призводить до збільшення температури.

Наслідками населенню і економіки стає неможливість швидкої адаптацію зміни клімату. Збільшується число метакатастроф, що саміт може негативно позначиться на біоті: скоротиться розмаїтість флори і фауни, збільшиться обезлесивание, убування зледеніння серед стосів викликає скорочення стоку річок, що породить складнощі у сільське господарство. Морські потоки у світовому океані можуть іншими шляхами, підвищення у світовому океані можуть призвести до підвищення швидкості вітру у урагани та підвищення їх руйнівною мощі, зміниться стан прибережних зон - розпочнеться необоротне руйнація екосистеми.

Друга щонайменше важлива глобальна екологічна проблема – виснаження озонового шару. Озон необхідний людини тощо живих істот, які населяють освітлену сонцем Землю, оскільки визначає температурну стратифікацію атмосфери і водночас захищає від інтенсивної ультрафіолетової радіації. Найнебезпечніші в людини наслідки виснаження озонового шару – збільшити кількість захворюванню на рак шкіри катарактою очей. Крім негативного впливу здоров'я, виснаження озонового шару призводить до посиленню парникового ефекту, зниження врожайності, деградації грунтів, загальному забруднення довкілля.

Загострення глобальної екологічній ситуації – є наслідком погіршення екологічної обстановки у конкретних країнах і регіонах світу, у найбільш сильно забрудненню довкілля.

Забруднення, відповідно до прийнятої ООН визначенню, це екзогенні хімічні речовини, які в неналежне місці, в неналежне час й у неналежне кількості. Особливо сильно забруднені повітряна і водна середовища.

Основний внесок у забруднення повітря вносять підприємства чорної та кольорової металургії, вугільної промисловості, хімії і нафтохімії, будіндустрії, енергетики, автотранспорту. Особливо гостра проблема забруднення повітря на великих найбільших містах і промислових центрах. Деякі екологічно небезпечні метали, наприклад, ртуть, свинець, кадмій, переносяться атмосферними потоками і потрапляють у водойми, осідають на дно річок ставків і морів. Зростання загальних показників захворюваності людей викликані забрудненнями довкілля. Приміром, забруднення повітря від нафтохімічного комбінату місті Еккаити (Японія), викликало «еккаитскую астму», забруднення водного середовища кадмієм – отруєння, отримав назву «Итай-Итай», ртуттю – хвороба «Мінамата».

Значну загрозу несуть забруднення діоксином представляють викиди автомобільного транспорту. Ці забруднення накопичуються у районах автотрас, а й виявляються за багато км. від нього. Вона має властивість накопичуватися в людини, що у несприятливої середовищі і викликати погіршення самопочуття і навіть отруєння.

Загрязнения земної поверхні і є водних екосистем відбувається у результаті радіоактивного забруднення. Основними джерелами радіоактивного забруднення є випробувань ядерної зброї, робота АЕС, що використовують водойми як охолоджувачів, що зумовлює вступу у них разом із стічними водами радіоактивних ізотопів, які поглинаються водної биотой і донними опадами.

Щодо новим поняттям в екологічну безпеку є біологічне забруднення. Визначення його включає два пункту: привнесення у середу і розмноження у ній небажаних в людини організмів також проникнення (природне чи завдяки діяльності) в експлуатовані екосистеми й технологічні устрою, видів організмів, далеких даним екосистемам. Одне з видів біологічного забруднення – викиди підприємств мікробіологічного синтезу. Виробничі потужності цій галузі сучасної біотехнології, особливо у фармакологічній промисловості, постійно зростають. Багато лікарських препаратів, наприклад, антибіотики, вакцини отримують шляхом мікробіологічного синтезу. До складу викидів і скидів зі стічними водами фармакологічних заводів входять мікробні клітини, і їх фрагменти, живильне середовище для мікроорганізмів. Масштаб цього виду забруднення, може дуже великий, а як і великі його впливом геть здоров'я і тварин.

У зв'язку з біологічним забрудненням мушу згадати й бактеріологічному забруднення, що з виробництвом бактеріологічної зброї, яке виробляється попри всі заборони (мікроорганізми великий убивчої сили, високої стійкості до всіх відомих антибіотиків).

Наприкінці сучасності постало питання про небезпечність з так званого генетичного зараження довкілля. Ризик цього види біологічної забруднення, що з генної інженерією, стає дедалі реальним. Можливість випадкового викиду організмів, вироблених з допомогою генної інженерії, існує завжди, а як і може бути навмисний викид.. Екологічна оцінка такого викиду утруднена, оскільки властивості нових мікроорганізмів невідомі. Наслідком маніпуляції з геном то, можливо генетична ерозія – втрата існуючого генофонду. Наибольшему ризику генетичне забруднення піддаються рідкісні й зникаючі види, популяції яких у стадії деградації. Самостоятельную проблему із серйозними социально-этническими проблемами є втручання у геном людини («поліпшення різновиду людей»).

Глобальні екологічні проблеми з всієї очевидністю показують необхідність консолідації зусиль всіх країн їхнього рішення. Основний стереотип мислення, що сформувався у світі до кінця двадцятого століття з перспективою на ХХI століття, висловлює Стратегія сталого розвитку.

Уперше термін «сталий розвиток» використали в документах у 70-х, коли ідея розробки Всесвітньої стратегії охорони навколишнього середовища. Її висунули міжнародних організацій: Міжнародна телекомунікаційна спілка охорони навколишнього середовища і природних ресурсів, Програма (комітет) ООН по навколишньому середовищі, Світовий фонд дикої природи. У ньому фокусувалась увагу до небезпеки змін - у біосфері Землі та пропонувалося зробити ряд дійових заходів з їхньої пом'якшенню. Стратегія сталого розвитку було прийнято 1992 року, але він продовжують бути у центрі загального уваги й у час. Сталий розвиток було встановлено як процес відповідальний потребам справжнього, але залишає майбутні покоління можливості задовольнити свої потреби. У ООН створено комісію зі сталого розвитку. Мета Стратегії виробити основні шляхи та засоби пристосування життя, до глобальним змін.

Негативні тренди змін - у навколишньому середовищі стан здоров'я населення в багатьох країн світу сприяли усвідомлення потреби інтеграції і об'єднанню зусиль у рішенні глобальних екологічних труднощів і забезпеченні екологічну безпеку. Форми співробітництва різноманітні. Це різного рівня організації, комісії, комітети, міжнародні угоди (конвенції і протоколи до них), глобальні системи та служби спостережень, дослідницькі програми розвитку й проекти.

У результаті міжнародного співробітництва увагу зосереджено наступних екологічні проблеми.

1. Клімат та її зміни, 2. Проблема «чиста», 3. забруднення довкілля, 4. Відходи, 5. Втрата біорізноманітності та втрата видів, 6. Прибережні райони, 7. Медична екологія, 8. Безпека біотехнологій, трансгенних продуктів і продуктів.