2. Територіальний устрій України.

Під територіальним устроєм України розуміють її територіальні організацію , тобто систему відносин між державою в цілому ( її центральною владою) і територіальними складовими ( населенням і чинними органами суспільної влади).

Відповідно до ст.. 2 К.У. - Україна є унітарною державою тобто такою , територія якої поділяється на адміністративно-територіальні одиниці, що здебільшого не мають будь-якої політичної автономії, хоч окремі з них і можу ть мати статус територіальної автономії.

Територіальний устрій України розкривається у розділі 9 К.У.. А ст.. 132 формує основні його засади. Зазначено, що державна територія є єдиною і цілісною, себто такою, що поєднана спільною системою державної влади - законодавчих, виконавчих, судових, контролюючих , наглядових органів.

У ст.. 133 Конституції України зазначено: “ систему адміністративно- територіального устрою України складають: А.Р.К., області, райони, міста, райони у містах, селища і села”.

До складу України входять : А.Р.К., 24 області, міста Київ та Севастополь.

З огляду на це можливо стверджувати, що адміністративно- територіальний устрій України є трирівневий.

1. вищий складають АРК, області, Київ та Севастополь;

2. середній - райони і міста республіканського (АРК) і обласного підпорядкування;

3. нижчий - міс та районного підпорядкування та селища і села.

Міста Київ та Севастополь мають спеціальний статус у складі суб’єктів України.

4. Конституційні права, свободи та обов’язки громадян України.

Питання прав і свобод людини і громадянина нині є найважливішою проблемою внутрішньої та зовнішньої політики всіх держав світової співдружності.

Саме стан справ у сфері забезпечення прав і свобод людини, їх практичної реалізації с тим критерієм, за яким оцінюється рівень демократичного розвитку будь-якої держави й суспільства в цілому.

Свобода людини - вихідне поняття у проблемі прав людини і громадянина. Свободу людини визначають певні ознаки. ( люди є вільними від народження, ніхто не має права порушувати їхні природні права).

Права людини - порівняно з правами іромадянина приоритетні. Адже права людини поширюються на всіх , а права громадянина - лише на тих осіб, які є громадянами певної країни.

Говорячи про права людини і громадянина слід зважати на те, що таке хз розмежування не має абсолютного значення. Сучасне міжнародне співтовариство приділяє значну увагу розвиткові та забезпеченню прав людини.

Отже, відповідно до Конституції України, основне право громадянина - це його можливість здійснювати певні дії для задоволення своїх життєво важливих матеріальних та духовних інтересів, встановлених державою і закріплених в Конституції України та інших н.п.а.

У Конституції України закріплено такі групи основних прав:

• громадянські;

• політичні, економічні, соціальні, екологічні, культурні і сімейні.

Основні права громадян нерозривно пов’язані з їхніми обов’язками.

Основний обов’язок громадянина - встановлені Конституцією держави вид і міра його необхідної обов’язкової поведінки.

Основні обов’язки громадян закріплює К.У. Умовно їх можливо кваліфікувати по групах:

• у сфері економічного _;

і соціального життя - сплачувати податки і збори подавати декларації про доходи, зберігати природу і охороняти її багатства.

• культурна діяльність - охорона історичних пам’яток, відшкодовувати збитки;

• у сфері суспільно-політичного життя - додержуватися К.У. її законів України, сприяти.його авторитету і могутності, захищати

Батьківщину , служити (поки що) в лавах армії, поважати національну гідність інших громадян;

• у сфері особистої та індивідуальної свободи - необхідність поважати права та законні інтереси інших осіб.

Під політичними гарантіями слід розуміти політичний плюралізм і свободу політичної діяльності ,що не заборонена законодавством і передбачена ст.. 15 К.У. , реальне визначення народу єдиним джерелом влади і здійснення державної влади на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову.

Економічними гарантіями Слід вважати і конституційні положення про рівність усіх форм власності та їх захист державою (ст..13) справедливість і неупередженість розподілу суспільного багатства (ст..95) гарантування приватної власності (ст.. 41) і т.д.

Ідеологічні гарантії - ідеологічну багатоманітність суспільного життя, відсутність цензури (ст..15), вільний розвиток мов (ст.. 10).

Юридичні гарантії - державно-правові засоби, які забезпечують здійснення та охорону прав, свобод і обов’язків людини і громадянина.

Кло.н., доцент Гапотій В.Д.