Файловый архив студентов. Файловый архив студентов.
1311 вуз, 5244 предмет.
/ Регистрация
FAQ Обратная связь Вопросы и предложения
Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз:
Белоцерковский национальный аграрный университет
Предмет:
[НЕСОРТИРОВАННОЕ]
Файл:
Посiбник (2).doc
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
2.35 Mб
Скачать
☆
►Содержание►

  1. За відсутності росту мікобактерій через 60 днів після посіву пробірку …

1. автоклавують за температури 120° С та тиску 2 атмосфери упродовж 30 хв.;

2. підвищують температуру у термостаті до 90° С та витримують 1 годину;

3. знижують температуру у термостаті до 28° С і спостерігають ще 1 місяць;

+4. спостерігають за ростом мікобактерій до 2,5 місяців з дня посіву.

  1. Тварин, хворих на колібактеріоз …

+1. лікують із застосуванням симптоматичних засобів, специфічних гіперімунних сироваток і гамма-глобулінів;

+2. лікують із застосуванням специфічних фагів;

3. лікують із застосуванням йодистих препаратів;

4. лікують із застосуванням вакцин.

  1. Тварин, що абортували у неблагополучному щодо бруцельозу господарстві …

1. ізолюють і лікують антибактеріальними засобами;

+2. ізолюють і потім здають на забій;

3. забивають на місці, а туші спалюють;

4. ізолюють і досліджують серологічними методами.

  1. Мед, одержаний від бджіл, хворих на американський гнилець …

    1. утилізують;

    2. автоклавують;

    3. використовують для харчування лише після термічної обробки;

    +4. використовують лише для харчових цілей.

  2. Тварин, хворих на актиномікоз …

1. щеплюють;

2. забивають, а туші спалюють;

3. лікують із застосуванням специфічних фагів;

+4. лікують із застосуванням йодистих препаратів, антибіотиків, проводять хірургічні обробки;

5. лікують із застосуванням специфічних гіперімунних сироваток і гамма-глобулінів.

  1. Тварин, хворих на бруцельоз …

1. забивають, а туші спалюють;

2. лікують із застосуванням вакцин;

+3. забивають і м’ясо піддають промпереробці;

4. лікують із застосуванням специфічних сироваток, гамма-глобулінів і антибіотиків.

  1. Тварин, хворих на віспу …

1. лікують із застосуванням специфічних сироваток і гамма-глобулінів;

+3. лікують симптоматично;

2. забивають, а туші спалюють;

4. щеплюють.

  1. Тварин, хворих на лептоспіроз …

+1. лікують із застосуванням специфічних сироваток, гамма-глобулінів і антибіотиків;

2. лікують із застосуванням вакцин;

3. забивають, а туші спалюють.

  1. Тварин, хворих на сибірку …

+1. лікують із застосуванням специфічних сироваток, гамма-глобулінів і антибіотиків;

2. забивають і м’ясо піддають проварюванню;

3. лікують із застосуванням вакцин;

4. забивають, а туші спалюють.

  1. Тварин, хворих на сказ …

1. лікують із застосуванням специфічних сироваток, гамма-глобулінів і антибіотиків;

2. лікують із застосуванням вакцин;

3. забивають і м’ясо піддають промпереробці;

+4. забивають і спалюють.

  1. Тварин, хворих на трихофітію і мікроспорію …

    +1. лікують із застосуванням вакцин;

    2. забивають, а туші спалюють;

    3. лікують із застосуванням специфічних сироваток і гамма-глобулінів;

    +4. лікують із застосуванням протимікозних (гризеофульвін) засобів.

  2. Тварин, хворих на чуму великої рогатої худоби …

1. ізолюють і потім здають на забій;

2. лікують гіперімунними сироватками;

3. тварин ізолюють і лікують антибактеріальними засобами;

4. тварин ізолюють і досліджують серологічними методами;

+5. лікування заборонено, тварин забивають на місці, а туші спалюють.

  1. Телят, хворих на пастерельоз …

1. забивають, а туші спалюють;

+2. лікують із застосуванням специфічних сироваток і антибіотиків;

3. лікують із застосуванням вакцин.

  1. Хворих та підозрілих у захворюванні на класичну чуму свиней …

1. лікують із застосуванням специфічних гіперімунних сироваток і гамма-глобулінів;

2. лікують із застосуванням вакцин;

3. забивають, а туші спалюють;

+4. забивають, а туші піддають промпереробці.

  1. Хворих та підозрілих у захворюванні на міксоматоз кролів …

1. лікують із застосуванням специфічних гіперімунних сироваток і гамма-глобулінів;

2. лікують із застосуванням вакцин;

3. забивають, а туші піддають промпереробці;

+4. забивають, а туші разом із шкірами спалюють.

  1. Бактеріями викликаються захворювання …

1. парагрип

4. нодулярний дерматит

+2. паратуберкульоз

5. чума великої рогатої худоби

+3. брадзот

6. інфекційна агалактія овець і кіз

  1. Захворюваннями, що викликаються вірусами є:

1. кампілобактеріоз;

+4. чума великої рогатої худоби;

2. паратуберкульоз;

+5. нодулярний дерматит;

3. брадзот;

6. інфекційна агалактія овець і кіз.

  1. Захворюваннями, що викликаються мікоплазмами є:

1. парагрип

+4. інфекційна агалактія овець і кіз;

2. ринопневмонія

5. чума великої рогатої худоби;

3. брадзот

+6. контагіозна плевропневмонія великої рогатої худоби.

  1. Захворюваннями, що викликаються хламідіями є:

    +1. орнітоз;

    +4. ензоотичний аборт овець

    2. нодулярний дерматит;

    5. чума великої рогатої худоби

    3. паратуберкульоз;

    6. інфекційна агалактія овець і кіз

  2. Захворюваннями, що викликаються рикетсіями є:

+1. інфекційний гідроперикардит жуйних;

+4. інфекційна агалактія овець і кіз;

+2. епідемічний висипний тиф;

5. чума великої рогатої худоби;

+3. гарячка Ку;

6. нодулярний дерматит.

  1. У разі дизентерії свиней застосовують …

+1. ронідазол

+4. лінкоміцина гідро хлорид;

+2. осарсол

+5. фармазин;

3. лазолван

6. лікування заборонено.

  1. У собак можуть зустрічатися такі форми прояву сказу:

+1. буйна;

+4. паралітична

+2. атипова;

5. ангінозна

3. заразна;

+6. абортивна

  1. Типовим зооантропонозом є …

1. мит;

3. ІНАН коней;

+2. сап;

4. грип коней.

  1. Адміністративними заходами у господарстві, у разі появи там віспи корів, коней або свиней є …

1. карантин;

3. попередження;

+2. обмеження;

4. дегельмінтизацію.

  1. Адміністративними заходами у господарстві, у разі появи там віспи овець, кіз або птиці є …

+1. карантин;

3. попередження;

2. обмеження;

4. дегельмінтизацію.

  1. Для специфічної профілактики трихофітії у тварин використовують …

1. ВР-2;

+3. ЛТФ-130;

+2. ментовак;

4. специфічна профілактика трихофітії не розроблена;

  1. Відмінними рисами фіксованого штаму вірусу сказу від польового варіанта збудника є …

1. непатогенний для сільськогосподарських тварин;

2. може культивуватися лише на мозковій тканині овець;

3. не передається за допомогою укусу;

+4. має короткий інкубаційний період у 5–7 днів.

  1. Для типової форми Ньюкаслської хвороби характерні такі клінічні ознаки:

+1. парези;

+4. випадіння пір’я;

+2. кон’юнктивіт;

+5. розлади травлення з виділенням рідких фекалій;

3. кровотеча з носа;

6. жовтавість.

  1. Види та вікові групи птиць, сприйнятливих до збудника вірусного гепатиту каченят, такі:

+1. каченята до 30-денного віку;

3. дорослі гуси;

2. курчата до 30-денного віку;

4. дорослі качки.

  1. Захворювання Скрепі викликають …

1. віруси;

+4. пріони;

2. гриби;

5. рикетсії;

3. бактерії;

6. хламідії.

  1. У природних умовах на інфекційний бронхіт хворіють …

1. індики;

+4. кури;

2. качки;

5. фазани;

3. цесарки;

6. гуси.

  1. Резервуаром збудника орнітозу в природі є …

1. гризуни;

+4. дикі птахи;

2. корови;

5. свійські птахи;

3. собаки;

6. свині.

  1. На сап можуть хворіти …

+1. коні;

+4. хижі тварини ряду котячих;

+2. віслюки;

5. корови віком понад 5 років;

3. верблюди;

6. дикі птахи.

  1. Сприйнятливими до збудника африканської чуми свиней є …

+1. свині

4. корови

2. коні

5. хижі тварини із родини котячих

3. вівці

6. дикі птахи

  1. На мит у природних умовах хворіють …

1. свині;

+4. коні;

2. кози;

5. велика рогата худоба;

3. вівці;

6. усі види сільськогосподарських тварин.

  1. Форми прояву віспи у ссавців такі:

+1. чорна (геморагічна);

4. бронхіальна;

+2. зливна;

5. респіраторна;

3. копитна;

6. ангінозна.

  1. Зооантропонозами є:

1. паратуберкульоз;

+4. туберкульоз;

+2. сибірка;

5. інфекційна агалактія овець і кіз;

+3. кампілобактеріоз;

6. чума великої рогатої худоби.

  1. Зоонозами є:

+1. парагрип-3;

+4. ентеротоксемія;

+2. брадзот;

+5. чума великої рогатої худоби;

+3. віспа овець;

6. туберкульоз.

  1. Трансмісивними називають такі захворювання:

1. парагрип-3;

+4. нодулярний дерматит;

+2. міксоматоз кролів;

5. кампілобактеріоз;

3. туберкульоз;

+6. бешиха свиней.

  1. Під час диференціальної діагностики ІЕМ коней необхідно виключити:

+1. сказ;

+4. кормові отруєння;

+2. піроплазмоз;

5. лептоспіроз;

+3. ботулізм;

6. сибірку.

  1. У неблагополучному щодо інфекційного атрофічного риніту господарстві проводять …

+1. клінічний огляд всього поголів’я свиней один раз в 5–6 днів, ізоляція хворих, яких відгодовують і здають на забій;

2. хворих ізолюють, забиваюсь, а туші спалюють;

3. вакцинація всіх підозрілих у зараженні тварин.

  1. Для носової форми сапу характерно враження …

1. привушних лімфатичних вузлів;

2. заглоткових лімфатичних вузлів;

+3. підщелепових лімфатичних вузлів;

4. поверхневих шийних лімфатичних вузлів.

  1. Для дослідження на ботулізм в лабораторію надсилають …

+1. проби зіпсованих кормів;

2. шматочки мозку чи голову (від дрібних тварин);

+3. вміст шлунка й товстих кишок (100–200 г) та шматочки печінки загиблих тварин;

+4. кров і сечу хворих тварин;

5. заглоткові лімфатичні вузли.

  1. В обов′язковому порядку на сибірку, як мінімум, шляхом мікроскопії мазків-відбитків досліджують …

1. всі м’ясні туші, призначені для продажу на ринках;

2. туші, які надходять із неблагополучної щодо сибірки місцевості;

3. м’ясні туші коней;

+4. м’ясо вимушено забитих тварин.

  1. Форми сапу залежно від локалізації патологічного процесу такі:

    1. серцева;

    3. м’язова;

    +2. носова;

    +4. легенева.

  2. На контагіозну ектиму овець у природних умовах хворіють …

+1. кози;

4. велика рогата худоба;

+2. вівці;

5. коні;

3. свині;

6. собаки.

  1. На копитну гниль овець в природних умовах хворіють …

+1. кози;

4. велика рогата худоба;

+2. вівці;

5. коні;

3. свині;

6. собаки.

  1. Для діагностики бруцельозу використовуються реакції …

+1. РЗК;

+4. кільцева реакція з молоком;

+2. РА;

+5. розбенгал проба;

3. РП;

6. РДЗК.

  1. Специфічні методи терапії коліентеротоксемії такі:

1. антибіотики групи пеніциліну;

2. антибіотики групи тетрацикліну;

3. вакцина ЛТФ-130;

4. вакцина ВР-2;

5. ААСЕ – сироватка проти сальмонельозу та ешерихіозу тварин, антитоксична антиадгезивна;

+6. специфічних методів терапії не розроблено.

  1. Виділення збудника сказу хворими тваринами триває ...

1. увесь період найбільш вираженої клінічної картини захворювання;

2. із моменту зараження до загибелі тварини;

+3. за 2-5 днів до появи перших клінічних ознак хвороби і до загибелі тварини;

4. за 2-4 дні до загибелі тварини.

  1. Захворювання, яке має синонім «гемобластоз», – це:

+1. лейкоз;

4. чума великої рогатої худоби;

2. гемоспоридіоз;

5. гемофільозний полісерозит;

3. паратуберкульоз;

6. кампілобактеріоз.

  1. Природно-вогнищевими захворюваннями є …

+1. лептоспіроз;

+4. нодулярний дерматит;

2. лейкоз;

5. чума великої рогатої худоби;

+3. бешиха;

6. паратуберкульоз.

  1. Синонім «вібріоз» має захворювання, що називається …

1. паратуберкульоз;

+4. кампілобактеріоз;

2. парагрип;

5. чума великої рогатої худоби;

3. лейкоз;

6. інфекційна агалактія овець і кіз.

  1. Захворювання, яке має синонім «мальтійська лихоманка», – це:

1. туберкульоз;

4. сибірка;

+2. бруцельоз;

5. сказ;

3. лептоспіроз;

6. бабезіоз.

  1. Brucella ovis спричиняє …

1. бруцельоз рогатої худоби;

+4. інфекційний епідидиміт баранів;

2. бруцельоз овець і кіз;

5. бруцельоз овець і гірських баранів;

3. бруцельоз птахів;

6. бруцельоз свиней.

  1. Вакцину для імунізації людей проти віспи вперше запропонував …

1. Гіппократ;

4. Пастер;

+2. Дженнер;

5. Ценковський;

3. Кох;

6. Чайковський.

  1. У разі підозри на сказ у лабораторію направляють …

+1. свіжий труп або голову від дрібних тварин, голову або свіжий консервований в 30–50 % розчині гліцерину головний мозок від великих тварин;

2. печінку і селезінку;

3. трубчасту кістку;

4. слину хворої тварини.

  1. Для лабораторних досліджень у разі хвороби Ауєскі направляють …

1. вміст шлунк;

2. шматочок серцевого м’яза;

3. сечовий міхур разом із вмістом;

4. шматочок скелетних м’язів;

+5. свіжий труп тварини або голову, шматочки головного й довгастого мозку, мигдаликів, легень, печінки та селезінки (без ознак автолізу).

  1. Тропізм, притаманний збуднику ящуру, – це:

1. гемотропний;

3. антропний;

2. нейротропний;

+4. епітеліотропний.

  1. Чи формується імунітет у перехворілих на хворобу Ауєскі тварин?

1. ні;

+2. так, формується стійкий імунітет, тривалістю до 1–3 років;

3. так, лише колостральний;

4. так, лише поствакцинальний.

  1. Спонтанною називають ту інфекцію, що …

1. виникає при втручанні людини;

+2. виникає природно, без втручання людини;

3. відтворена експериментально.

  1. Природа збудника хвороби Ауєскі така:

1. бактеріальна;

3. рикетсій на;

+2. хламідійна;

4. вірусна.

  1. Туберкулiн вводять у ділянці поперекових хребців, відступивши 6–8 см від хребта …

1. ослам;

3. зебрам;

2. телятам;

+4. коням.

  1. Зазначте позу, характерну для тварин, хворих гемофільозним полісерозитом.

+1. поза «сидячої собаки»;

3. поза «лежачого коня»;

2. поза «пінгвіна»;

4. поза «опістотонус».

  1. Якщо, шлях проникнення патогена до організму встановити не вдається, інфекцію називають …

1. спонтанною;

3. екзогенною;

+2. крипто генною;

4. реінфекцією.

  1. Захворювання, від яких необхідно диференціювати сап, – це:

1. грип коней;

+4. епізоотичний лимфангоїт коней;

+2. мит;

5. ІЕМ коней;

3. міксоматоз;

6. ІНАН коней.

  1. Зазначте хвороби риб.

+1. аеромоноз;

4. брадзот;

+2. бранхіомікоз;

+5. сапролегніоз;

3. ботулізм;

6. міксоматоз.

  1. Група, до якої належить стрижучий лишай, – це:

1. мікотоксикози;

+4. дерматомікози;

2. септикоінфекції;

5. ранові інфекції;

3. гемоспоридіози;

6. токсикоінфекції.

  1. Лабораторними методами діагностики сказу є:

+1. мікроскопія мазків-відбитків з головного мозку;

+2. МФА, РІД, РДП, РН;

3. посів на штучних поживних середовищах;

+4. біопроба на білих мишах чи кролях.

  1. Зазначте хвороби бджіл:

+1. аскофероз;

+3. гафніоз;

+2. меланоз;

4. кампілобактеріоз.

  1. Збудником Алеутської хвороби норок є …

+1. ДНК-геномний вірус;

3. бацила;

2. РНК-геномний вірус;

4. бактерія.

Відповіді на тестові завдання із дисципліни “Епізоотологія”

№ тестового завдання

Правильні відповіді

№ тестового завдання

Правильні відповіді

№ тестового завдання

Правильні відповіді

№ тестового завдання

Правильні відповіді

1.

1

38.

4, 5

75.

2, 3

112.

4

2.

1

39.

1, 2

76.

1, 3, 4, 5

113.

1, 2, 6

3.

1

40.

1, 2, 3

77.

1

114.

1, 2, 4, 5

4.

1

41.

1

78.

1, 3, 5

115.

1, 2, 3

5.

1

42.

6

79.

1

116.

3

6.

2

43.

1

80.

1, 4

117.

1, 2

7.

1

44.

3

81.

2, 3, 5

118.

1, 3, 4, 5

8.

1

45.

1, 3

82.

1, 3, 4, 5, 6, 7, 8

119.

4

9.

4

46.

1, 3

83.

2

120.

2

10.

1

47.

1, 2, 3, 4

84.

1

121.

4, 6

11.

1

48.

1, 2, 3, 6

85.

1, 2, 3

122.

4

12.

5

49.

3

86.

1

123.

5

13.

1

50.

3

87.

1

124.

6

14.

1

51.

1

88.

1

125.

2

15.

2

52.

3

89.

1, 2, 3

126.

1

16.

3

53.

3

90.

2

127.

4

17.

1

54.

1

91.

2, 3

128.

4

18.

2

55.

2

92.

1, 2, 3

129.

1

19.

1, 2

56.

1

93.

2, 4, 6

130.

2

20.

4

57.

1, 4, 5

94.

1, 2, 4, 5

131.

6

21.

1, 2

58.

1, 4, 5, 6

95.

4, 5, 6

132.

2

22.

2, 5

59.

1, 2

96.

1, 2, 3

133.

3

23.

1, 2, 3, 4, 5, 7

60.

3, 4

97.

5

134.

1

24.

1

61.

6

98.

4

135.

2

25.

1, 3

62.

1

99.

1, 2, 3

136.

2

26.

1, 2, 3

63.

1, 2, 3, 6

100.

3

137.

2

27.

1

64.

1, 2, 3, 6

101.

4

138.

2

28.

1

65.

1

102.

6

139.

4

29.

3

66.

3

103.

2

140.

4

30.

2

67.

3

104.

3

141.

2, 3, 4

31.

3

68.

1, 4, 6

105.

3

142.

5

32.

1

69.

5

106.

3

143.

4

33.

3

70.

1

107.

2

144.

1

34.

1, 2, 5, 6

71.

5

108.

3

145.

1, 4

35.

1, 2, 3, 4, 7, 8

72.

2

109.

1

146.

4

36.

1, 2, 4, 5

73.

1

110.

2

147.

3

37.

1

74.

1, 2, 4

111.

1

148.

1

№ тестового завдання

Правильні відповіді

№ тестового завдання

Правильні відповіді

№ тестового завдання

Правильні відповіді

№ тестового завдання

Правильні відповіді

149.

4

187.

2

225.

3

263.

1

150.

4, 5

188.

1

226.

1

264.

4

151.

3

189.

1

227.

2

265.

1, 2

152.

5

190

3

228.

4

266.

2, 3, 4

153.

2

191.

2

229.

3

267.

1, 2, 3, 4, 5

154.

1, 2

192.

1

230.

4

268.

2, 4, 6

155.

1

193.

3

231.

1, 2

269.

1, 2, 3, 4

156.

1, 2, 6

194.

1, 2, 4

232.

2

270.

1

157.

1

195.

2

233.

4

271.

3

158.

1

196.

5

234.

4

272.

1, 3, 4

159.

4

197.

6

235.

3

273.

4

160.

3, 4

198.

1, 2, 3

236.

3

274.

2, 4

161.

4, 5, 6

199

1

237.

1

275.

1, 2

162.

3

200.

4

238.

1

276.

1, 2

163.

1, 2, 4

201.

2

239.

4

277.

1, 2, 4, 5

164.

6

202.

4

240.

1, 4

278.

6

165.

1

203.

5

241.

5

279.

3

166.

3, 4

204.

2

242.

2

280.

1

167.

2

205.

3

243.

4

281

1, 3, 4

168.

4

206.

4

244.

4

282.

4

169.

1

207.

4

245.

2, 3

283.

2

170.

1, 2

208.

4

246.

4, 5

284.

4

171.

4

209.

1, 2

247.

4, 6

285.

2

172.

2

210.

2, 4

248.

1, 4

286.

1

173.

1, 2, 6

211.

4

249.

1, 2, 3, 4

287.

5

174.

2

212.

1

250.

1, 2, 4, 5

288.

4

175.

2

213.

4

251.

1, 2, 4, 6

289.

2

176.

4

214.

3

252.

2

290.

2

177.

1, 3

215.

3

253.

2

291.

2

178.

1, 2

216.

4

254.

1

292.

4

179.

1

217.

1

255.

2, 3

293.

1

180.

3

218.

2

256.

4

294.

2

181.

1

219.

2

257.

1, 2, 4, 5

295.

2, 4

182.

1, 2, 3

220.

1

258.

1

296.

1, 2, 5

183.

2

221.

2

259.

4

297.

4

184.

2

222.

4

260.

4

298.

1, 2, 4

185.

1

223.

1

261.

4

299.

1, 2, 3

186.

1

224.

1

262.

1, 2, 4

300.

1

Тестові завдання з дисципліни

«Паразитологія та інвазійні хвороби»

1. Засновником вчення про гельмінтологію є:

1. О.П. Маркевич;

+3. К.І. Скрябін;

2. В.Л. Якимов;

4. Є.Н. Павловський.

2. Гельмінт свиней, що у личинковій стадії спричиняє паразитарну бронхопневмонію є:

1. Trichuris suis;

3. Oesophagostomum dentatum;

+2. Ascaris suum;

4. Ollulanus suis.

3. У коней досліджують зскрібки з перианальних складок за:

1. стронгілідозу;

3. параскарозу;

+2. оксіурозу;

4. парафіляріозу.

4. Тварини заражаються перорально:

+1. аскаридами;

3. диктіокаулами;

2. дирофіляріями;

4. фасціолами.

5. Засновником вчення про арахноентомологію є:

1. К.І. Скрябін;

+3. Є.Н. Павловський;

2. В.Л. Якимов;

4. О.П. Маркевич.

6. Гельмінт собак, що має розмір 2–6 мм:

1. Taenia pisiformis;

+3. Echinococcus granulosus;

2. Taenia hydatigena;

4. Multiceps multiceps.

7. Інвазійна личинка збудника опісторхозу риб називається:

1. мірацидій;

3. адолескарій;

2. редія;

+4. метацеркарій.

8. У птиці діагностують:

1. трихуроз;

3. аскароз;

+2. капіляріоз;

4. дирофіляріоз.

9. У коней спостерігають «зачіс» хвоста за:

+1. оксіурозу;

3. стронгілідозу;

2. параскарозу;

4. парафіляріозу.

10. Найефективнішим препаратом за дипілідіозу у собак є:

1. рафоксанід;

3. дектомакс;

+2. дронцит;

4. універм.

11. Яйця трикутної форми у:

+1. Moniezia expansa;

3. Avitellina centripunctata;

2. Thysaniezia giardia;

4. Stilesia globipunctata.

12. Телята заражаються утробно збудником:

1. Trichuris suis;

3. Dicrocoelium lanceatum;

+2. Neoascaris vitulorum;

4. Echinococcus granulosus.

13. Яйця стронгілідного типу у:

1. тетраметр;

3. трихурисів;

+2. буностом;

4. пасалурисів.

14. Проміжними хазями телязій є:

1. мошки;

+3. мухи-корівниці;

2. мокреці;

4. мухи-жигалки.

15. Інвазійна личинка у збудника фасціольозу називається:

1. мірацидій;

3. метацеркарій;

2. редія;

+4. адолескарій.

16. Ефективним препаратом за фасціольозу у жуйних є:

+1. політрем;

3. піперазин;

2. універм;

4. мебендазол.

17. В органах зору тварин паразитує:

1. Trichuris vulpis;

3. Thysaniezia giardia;

+2. Thelazia gulosa;

4. Uncinaria stenocephala.

18. Кровоносними судинами мігрують личинки:

1. телязій;

3. токсаскарисів;

2. аскаридій;

+4. анкілостом.

19. Зоонозом є:

+1. опісторхоз;

3. ехінуріоз;

2. дрепанідотеніоз;

4. телязіоз.

20. Хазяїн, в якому личинки гельмінтів не розвиваються, а лише зберігаються в інвазійній стадії, називається:

1. додатковий;

3. дефінітивний;

2. проміжний;

+4. резервуарний.

21. Під час дослідження крові собаки виявляють личинки:

1. унцинарії;

3. токсокари;

+2. дирофілярії;

4. дипілідії.

22. Яйця гельмінта, що мають золотисто-жовтий колір у:

1. Рaramphistomum cervi;

4. Liorchis scotiae;

2. Neoascaris vitulorum;

5. Еchinococcus granulosus;

+3. Fasciola hepatica;

6. Moniezia benedeni.

23. До хімічної групи макроциклічних лактонів відносять:

1. азінокс;

4. вермітан;

+2. аверсект;

5. мебендазол;

3. бронтел;

6. тетрамізол.

24. Проміжними хазяями сетарій є:

1. мухи-корівниці;

+3. комарі;

2. мошки;

4. мухи-жигалки.

25. Основним місцем паразитування дикроцелій в овець є:

1. нирки;

+4. жовчні ходи печінки;

2. сичуг;

5. легені;

3. кишечник;

6. спинний мозок.

26. Досліджують послід птиці за підозри на ехіностоматидози методом:

1. Щербовича;

4. Фюллеборна;

2. Вайда;

5. Бермана-Орлова;

3. Дарлінга;

+6. послідовного промивання.

27. У гермафродитному членику подвійний статевий апарат має збудник:

1. тизанієзіозу жуйних;

3. аноплоцефалідозів коней;

+2. монієзіозу жуйних;

4. ехінококозу м’ясоїдних.

28. Проміжний хазяїн фасціоли …

1. витушка;

+3. вушкоподібний ставковик;

2. болотний ставковик;

4. живородка болотна.

29. Регіони України, де частіше реєструють дикроцеліоз:

1. північні райони;

+3. південні степові райони ;

2. Полісся;

4. райони, де багато низинних пасовищ.

30. Розміри, яких може досягати Taenia saginata:

1. до 3 м;

3. до 1 м;

2. до 4 м;

+4. до 10 і більше метрів.

31. Захворюванням, за якого проводять діагностичні дегельмінтизації, коли клінічні ознаки дають підставу його запідозрити, а лабораторні методи не підтверджують, є:

1. аскароз;

3. опісторхоз;

2. фасціольоз;

+4. монієзіоз.

32. Місце паразитування личинок Strongylus vulgaris у коней:

1. артерії шлунка;

+3. артерії кореня брижі;

2. артерії нирок;

4. артерії стінки тонкого кишечнику.

33. Статевозрілі аскариди локалізуються у:

1. легенях;

3. товстому кишечнику;

2. печінці;

+4. тонкому кишечнику.

34. У сліпих кишках курей паразитує …

1. аскарида;

3. раєтинія;

+2. гетеракіс;

4. дрепанідотенія.

35. Жуйні тварини заражаються збудниками диктіокаульозу у разі:

1. заковтування інвазійних яєць;

3. перкутанно;

2. заковтування проміжних хазяїв;

+4. заковтування інвазійних личинок.

36. У жуйних тварин дикроцелії локалізуються у:

1. шлунку;

+3. жовчних протоках печінки;

2. тонкому кишечнику;

4. товстому кишечнику.

37. За дрепанідотеніозу гусей найбільш ефективна лікарська форма з вмістом:

1. гексихолу;

+3. ніклозаміду;

2. альбендазолу;

4. фенбендазолу.

38. Клінічний прояв гіменолепідідозів у водоплавних птахів виявляють:

+1. восени;

3. упродовж року;

2. взимку;

4. зимово-весняний період.

39. Найбільш характерними патолого-анатомічними змінами за езофагостомозу свиней є:

1. білі плями на печінці;

+2. утворення вузликів у стінці товстого кишечнику;

3. гіперемія і набряк слизової оболонки тонкого кишечнику;

4. гіперемія, крововиливи в легенях.

40. Коні заражаються стронгілідами …

1. утробно;

2. на пасовищі, перкутанно;

3. на пасовищі, при заковтування інвазійних яєць;

+4. на пасовищі, при заковтування інвазійних личинок.

41. Антигельмінтними препаратами, які можна застосовувати для лікування коней за оксіурозу, є:

1. препарати левамізолу (бровалевамізол, левавет);

+2. препарати бензімідазолу (альбендазол, мебендазол, фенбендазол);

3. препарати клозантелу (бронтел, роленол);

4. препарати празиквантелу (азінокс, бантел).

42. Для дезінвазії пташників і вигулів використовують:

1. емульсію себацилу;

+3. розчин карболової кислоти;

2. емульсію бутоксу;

4. емульсію неостомазану.

43. Гельмінти, личинки яких можуть спричинити у людини феномен «visceral larva migrans», – це:

+1. Ascaris suum;

3. Dictyocaulus filarial;

2. Ancylostoma caninum;

4. Trichuris suis.

44. Дегельмінтизацію птиці за ехіностоматидозів проводять:

1. влітку;

3. весною;

2. взимку;

+4. восени.

45. Для визначення ефективності препаратів за фасціольозу жуйних проводять дослідження через:

1. 20–25 діб;

+3. 40–45 діб;

2. 10–15 діб;

4. 3 міс.

46. Після вигону на пасовище у телят проявляється гостра форма парамфістоматидозу через:

1. 4 міс.;

3. 3–3,5 міс.;

2. 2–2,5 міс.;

+4. 3–4 тижні.

47. Періодичність проведення преімагінальних дегельмінтизацій ягнят за монієзіозу:

1. друга – через 4–6 тижнів після першої обробки;

2. перша – через 2,5–3 тижні після вигону на пасовище;

+3. перша – через 2 тижні після вигону на пасовище;

4. третя і четверта з 2-х тижневим інтервалом;

5. третя і четверта з 5-місячним інтервалом;

6. друга – через 1 тиждень після першої обробки.

48. Ефективним методом діагностики за цистицеркозу є:

+1. люмінесцентний;

4. латексаглютинації;

2. імунологічний;

5. візуальний огляд туш;

3. компресорний;

6. серологічний.

49. Основними патолого-анатомічними змінами за параскарозу коней є:

1. субсерозні крововиливи – темно-червоні плями;

2. крапкові крововиливи, запалення товстого кишечника;

3. крововиливи в м’язах, легенях, підшкірній клітковині;

+4. у печінці і легенях паразитарні вузлики з вогнищами некрозу в центрі.

50. У пасовищний період приотарних собак дегельмінтизують:

1. два рази;

+3. кожного місяця;

2. чотири рази;

4. три рази.

51. Людина заражається Taenia saginata у разі …

+1. вживання в їжу недостатньо термічного обробленого м’яса (шашлик, біфштекс);

2. заковтування яєць паразита разом з водою;

3. заковтування личинок збудника разом з овочами;

4. вживання в їжу сирих, недостатньо добре вимитих овочів.

52. Статевозрілі диктіокаули локалізуються у …

1. печінці;

2. дрібних бронхах і альвеолах;

+3. бронхах і трахеї;

4. бронхіолах.

53. Збудник трихурозу у свиней локалізується у …

+1. товстому кишечнику;

3. бронхах;

2. тонкому кишечнику;

4. шлунку.

54. З метою лабораторної діагностики дирофіляріозу досліджують:

1. сечу;

4. зскрібок шкіри;

2. фекалії;

5. виділення з статевих органів;

+3. кров;

6. виділення з носа.

55. Антигельмінтиком із групи клозантелу є:

1. універм;

3. івомек;

+2. бронтел;

4. бровалевамізол.

56. Профілактика під час стійлово-вигульного утримання тварин проводиться за:

1. езофагостомозу;

3. ехінококозу;

2. гемонхозу;

+4. диктіокаульозу.

57. У корів за фасціольозу реєструють перебіг:

+1. хронічний;

3. гострий;

2. підгострий;

4. латентний.

58. Свині заражаються цистицерками у разі:

1. поїдання дощових червів;

+2. заковтування яєць Taenia saginata;

3. заковтування інвазійних личинок;

4. поїдання жуків;

5. поїдання гризунів.

59. У людини паразитують:

1. цистицеркоїди;

+3. цистицерки;

2. плероцеркоїди;

4. корацидії.

60. Масове зараження коней стронгілятами спостерігається:

1. у липні-серпні;

3. упродовж року;

2. у серпні-вересні;

+4. у травні-червні.

61. Яйця параскарисів …

1. сірого кольору, середніх розмірів, овальні, незрілі (всередині невелика кількість зародкових шарів);

2. жовтого кольору, середнього розміру, асиметричні, всередині майже сформована личинка, на одному з полюсів – несправжня кришечка;

+3. темно-коричневого кольору, великі, круглі, незрілі.

62. Хвороби, спільні для тварин і людей, називаються:

+1. зоонози;

3. фітопаразитози;

2. паразитоценози;

4. паразитози.

63. Найбільше яєць збудника фасціольозу лабораторними дослідженнями виявляють у:

+1. січні-лютому;

3. серпні-вересні;

2. квітні-травні;

4. протягом року.

64. У жуйних тварин молоді парамфістоми локалізуються у:

1. рубці;

3. книжці;

2. сітці;

+4. слизовій оболонці тонкого кишечника.

65. У свиней найчастіше виявляють ехінококові міхури у:

1. селезінці;

3. стравоході;

2. нирках;

+4. печінці.

66. Вікові групи свиней найбільш сприйнятливі до ураження аскаридами:

1. відлучені поросята (2 міс.);

+2. поросята 2–4 міс. віку;

3. підсвинки на відгодівлі (8–10 міс.);

4. свиноматки (1–2 роки).

67. Лабораторний метод зажиттєвої діагностики диктіокаульозу:

+. гельмінтоларвоскопічний метод Бермана;

3. метод Фюллеборна;

2. комбінований метод Щербовича;

4. метод Попової.

68. За підозри оксіурозу у коней проводять:

1. дослідження фекалій;

3. дослідження сироватки крові;

2. дослідження крові;

+4. дослідження зскрібків.

69. Кліщі родини Sarcoptidae паразитують:

1. на шкірі;

3. у волосяних фолікулах;

2. під шкірою;

+4. у надшкір’ї.

70. Ефективним методом обробки овець акарицидами за псороптозу є …

1. дезінсекція кошар;

+3. купання у ваннах;

2. дегельмінтизація;

4. дезакаризація приміщень.

71. Перша фаза розвитку паразитиформних кліщів називається:

1. телеонімфа;

4. личинка;

+2. яйце;

5. німфа;

3. імаго;

6. протонімфа.

72. Уражаються отодектесами:

1. коні;

+3. коти;

2. кролі;

4. вівці.

73. Інсектоакарициди із групи синтетичних піретроїдів, – це:

+1. бутокс;

3. неоцидол;

2. себацил;

4. байтикол.

74. Місяці, коли ранню хіміотерапію за гіподермозу великої рогатої худоби слід проводити, – це:

1. квітень-травень;

3. червень-липень;

2. лютий-березень;

+4. вересень-жовтень.

75. Симуліотоксикоз у тварин розвивається від укусів …

1. комарів;

3. мокреців;

+2. мошок;

4. ґедзів.

76. Уражаються нотоедресами:

+1. кролі;

3. велика рогата худоба;

2. коні;

4. кози.

77. Найефективніший метод обробки овець акарицидами за коростяних захворювань, – це:

1. обприскування;

3. поливання в ділянці спини і попереку;

+2. купання у ваннах;

4. ін’єкції макроциклічних лактонів.

78. Комахи, які в стадії імаго не живляться, – це:

1. мухи;

3. блохи;

2. ґедзі;

+4. оводи.

79. Основними клінічними ознаками за демодекозу у великої рогатої худоби є:

1. гарячі і болючі горбики на шкірі у різних ділянках тіла;

2. запалення шкіри з появою лусочок, випадіння шерсті, свербіж;

+3. горбики округлої форми на шкірі голови, шиї, грудей, свербіж відсутній;

4. на шкірі великі жовна, є нориці, можна видавити личинку.

80. Інсектоакарицид із групи макроциклічних лактонів, – це:

1. неоцидол;

+3. баймек;

2. себацил;

4. ектосан.

81. Повторно слід обробляти свиней за саркоптозу через:

+1. 7–10 діб;

3. 2 тижні;

2. 1–2 доби;

4. 1 місяць.

82. Строк життя вошей на тваринах:

+1. 1–1,5 міс.;

3. 6 міс.;

2. 2–4 міс.;

4. 1 рік.

83. Місяці, коли слід проводити пізню хіміотерапію за гіподермозу великої рогатої худоби, – це:

1. травень-червень;

3. серпень-вересень;

+2. березень-квітень;

4. жовтень-листопад.

84. Час паразитування личинок гастрофілів у коней такий:

+1. 6–10 міс.;

3. 1 міс.;

2. 2–4 міс.;

4. 1 рік.

85. Виражену репелентну дію має:

1. дектомакс;

3. неоцидом;

+2. оксамат;

4. бутокс.

86. Збудником псороптозу овець є:

1. Psoroptes equi;

3. Psoroptes cuniculi;

2. Psoroptes bovis;

+4. Psoroptes ovis.

87. Ураження вух у кролів спричиняють акариформні кліщі роду:

+1. Psoroptes;

3. Notoedres;

2. Chorioptes;

4. Otodectes.

88. Протозооз, що є небезпечним для здоров’я людини, – це:

+1. балантидіоз;

3. еймеріоз;

2. анаплазмоз;

4. гістомоноз.

89. Личинки мухи, що паразитують у ранах, виразках, на слизових оболонках тварин, – це:

1. коняча жигалка;

3. осіння жигалка;

2. муха-корівниця;

+4. вольфартова муха.

90. Морфологічна ознака, за якою відрізняються ооцисти токсоплазм від еймерій, – це:

1. будова оболонки;

+3. кількість спороцист в ооцисті;

2. розмір ооцист;

4. колір ооцист.

91. Епізоотологія інвазійних хвороб вивчає:

1. імунітет;

3. морфологічні ознаки збудника;

2. діагностику;

+4. особливості розвитку та згасання інвазій.

92. Інсектицидні шампуні, емульсію у спеціальних піпетках та нашийниках застосовують …

+1. собакам;

3. великій рогатій худобі;

2. коням;

4. вівцям.

93. Збудником бабезіозу великої рогатої худоби є:

1. Babesia ovis;

+3. Babesia bigemina;

2. Babesia motasi;

4. Babesia саballi.

94. Вид еймерій, що паразитує в сліпих кишках птиці, – це:

1. Еimeria acervulina;

+3. Еimeria tenella;

2. Еimeria maxima;

4. Еimeria necatrix.

95. Протозоози, які є зоонозами, – це:

+1. гістомоноз;

3. еймеріоз;

2. токсоплазмоз;

4. ноземоз.

96. Локалізуються саркоцисти в організмі проміжних хазяїв у:

1. кишечнику;

3. крові;

2. очах;

+4. м’язах.

97. Проявляється клінічно балантидіоз у:

1. кролів;

3. собак;

+2. свиней;

4. великої рогатої худоби.

98. Переносять збудника анаплазмозу великої рогатої худоби у зоні Полісся кліщі роду:

1. Rhipicephalus;

+3. Ixodes;

2. Boophilus;

4. Hyaloma.

99. У кролів місце паразитування Еіmeria stidae є:

1. товстий кишечник;

3. шлунок;

+2. печінка;

4. тонкий кишечник.

100. Препарати, що не перешкоджають розвитку імунітету у курчат за еймеріозу:

1. клопідол;

3. фармкокцид;

2. хімкокцид;

+4. кокцидіовіт.

101. У внутрішніх органах і тканинах хазяїна локалізуються:

1. ларвальні паразити;

+3. ендопаразити;

2. ектопаразити;

4. імагінальні паразити.

102. Наука, що вивчає паразитичних червів і спричинені ними захворювання, називається …

1. протозоологія;

3. акарологія;

+2. гельмінтологія;

4. мікологія.

103. Наука про паразитичних кліщів і комах-екзопаразитів тварин, людини й переносників збудників інфекційних та інвазійних хвороб, називається …

1. протозоологія;

3. гельмінтологія;

2. епідеміологія;

+4. арахноентомологія.

104. Хазяїн, в організмі якого паразит досягає статевозрілої стадії, розмножується і виділяє інвазійні елементи, – це:

1. резервуарний;

3. облігатний;

+2. дефінітивний;

4. проміжний.

105. Хазяїн, в організмі якого розвивається личинкова стадія паразита і розмножується нестатевим шляхом, – це:

1. облігатний;

+3. проміжний;

2. дефінітивний;

4. резервуарний.

106. Хазяїн, в організмі якого паразит не розвивається, а знаходиться в інвазійній стадії, – це:

1. проміжний;

3. дефінітивний;

2. облігатний;

+4. резервуарний.

107. Хазяї, які забезпечують паразитам найбільш сприйнятливі умови, – це:

+1. облігатні;

3. резервуарні;

2. дефінітивні;

4. проміжні.

108. Наука, що вивчає паразитів, а також спричинені ними хвороби у сільськогосподарських і промислових тварин та людини, називається …

1. фітопаразитологія;

3. медична фітопаразитологія;

2. паразитологія;

+4. ветеринарна паразитологія.

109. На зовнішніх покривах тіла хазяїна живуть …

1. ендопаразити;

3. ларвальні паразити;

2. імагінальні паразити;

+4. ектопаразити.

110. Сукупність представників одного виду, що живуть на певній території, – це:

1. біоценоз;

3. вид;

2. зооценоз;

+4. популяція.

111. Захворювання у статевозрілій стадії спричинюють …

1. ларвальні паразити;

3. ендопаразити;

2. ектопаразити;

+4. імагінальні паразити.

112. Паразити, які в циклі розвитку мають одного хазяїна, – це:

+1. моноксенні;

3. неспецифічні;

2. гетероксенні;

4. облігатно-специфічні.

113. Паразити, в циклі розвитку яких є два і більше хазяїв, – це:

1. облігатно-специфічні;

3. моноксенні;

+2. гетероксенні;

4. неспецифічні.

114. Сукупність особин, подібних анатомічно і фізіологічно, які дають потомство і мають один генетичний фонд й ним обмінюються, – це:

1. зооценоз;

+3. вид;

2. біоценоз;

4. популяція.

115. Захворювання людини і тварин у стадії личинки спричинюють …

1. ендопаразити;

3. ектопаразити;

+2. ларвальні паразити;

4. імагінальні паразити.

116. Препарати, що ефективні за фасціольозу жуйних, – це:

1. мебендазол;

+3. комбітрем;

2. празиквантел;

4. оксібендазол.

117. За простогонімозу у птиці проміжними хазяями є:

+1. молюски, бабки;

3. молюски, бокоплави;

2. молюски, мурахи;

4. молюски, коники.

118. Плоскі гельмінти червоного кольору, на передньому кінці яких адоральний диск, озброєний хітиновими шипами (35–40 штук), – це:

+1. Echinostoma revolutum;

3. Liorchis scotiae;

2. Prosthogonimus cuneatus;

4. Paramphistomum ichikawai.

119. Препарати, що ефективні за еуритремозу жуйних, – це:

1. сульфадиметоксин;

3. бровасептол;

+2. празиквантел;

4. норсульфазол.

120. Дефінітивний хазяїн заражається фасціолами, заковтуючи ...

1. церкарій;

3. редій;

2. мірацидій;

+4. адолескарій.

121. Дефінітивний хазяїн заражається дикроцеліями, заковтуючи …

1. церкарій;

+3. метацеркарій;

2. мірацидій;

4. адолескарій.

122. Із яєць трематод виходить личинка, яка називається …

+1. мірацидій;

3. церкарій;

2. редія;

4. адолескарій.

123. Трематоди є:

1. геогельмінти;

3. коменсали;

2. ектопаразити;

+4. біогельмінти.

124. Місцем паразитування фасціол в організмі дефінітивного хазяїна є…

1. тонкий кишечник;

3. підшлункова залоза;

+2. жовчні ходи печінки;

4. фабрицієва сумка, яйцепроводи.

125. Місцем паразитування дикроцелій в організмі дефінітивного хазяїна є …

+1. жовчні ходи печінки;

3. підшлункова залоза;

2. нирки, сечовий міхур;

4. яєчники, яйцепроводи.

126. Місцем паразитування парамфістом в організмі дефінітивного хазяїна є …

1. м’язи;

3. підшлункова залоза;

2. печінка;

+4. тонкий кишечник, рубець.

127. Місцем паразитування опісторхів в організмі дефінітивного хазяїна є …

1. тонкий кишечник;

+3. жовчні ходи печінки;

2. нирки, сечовий міхур;

4. головний мозок.

128. Місцем паразитування простогонімусів в організмі дефінитивного хазяїна є …

1. шлунок;

4. підшлункова залоза;

+2. яйцепровід;

5. тонкий кишечник;

3. нирки;

6. товстий кишечник.

129. Місцем паразитування ехіностом в організмі дефінітивного хазяїна є …

1. шлунок;

4. підшлункова залоза;

2. яйцепровід;

+5. тонкий кишечник;

3. нирки;

6. товстий кишечник.

130. Fasciola hepatica має форму:

1. округлу;

3. веретеноподібну;

2. грушоподібну;

+4. листоподібну.

131. Збудник білуватого кольору. Ротова капсула добре розвинена, напівкулястої форми, ротовий отвір оточений численними трикутними пелюстками, – це:

1. Parascaris eqorum;

3. Ascaridia galli;

2. Ascaris suum;

+4. Chabertia ovina.

132. Цистицеркозом целюлозним хворіють …

1. велика рогата худоба;

+3. свині;

2. собаки;

4. кролі.

133. Дефінітивний хазяїн за цестодозів виділяє з екскрементами у навколишнє середовище:

+1. зрілі членики;

3. яйцеві капсули;

2. гермафродитні членики;

4. личинки.

134. Місцем паразитування збудників теніозів у людини є …

1. товстий кишечник;

3. шлунок;

2. м’язи;

+4. тонкий кишечник.

135. Інвазійна личинкова стадія за дипілідіозу називається …

1. цистицерк;

3. ценур;

+2. цистицеркоїд;

4. ехінокок.

136. Збудник цистицеркозу свиней, – це:

1. Cysticercus ovis;

3. Moniezia benedeni;

+2. Cysticercus cellulosae;

4. Cysticercus pisiformis.

137. Збудник цистицеркозу у великої рогатої худоби, дефінітивним хазяїном якого є людина, – це:

1. Cysticercus pisiformis;

+3.Cysticercus bovis;

2. Coenurus cerebralis;

4. Cysticercus ovis.

138. Гермафродитний членик має подвійний набір статевих органів у …

+1. Moniezia benedeni;

3. Cysticercus ovis;

2. Cysticercus bovis;

4. Taenia multiceps.

139. Збудника «огіркового ціп’яка» називають:

1. Fasciola gigantic;

3. Echinococcus granulosus;

+2. Dipilidium caninum;

4. Dicrocoelium lanceatum.

140. Дефінітивний хазяїн збудника цистицеркозу свиней, – це:

1. свині;

3. собаки;

+2. людина;

4. щурі.

141. У циклі розвитку Dipilidium caninum бере участь проміжний хазяїн:

1. свині;

3. собаки;

2. людина;

+4. блохи.

142. У циклі розвитку Moniezia benedeni бере участь проміжний хазяїн:

+1. орибатидні кліщі;

3. людина;

2. жуйні;

4. волосоїди.

143. Дефінітивним хазяїном монієзій є:

1. людина;

3. орибатидні кліщі;

2. собаки;

+4. жуйні.

144. Дефінітивним хазяїном Echinococcus granulosus є:

1. жуйні;

+3. собаки;

2. коні;

4. кролі.

145. Джерелом інвазії за ценурозу овець є:

1. люди;

3. свині;

+2. собаки;

4. дрібна рогата худоба;

146. Місцем паразитування збудника оксіурозу є:

+1. товстий кишечник;

3. тонкий кишечник;

2. підшлункова залоза;

4. сліпі кішки.

147. Збудник, що відкладає яйця в ділянці ануса, – це:

1. Parascaris eqorum;

+3. Oxyuris equі;

2. Strongylus eqinus;

4. Oesophagostomum dentatum.

148. Збудник, що спричинює кольки у коней, – це:

1. Oxyuris equі;

3. Parascaris eqorum;

2. Ascaridia galli;

+4. Strongylus eqinus.

149. Збудник, що паразитує в сліпих кишках кролів, – це:

1. Ascaridia galli;

3. Heteracis gallinarum;

+2. Passalurus ambiquus;

4. Parascaris eqorum.

150. Збудник, що паразитує у поросят, – це:

+1. Ascaris suum

3. Parascaris eqorum;

2. Ascaridia galli

4. Strongylus eqinus.

151. Збудник, що паразитує у курчат, – це:

+1. Ascaridia galli;

3. Strongylus eqinus

2. Parascaris eqorum;

4. Ascaris suum

152. Taenia pisiformis нагадує за формою:

1. міхур;

+3. пилку;

2. лист;

4. стрічку.

153. Матеріалом, який використовують для лабораторної діагностики криптоспоридіозу є:

+1. фекалії;

3. кров;

2. сеча;

4. виділення статевих органів.

154. На телязіоз хворіють переважно:

1. кури;

3. собаки;

+2. велика рогата худоба;

4. коні.

155. На тетрамероз хворіють:

+1. птиця;

3. коні;

2. жуйні;

4. свині.

156. Збудник, що уражає м’язи, – це:

1. Trichuris suis;

3. Telasia gulosa;

2. Cysticercus taenuicollis;

+4.Trichinella pseudospiralis.

157. Місце паразитування личинок збудника сетаріозу, – це:

1. тонкий кишечник;

+3. кров;

2. товстий кишечник;

4. печінка.

158. Місце паразитування личинок трихінел, – це:

1. тонкий кишечник;

3. товстий кишечник;

+2. м’язи;

4. підшлункова залоза.

159. Проміжним хазяїном для збудника дирофіляріозу є:

1. мухи;

+3. комарі;

2. дощовий черв’як;

4. відсутній.

160. Місцем паразитування збудника телязіозу є:

1. м’язи;

3. товстий кишечник;

2. тонкий кишечник;

+4. органи зору.

161. Іксодові кліщі є переносниками збудників:

1. дипілідіозу;

3. монієзіозу;

+2. анаплазмозу;

4. телязіозу.

162. Dermanissus gallinae, – це:

+1. курячий кліщ;

3. іксодовий кліщ;

2. кошарний кліщ;

4. аргасовий кліщ.

163. Німфа іксодових кліщів відрізняється від імаго …

1. наявністю статевого отвору;

3. відсутністю дихалець;

2. наявністю 4-ї пари кінцівок;

+4. відсутністю статевого отвору.

164. Місця існування персидського кліща:

1. тваринницькі приміщення;

3. людські приміщення, килими;

2. дупла дерев, нори у грунті;

+4. пташники, гнізда.

165. Самка іксодового кліща відрізняється від самця …

+1. розміром щитка;

3. відсутністю статевого отвору;

2. будовою хоботка;

4. розмірами у голодному стані.

166. До аргасових кліщів відносять:

+1. Argas persicus;

3. Demodex bovis;

2. Knemidocoptes pilae;

4. Sarcoptes parvula.

167. Видова назва найпростіших середніх розмірів (від 1,5 до 2,4 мкм), які в еритроцитах можуть мати різні форми, але типовими є парногрушоподібні, з’єднані вузькими кінцями під тупим кутом і розміщені на периферії клітин:

1. Babesia motasi;

+3. Babesia bovis;

2. Babesia caballi;

4. Babesia equi.

168. Не можна обробляти акарицидами таких тварин:

1. котів;

+3. молодняк у перші 3 місяці;

2. собак;

4. сільськогосподарських тварин.

169. Dermanissus gallinae паразитує на …

1. жуйних тваринах;

+3. птиці;

2. кролях;

4. собаках і котах.

170. До іксодід належать кліщі роду:

+1. Hyalomma;

3. Chorioptes;

2. Knemidocoptes;

4. Otodectes.

171. Збудник псороптозу кролів, – це:

1. Psoroptes bovis;

3. Psoroptes ovis;

+2. Psoroptes cuniculi;

4. Psoroptes equi.

172. Sarcoptes equi паразитує на …

1. кролях;

3. птиці;

2. собаках і котах;

+4. конях.

173. Notoedres catі паразитує на …

1. конях;

+3. собаках і котах;

2. птиці;

4. вівцях.

174. Основною клінічною ознакою за акарозів у тварин є …

+1. свербіж;

3. відсутність апетиту;

2. підвищення температури;

4. зниження маси тіла.

175. Живих кліщів у зскрібках шкіри тварин діагностують …

1. мортальними методами;

+3. вітальними методами;

2. усіма названими;

4. серологічними реакціями.

176. Місцем паразитування збудника рінестрозу у коней є …

+1. кишечник;

3. підшкірна клітковина;

2. шлунок;

4. носова та лобна порожнини.

177. Melophagus ovinus паразитує на …

1. свинях;

3. собаках;

+2. вівцях;

4. конях.

178. Личинки мухи Wohlfarthia magnifica паразитують у …

1. лобних пазухах;

3. шлунку;

2. крові;

+4. ранах.

179. Блохи є проміжними хазяями за …

+1. дипілідіозу;

3. сингамозу;

2. параскарозу;

4. монієзіозу.

180. Збудником сифонаптерозу собак є:

+1. Ctenocephalides canis;

3. Ctenocephalides felis;

2. Pulex irritans;

4. Haematopinus suis.

181. Збудником естрозу овець є:

1. Gastrophilus intestinalis;

+3. Oestrus ovis;

2. Rhinoestrus purpureus;

4. Hypoderma bovis.

182. Личинки великого шлункового овода локалізуються на …

1. слизовій оболонці дванадцятипалої кишки;

3. стінці глотки;

+2. слизовій оболонці шлунку;

4. у лобних пазухах.

183. Личинки овода Oestrus ovis локалізуються на …

1. слизовій оболонці дванадцятипалої кишки;

3. стінці глотки;

2. слизовій оболонці шлунку;

+4. лобних пазухах.

184. Збудниками гіподермозу великої рогатої худоби є:

+1. Hypoderma lineatum;

3. Oestrus ovis;

2. Rhinoestrus purpureus;

4. Gastrophilus intestinalis.

185. Основна клінічна ознака за рінестрозу:

1. підвищення температури тіла;

3. кольки;

+2. слизово-гнійні виділення з ніздрів;

4. свербіж.

186. Видом тварин, найбільш сприйнятливим до гіподермозу, є:

1. коні;

3. дрібна рогата худоба;

2. свині;

+4. велика рогата худоба.

187. Основною клінічною ознакою за гіподермозу є:

1. кольки;

+3. утворення на шкірі горбиків;

2. розлади травлення;

4. підвищення температури тіла.

188. Естроз диференціюють від:

+1. ценурозу;

3. гастрофільозу;

2. гіподермозу;

4. сифонаптерозу.

189. Живиться кров’ю …

+1. Haematopinus suis;

3. Wohlfartia magnifica;

2. Ascaris suum;

4. Oestrus ovis.

190. Представниками гнусу є:

1. клопи, таргани;

3. кліщі, волосоїди;

2. мухи, оводи;

+4. ґедзі, комарі, мошки, москіти.

191. У великої рогатої худоби реєструють «гранатові тіла» за:

1. анаплазмозу;

+3. тейлеріозу;

2. бабезіозу;

4. токсоплазмозу.

192. Місцем паразитування криптоспоридій у телят є:

+1. кишечник;

3. печінка;

2. кров;

4. селезінка.

193. Кліщі родини Ixodidae переносять збудників …

1. еймеріозу;

3. трихомонозу;

+2. бабезіозу;

4. балантидіазу.

194. У проміжного хазяїна саркоцистоз слід диференціювати від …

1. еймеріозу;

+3. трихінельозу;

2. трихурозу;

4. трипаносомозу.

195. Джгутики є у:

1. Babesia suis;

3. Eimeria stidae;

2. Babesia bigeminum;

+4. Тrichomonas foetus.

196. В еритроцитах великої рогатої худоби локалізується …

+1. Babesia bigeminum;

3. Тrichomonas foetus;

2. Babesia suis;

4. Тrypanosoma equiperdum.

197. В овець еймерії локалізуються у …

1. крові;

+3. епітеліальних клітинах слизової оболонки кишечнику;

2. легенях;

4. центральній нервовій системі.

198. Стадією клінічного перебігу аскарозу у поросят є …

1. шкірна;

+3. легенева;

2. гостра;

4. нервова.

199. Механічними переносниками анаплазм є:

1. мурашки;

3. рачки-бокоплави;

+2. кровосисні комахи;

4. дафнії.

200. Місцем паразитування бабезій є:

1. сеча;

3. кишечник;

2. шлунок;

+4. еритроцити.

201. Автор вчення про девастацію:

1. Є.П. Павловський;

3. О.П. Маркевич;

+2. К.І. Скрябін;

4. В.О. Догель.

202. Автор вчення про паразитоценози та асоціативні хвороби тварин:

+1. О.П. Маркевич;

3. В.О. Догель;

2. Є.П. Павловський;

4. К.І. Скрябін.

203. Автор вчення про природну осередковість трансмісивних хвороб:

1. В.О. Догель;

+3. Є.П. Павловський;

2. О.П. Маркевич;

4. К.І. Скрябін.

204. Форма співжиття двох різнорідних організмів, які приносять один одному користь, – це:

+1. мутуалізм;

3. коменсалізм;

2. паразитизм;

4. індиферентне співжиття.

205. Форма співжиття, коли один організм живе за рахунок іншого, не спричинюючи йому шкоди, – це:

1. паразитизм;

3. індиферентне співжиття;

+2. коменсалізм;

4. мутуалізм.

206. Форма співжиття, коли один вид використовує організм іншого виду як тимчасове або постійне існування та джерело живлення, – це:

1. індиферентне співжиття;

3. мутуалізм;

2. коменсалізм;

+4. паразитизм.

207. Форма співжиття, яка характеризується незалежністю живих організмів, що знаходяться по сусідству, – це:

1. коменсалізм;

+3. індиферентне співжиття;

2. паразитизм;

4. мутуалізм.

208. Характеристика тимчасових зоопаразитів:

1. паразитують в організмі лише одного хазяїна;

2. живуть в організмі хазяїна на певній стадії свого розвитку;

3. розвиваються в організмі двох і більше видів хазяїв;

4. весь цикл розвитку відбувається всередині або на поверхні тіла хазяїна;

+5. розвиваються і розмножуються у навколишньому середовищі, а на тварин нападають лише для живлення.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]
Помощь Обратная связь Вопросы и предложения Пользовательское соглашение Политика конфиденциальности