289. Українська назва овода Gastrophilus intestinalis:

1. малий шлунковий овід;	3. чорновус;
+2. великий шлунковий овід;	4. травняк.

290. Українська назва овода Gastrophilus pecorum:

1. великий шлунковий овід;	+3. травняк;
2. малий шлунковий овід;	4. чорновус.

291. Морфологічні особливості Babesia bovis:

1. кулястої, овальної, паличко-, комоподібної форми розміром від 0,5 до 2,5 мкм. В одному еритроциті знаходиться від 1 до 7 паразитів. Цитоплазма їх забарвлюється в голубий колір, ядро – червоний;

+2. паразити середніх розмірів (від 1,5 до 2,4 мкм). В еритроцитах можуть бути різні форми, але типовими є парногрушоподібні, з’єднані вузькими кінцями під тупим кутом і розміщені по периферії клітин;

3. паразит порівняно великих розмірів (від 2,2 до 6 мкм). Його довжина більша за радіус еритроцита. Трапляється у вигляді кулястих, овальних, амебоподібних, грушоподібних форм, але характерною є парногрушоподібна, причому дві «груші» з’єднані вузькими кінцями під гострим кутом. В еритроцитах частіше містяться в центральній їх частині;

4. паразити округлої форми, у еритроцитах формують колонії, що складаються з 2–8 особин, що розміщені переважно до периферії, іноді ближче до центра. Забарвлюються у синій колір.

292. Морфологічні особливості Babesia bigeminum:

1. кулястої, овальної, паличко-, комоподібної форми розміром від 0,5 до 2,5 мкм. В одному еритроциті знаходиться від 1 до 7 паразитів. Цитоплазма їх забарвлюється в голубий колір, ядро – червоний;

2. паразити середніх розмірів (від 1,5 до 2,4 мкм). В еритроцитах можуть бути різні форми, але типовими є парногрушоподібні, з’єднані вузькими кінцями під тупим кутом і розміщені по периферії клітин;

+3. паразит порівняно великих розмірів (від 2,2 до 6 мкм). Його довжина більша за радіус еритроцита. Трапляється у вигляді кулястих, овальних, амебоподібних, грушоподібних форм, але характерною є парногрушоподібна, причому дві «груші» з’єднані вузькими кінцями під гострим кутом. В еритроцитах частіше містяться в центральній їх частині;

4. паразити округлої форми, у еритроцитах формують колонії, що складаються з 2–8 особин, що розміщені переважно до периферії, іноді ближче до центра. Забарвлюються у синій колір.

293. Спосіб зараження тварин збудниками бабезіозів:

1. контактний;	3. аліментарний;
2. аерогенний;	+4. трансмісивний.

294. У циклі розвитку збудників бабезіозів беруть участь:

1. гамазові кліщі;	3. саркоптоїдні кліщі;
+2. іксодові кліщі;	4. аргасові кліщі.

295. Личинка іксодового кліща відрізняється від німфи …

1. відсутністю дихалець;	+3. кількістю кінцівок;
2. за хоботком;	4. ротовим апаратом.

296. Збудником бабезіозу коней є:

1. Theileria mutans;	3. Theileria annulata;
+2. Babesia caballi;	4. Babesia bigeminum.

297. Особливості біології збудників еймеріозів:

1. мерогонія і гаметогонія – в епітеліальних клітинах кишечнику котячих, спорогонія – у зовнішньому середовищі;

2. гаметогонія і спорогонія – в епітеліальних клітинах кишечнику котячих, мерогонія – в ендотеліальних клітинах кровоносних судин жуйних;

3. гаметогонія і спорогонія – в епітеліальних клітинах кишечнику собачих та котячих, мерогонія – в ендотеліальних клітинах кровоносних судин жуйних та свиней;

+4. мерогонія і гаметогонія – в епітеліальних клітинах кишечнику жуйних, свиней, кролів, курей, спорогонія – у зовнішньому середовищі.