Лекція 24: Особливі порядки кримінального провадження
Зміст
1. Кримінальне провадження на підставі угод.
2. Кримінальне провадження у формі приватного обвинувачення.
3. Кримінальне провадження щодо окремої категорії осіб.
4. Кримінальне провадження щодо неповнолітніх.
1. Кримінальне провадження на підставі угод.
Соціально-політичні зміни, що відбулися останнім часом у державі, створили передумови для реформування системи кримінальної юстиції у напрямі її подальшої демократизації, гуманізації, посилення захисту прав і свобод людини відповідно до вимог міжнародних правових актів і зобов’язань нашої країни перед європейським та світовим співтовариством.
Одним із шляхів реформування є спрощення та прискорення кримінального провадження, відхід кримінальної політики держави від виключно каральної реакції на вчинене кримінальне правопорушення, розширення диспозитивності кримінального провадження. У зв’язку із цим у КПК з’явився принципово новий інститут кримінального процесуального права - провадження на підставі угод, який покликаний розширити можливості сторін у рамках процесу.
Статтею 468 КПК передбачено, що у кримінальному провадженні можуть бути укладені два види угод:
а) про примирення між потерпілим та підозрюваним, обвинуваченим;
б) між прокурором та підозрюваним, обвинуваченим про визнання винуватості.
Характерні особливості порядку укладення угоди про примирення та угоди про визнання винуватості
Угода про примирення між потерпілим та підозрюваним, обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої та середньої тяжкості та у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення незалежно від тяжкості злочину (ч. 3 ст. 469 КПК).
Закон покладає обов’язок на слідчого, прокурора проінформувати підозрюваного та потерпілого про їхнє право на примирення, роз’яснити механізм його реалізації та не чинити перешкод в укладенні угоди про примирення (ч. 7 ст. 469 КПК).
Ініціатором укладення угоди, яка може бути розпочата у будь-який момент після повідомлення особи про підозру, але не пізніше виходу суду до нарадчої кімнати для ухвалення вироку, може бути потерпілий, підозрюваний або обвинувачений. Домовленості (переговори) стосовно змісту угоди можуть також вести захисник, представник потерпілого, а також будь-яка особа, погоджена сторонами кримінального провадження, за винятком прокурора, слідчого або судді (частини 1, 5 ст. 469 КПК). Якщо стороною кримінального провадження є неповнолітній, то угода укладається за участю його законного представника.
В угоді про примирення зазначаються: дата її укладення, сторони, які обов’язково засвідчують угоду своїм підписом, формулювання підозри чи обвинувачення, його правова кваліфікація із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, істотні для відповідного кримінального провадження обставини, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, строк її відшкодування чи перелік дій, не пов’язаних з відшкодуванням шкоди, які підозрюваний чи обвинувачений зобов’язані вчинити на користь потерпілого, строк їх вчинення, узгоджене покарання та згода сторін на його призначення або на призначення покарання та звільнення від його відбування з випробуванням, наслідки укладення та затвердження угоди, передбачені ст. 473 КПК, наслідки невиконання угоди (ст. 476 КПК).
У випадку коли в кримінальному провадженні беруть участь кілька потерпілих від одного кримінального правопорушення, угода може бути укладена та затверджена лише з усіма потерпілими (ч. 8 ст. 469 КПК). Якщо ж у кримінальному провадженні процесуальний статус потерпілого від різних кримінальних правопорушень мають декілька осіб, а згода щодо укладення угоди досягнута не з усіма, то угода може бути укладена з одним (кількома) із потерпілих. Кримінальне провадження щодо особи (осіб), з якими досягнуто згоди, підлягає виділенню в окреме провадження (ч. 8 ст. 469 КПК).
Угода між прокурором та підозрюваним, обвинуваченим про визнання винуватості може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої та середньої тяжкості, тяжких злочинів за наявності сукупності таких умов: а) внаслідок вчинення кримінальних правопорушень шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам (у КК використовується термін «громадським»); б) у провадженні не бере участь потерпілий (ч. 4 ст. 469 КПК).
Ініціатором укладення угоди, яка може бути розпочата у будь-який момент після повідомлення особи про підозру, але не пізніше виходу суду до нарадчої кімнати для ухвалення вироку, може бути прокурор, підозрюваний або обвинувачений (частини 2, 5 ст. 469 КПК). Якщо підозрюваним, обвинуваченим є неповнолітній, то угода укладається за участю його законного представника та захисника.
Вирішуючи питання про укладення угоди, прокурор зобов’язаний врахувати такі обставини:
а) ступінь (обсяг і активність) та характер (зміст дій) сприяння підозрюваного чи обвинуваченого органам досудового розслідування у кримінальному провадженні щодо нього або інших осіб;
б) характер і тяжкість обвинувачення (підозри), яке (яка) встановлюється з урахуванням кримінально-правової кваліфікації кримінального правопорушення та фактичних обставин його вчинення; в) наявність суспільного інтересу в забезпеченні швидшого досудового розслідування і судового провадження, викритті більшої кількості кримінальних правопорушень, а також у запобіганні, виявленні чи припиненні більшої кількості кримінальних правопорушень або інших більш тяжких кримінальних правопорушень (ст. 470 КПК).
Форма та зміст угоди про визнання винуватості є тотожними угоді про примирення, за винятком того, що в угоді про визнання винуватості замість розміру шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, строку її відшкодування чи переліку дій, не пов’язаних з відшкодуванням шкоди, які підозрюваний, обвинувачений зобов’язані вчинити на користь потерпілого, обов’язково зазначається факт беззастережного визнання особою своєї винуватості у вчиненні кримінального правопорушення та її обов’язки щодо співпраці у викритті кримінального правопорушення, вчиненого іншою особою (якщо відповідні домовленості мали місце) (ст. 472 КПК).
КПК передбачає загальні для двох видів проваджень на підставі угод правила судочинства. Зокрема:
а) якщо кримінальне провадження здійснюється щодо кількох підозрюваних, обвинувачених у вчиненні одного або кількох кримінальних правопорушень, і згода щодо укладення угоди досягнута не з усіма підозрюваними, обвинуваченими, угода може бути укладена з одним (кількома) з підозрюваних чи обвинувачених. Кримінальне провадження щодо особи (осіб), з якими досягнуто згоди, підлягає виділенню в окреме провадження (ч. 8 ст. 469 КПК);
б) повторне звернення з угодою в одному кримінальному провадженні не допускається (ч. 8 ст. 474 КПК);
в) у межах кримінального провадження на підставі угод суд обов’язково повинен врахувати наявність можливості звільнення особи від кримінальної відповідальності, наслідки якого можуть бути більш сприятливими для обвинуваченого;
д) результатом реалізації сукупності дій по укладенню сторонами угоди та затвердженню її судом є окремі процесуальні обмеження, пов’язані з можливістю учасників судового провадження оскаржувати вирок на підставі угоди в апеляційному та касаційному порядку, а також позбавлення (відмова) від певних прав, зазначених в ст. 473 КПК.
Процесуальний порядок досудового розслідування та судового провадження на підставі угод.
Кримінальне провадження на підставі угод відбувається в загальному порядку до моменту підписання сторонами відповідної угоди. Якщо угоди досягнуто під час досудового розслідування, то після виконання процесуальних дій, передбачених ст. 290 КПК, складений слідчим та затверджений прокурором обвинувальний акт разом із підписаною сторонами угодою невідкладно надсилається до суду. Право затримати виконання зазначеної процедури шляхом її відкладення має лише прокурор у певних випадках: а) до отримання висновку експерта в рамках проведення слідчої (розшукової) дії - залучення експерта та проведення експертизи; б) необхідності завершення (закінчення) проведення слідчих (розшукових) дій для збирання та фіксації доказів, що можуть бути втрачені зі спливом часу; в) доцільності проведення нових слідчих (розшукових) дій, які неможливо буде провести пізніше без істотної шкоди для їх результату у разі відмови суду в затвердженні угоди (ч. 1 ст. 474 КПК).
Розгляд щодо угоди, перевірка її на відповідність вимогам КПК та інших законів відбувається під час підготовчого судового засідання суддею одноособово. Колегіально судом у складі трьох професійних суддів підготовче провадження здійснюється лише у випадках, передбачених ч. 9 ст. 31 КПК, та в кримінальному провадженні, що відбувається у формі приватного обвинувачення щодо злочинів, за вчинення яких передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк більше 10 років. Участь у судовому розгляді сторін угоди є обов’язковою. Інші учасники лише повідомляються про час і місце розгляду, але їх неявка не є перешкодою для розгляду (ч. 2 ст. 474 КПК). Враховуючи покладені на суд обов’язки щодо з’ясування добровільності укладення угоди та перевірки її на відповідність вимогам КПК та/або кримінального закону (частини 6,7 ст.474 КПК), суд вже на цьому етапі провадження має витребувати документи, подані сторонами під час досудового розслідування.
Судове засідання розпочинається з оголошення прокурором обвинувального акта, після чого встановлюється особа обвинуваченого, якому головуючим роз’яснюється сутність обвинувачення, з’ясовується, чи зрозуміло воно йому та чи визнає він себе винуватим. Якщо після роз’яснення суті обвинувачення обвинувачений заперечує проти затвердження угоди, вона не може бути затверджена. У такому випадку суд постановляє ухвалу про закриття судового провадження у кримінальному провадженні на підставі угоди та повертає матеріали прокурору для продовження досудового розслідування або призначає судовий розгляд для проведення судового провадження в загальному порядку (якщо до суду надійшов обвинувальний акт, а угоду було укладено під час підготовчого провадження).
У разі якщо підозрюваний підтверджує свій попередній намір укласти угоду, суд перед ухваленням відповідного рішення обов’язково повинен виконати низку процесуальних дій. Зокрема:
1) оголосивши текст угоди, головуючий відповідно до частин 4, 5 ст. 474 КПК шляхом постановления запитань має з’ясувати: чи повністю розуміє обвинувачений права, надані йому законом, наслідки укладення та затвердження угод, характер кожного обвинувачення, щодо якого він визнає себе винуватим, вид покарання й інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом; можливість обвинуваченого реально виконати взяті на себе відповідно до угоди зобов’язання (відшкодувати завдану ним внаслідок вчинення кримінального правопорушення шкоду, вчинити дії, перелік яких зазначено в угоді, виконати обов’язки щодо співпраці у викритті кримінального правопорушення, вчиненого іншою особою, та ін.).
Негативна відповідь на будь-яке питання зобов’язує суд дати відповідні роз’яснення. Якщо ж після цього обвинувачений заперечуватиме проти затвердження угоди, її не може бути затверджено. Аналогічне рішення приймається й у випадку, коли суд встановить, що обвинувачений не може виконати взяті на себе зобов’язання, а також тоді, коли після роз’яснення потерпілому наслідків затвердження угоди, передбачених ст. 473 КПК, він буде заперечувати проти її затвердження;
2) переконатися у добровільності волевиявлення сторін угоди. Для цього поряд з аналізом документів, що надійшли до суду, він має право викликати в судове засідання осіб, які можуть дати відповідні відомості, та опитати їх, розглядає скарги підозрюваного, подані ним під час кримінального провадження, та рішення за наслідками їх розгляду тощо (ст. 6 ст. 474 КПК). Якщо суд матиме обґрунтовані підстави вважати, що укладення угоди не було добровільним, або ж сторони в дійсності не примирилися, він відповідно до п. 4 ч. 7 ст. 474 КПК зобов’язаний відмовити в затвердженні угоди;
3) перевірити угоду на відповідність вимогам КПК та/або закону, зокрема, щодо змісту та порядку укладення угоди, процедури та правильності визначення узгодженої міри покарання, звільнення від його відбування тощо.
Суд має право відмовити в затвердженні угоди, якщо:
а) її умови суперечать вимогам КПК та/або закону, в тому числі допущена неправильна правова кваліфікація кримінального правопорушення, яке є більш тяжким, ніж те, щодо якого передбачена можливість укладення угоди;
б) умови угоди не відповідають інтересам суспільства;
в) умови угоди порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб;
г) існують обґрунтовані підстави вважати, що укладення угоди не було добровільним, або сторони не примирилися;
ґ) очевидна неможливість виконання обвинуваченим взятих на себе за угодою зобов’язань;
д) відсутні фактичні підстави для визнання винуватості (ч.7 ст.474 КПК).
Після проведення зазначених дій суд невідкладно виходить до нарадчої кімнати, про що присутнім у залі судового засідання оголошує головуючий.
Якщо угоди досягнуто під час судового провадження, суд невідкладно шляхом постановления відповідної ухвали зупиняє проведення процесуальних дій і переходить до розгляду її змісту, що відбувається в порядку, розглянутому вище. Після перевірки угоди на відповідність чинному законодавству, за відсутності встановлених КПК (пп. 1-6 ч. 7 ст. 474 КПК) підстав для відмови в її затвердженні, з’ясувавши питання, визначені в частинах 4, 5 ст. 474 КПК, суд невідкладно виходить до нарадчої кімнати для ухвалення судового рішення.
У залежності від моменту укладення угоди суд у підготовчому засіданні чи під час судового розгляду, взявши до уваги заслухані доводи сторін кримінального провадження та інших учасників судового провадження, повинен прийняти одне з таких рішень:
а) з урахуванням вимог статей 374, 475 КПК, не виходячи за межі загальних засад призначення покарання, встановлених законом України про кримінальну відповідальність, ухвалює вирок, яким затверджує угоду про визнання винуватості чи про примирення і призначає узгоджену сторонами міру покарання. Законом надана можливість сторонам узгоджувати і таку форму кримінальної відповідальності, як звільнення від відбування покарання з випробуванням. Домовленостей щодо інших видів відповідальності за вчинене кримінальне правопорушення (примусові заходи виховного або медичного характеру, звільнення від покарання або взагалі звільнення від кримінальної відповідальності) КПК не передбачає;
б) відмовити у затвердженні угоди в разі встановлення підстав, передбачених ч.7 ст.474 КПК, та повернути кримінальне провадження прокурору, якщо угоди досягнуто під час досудового розслідування, для його продовження; або призначити судовий розгляд для проведення судового провадження в загальному порядку, якщо до суду надійшов обвинувальний акт, а угоду було укладено під час підготовчого провадження; або продовжити судовий розгляд у загальному порядку, якщо угоду було укладено на цьому етапі судочинства.
Ухвала про відмову в затвердженні угоди про примирення чи визнання винуватості оскарженню не підлягає.
Підстави та особливості оскарження вироку на підставі угоди в апеляційному та касаційному порядку визначаються статтями 394, 424, 473 КПК.
З метою забезпечення виконання вироку на підставі угод КПК передбачає порядок його скасування у разі невиконання угоди (ст. 476 КПК). Так, потерпілий чи прокурор відповідно в межах встановлених законом строків давності притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення мають право звернутися до суду, який затвердив таку угоду, з клопотанням про скасування вироку. Клопотання розглядається в судовому засіданні за обов’язковою участю сторін угоди з повідомленням інших учасників судового провадження, неявка яких не є перешкодою для судового розгляду
За наслідками розгляду суд своєю ухвалою: а) відмовляє в скасуванні вироку на підставі угоди, якщо не підтвердилися факти, зазначені в клопотанні; б) скасовує вирок, яким затверджена угода, якщо особа, яка звернулася з відповідним клопотанням, доведе, що засуджений не виконав умови угоди, і призначає судовий розгляд у загальному порядку або направляє матеріали провадження для завершення досудового розслідування в загальному порядку, якщо угода була ініційована на стадії досудового розслідування.
Ухвала про скасування вироку, яким була затверджена угода, або про відмову у скасуванні вироку може бути оскаржена в апеляційному порядку (ст. 476 КПК).