Основні поняття і терміни

Грошово-кредитна політика – це сукупність фінансових методів та форм, інструментів і важелів впливу на соціально-економічний розвиток суспільства.

Податкова політика – це діяльність, пов'язана зі складанням планів з формування, розподілу і використання фінансових ресурсів на рівні окремих суб'єктів господарювання, їх об'єднань, галузевих структур, територіально-адміністративних одиниць, країни в цілому.

Фінансова політика – це система заходів (законів, адміністративних рішень) у сфері фінансово-кредитної системи та національної економіки загалом.

Фінансова стратегія – це формування системи довгострокових цілей фінансової діяльності і вибір найефективніших шляхів їх досягнення.

Фінансова тактика – це конкретні фінансові прийоми і методи, які застосовуються для вирішення завдань фінансової політики.

Фінансове планування – діяльність зі складання планів формування, розподілу і використання фінансових ресурсів на рівні окремих суб'єктів господарювання, їх об'єднань, галузевих структур, територіально-адміністративних одиниць та країни в цілому, спрямована на досягнення поставлених цілей і вирішення певних завдань.

Фінансовий механізм – це сукупність форм і методів створення та використання фондів фінансових ресурсів з метою забезпечення різноманітних потреб державних структур, суб'єктів господарювання і населення.

Контрольні запитання

1. Дайте визначення поняття фінансового права.

2. Що виступає предметом фінансового права?

3. Визначте сутність та охарактеризуйте основні складові фінансової політики.

4. Що ви розумієте під фінансовою стратегією та фінансовою тактикою?

5. Назвіть об’єкти та суб’єкти управління фінансами.

6. У чому полягає основна мета фінансового контролю?

7. Охарактеризуйте види, форми та методи фінансового контролю.

8. Вкажіть основні елементи фінансового забезпечення та фінансового регулювання.

Тестові завдання для поточного контролю знань Виберіть правильний варіант відповіді

1. Сукупність правових норм, які регулюють економічні відносини у сфері мобілізації, розподілу і використання централізованих і децентралізованих фондів грошових коштів держави й органів місцевого самоврядування, необхідних для їх безперервного функціонування, – це:

А) податкове право;

Б) фінансове право;

В) бюджетне право;

Г) соціальне право.

2. До методів фінансового регулювання відносять:

А) методи контролю грошових коштів;

Б) методи обігу і функціонування грошових коштів;

В) методи формування, розподілу і використання грошових коштів;

Г) методи розподілу ВВП.

3. Сукупність державних заходів, спрямованих на мобілізацію фінансових ресурсів, їх розподіл і використання для виконання державних функцій, – це:

А) фінансова політика;

Б) фінансова тактика;

В) фінансова стратегія;

Г) грошово-кредитна політика.

4. До завдань фінансової політики належать:

А) створення умов для формування фінансових ресурсів;

Б) реалізація державних програм;

В) створення системи управління фінансами;

Г) регулювання фінансової діяльності.

5. Перший етап розроблення фінансової політики – це:

А) розроблення наукової концепції розвитку фінансів;

Б) виявлення головних напрямів використання фінансів у певний період;

В) практична дія з реалізації розробленої стратегії;

Г) створення адекватного механізму керування фінансовою діяльністю.

6. До типів фінансової політики відносять:

А) класичну;

Б) контролюючу;

В) регулювальну;

Г) правильні відповіді А та В.

7. Цей тип фінансової політики є характерним для країн з адміністративно-командною системою управління та заснований на державній власності на засоби виробництва:

А) класичний;

Б) планово-директивний;

В) регулювальний;

Г) директивний.

8. Залежно від завдань, на розв’язання яких спрямована фінансова політика, розрізняють:

А) політику мінімальних обмежень;

Б) політику стабілізації;

В) помірну регламентацію;

Г) політику унітаризму.

9. Політика мінімальних обмежень:

А) здійснюється в законодавчій формі та охоплює обмежену частину фінансових відносин; має врівноважувати інтереси держави та суспільства, інтереси окремих юридичних та фізичних осіб, забезпечувати достатні стимули для продуктивної діяльності і водночас давати змогу державі впливати на соціально-економічний розвиток суспільства;

Б) спрямована на формування максимальної зацікавленості суб’єктів підприємництва і громадян в ефективному господарюванні;

В) створює умови, за яких переважна частина фінансових відносин регулюється державою, при чому досить високим є рівень бюджетної централізації ВВП;

Г) підриває стимули до продуктивної діяльності, адже фінансовим продуктом діяльності – доходом більше розпоряджається держава, ніж його власники – юридичні та фізичні особи.

10. За методами фінансовий контроль поділяється на:

А) натуральний;

Б) відомчий;

В) поточний;

Г) стратегічний.

Таблиця 4.2