Лекція 11. Основи міжнародної транспортної логістики.

11.1. Поняття та ідеологія логістики.

Логістика (від гр. logistike) означає "мистецтво обчислювати, міркувати". Історія виникнення і розвитку практичної логістики сягає далекого минулого. Відомо, що ще в період Римської імперії існували служителі, які носили титул "логісти" або "логістики"; вони займалися розподілом продуктів харчування. З часом логістика переросла в науку завдяки військовій справі і почала включати в себе не тільки перевезення, але і широке коло питань, таких, як планування, управління і постачання, визначення місця дислокації військ, а також будівництво мостів, доріг тощо.

На практиці логістика стала активно застосовуватися в період Другої світової війни. Чітка взаємодія воєнної промисловості, тилових і фронтових постачальницьких баз і транспорту дозволяла вчасно і систематично забезпечувати американську армію постачанням озброєння, паливно-мастильних матеріалів і продовольства в потрібних кількостях. З часом в багатьох західних країнах логістику поставили на службу управління матеріальними потоками в економіці, вона поступово стала переходити з військової сфери в господарську практику. Спочатку вона оформилася як новий вид теорії про управління рухом товарно-матеріальних ресурсів у сфері обігу, а потім і виробництва.

Ідеологія логістики припускає інтеграцію в єдиний комплекс виробничої технології підприємства, механізму фінансування, комунікацій, міграцію і формування персоналу, а також інші ключові функції. Сучасна логістика — це наука про планування, організацію, управління, контроль і регулювання руху матеріальних та інформаційних потоків у просторі і в часі від їх первинного джерела. Закони і технологія логістики набирають сили на "стику" різних процесів — конвеєрного виробництва і відвантаження готової продукції, постачання і зберігання комплектуючих, формування товарно-матеріальних запасів.

Для торговельного підприємства логістика вирішує задачу координації оптових закупівель, поділу оптових партій, транспортування, зберігання і реалізації товару. Логістика забезпечує також облік і оптимізацію товарно-фінансових потоків, що виникають у процесі функціонування такого підприємства. У зв'язку з цим виявляється один з основних принципів логістики — в її основі лежить так званий "потоковий" підхід. Логістична діяльність базується на трьох складових:

— техніка як сукупність усіх технічних засобів і устаткування, що супроводжують матеріальні потоки;

— інформація як сукупність усієї статичної і динамічної інформації про рух матеріальних і нематеріальних потоків у системах;

— економіка підприємства та інфраструктури.

Основним завданням логістики є створення інтегрованої ефективної системи регулювання і контролю матеріальних та інформаційних потоків, що забезпечує високу якість постачання продукції. З виконанням цього завдання найтісніше поєднується вирішення таких проблем:

— відповідність матеріальних та інформаційних потоків;

— контроль за матеріальним потоком і передача даних про нього в єдиний центр; — визначення стратегії й технології фізичного переміщення товарів; — розробка способів управління операціями руху товарів;

— встановлення норм стандартизації напівфабрикатів і упаковування; — визначення обсягу виробництва, транспортування і складування; — подолання розбіжностей між наміченими цілями та можливостями закупівлі і виробництва.

Відповідно до сучасних завдань логістики розрізняють два види її функцій: оперативні і координаційні.

Оперативні функції пов'язані з безпосереднім управлінням рухом матеріальних цінностей у сфері постачання, виробництва і розподілу. До функцій у сфері постачання відносять управління рухом сировини і матеріалів, окремих частин або запасів готової продукції від постачальника або пункту їх придбання до виробничих підприємств, складів. У фазі виробництва функцією логістики стає управління запасами, що включає контроль руху напівфабрикатів і компонентів через усі стадії виробничого процесу, а також переміщення готової продукції на оптові склади і роздрібні ринки збуту. Функції управління розподілом продукції охоплюють оперативну організацію потоків кінцевої продукції від підприємства-виробника до споживачів.

До функцій логістичної координації відносять: виявлення та аналіз потреб у матеріальних ресурсах різних фаз і частин виробництва; аналіз ринків, на яких діє підприємство, і прогнозування поведінки інших джерел цих ринків; опрацювання даних, що стосуються замовлень і потреб клієнтури.

Сьогодні теоретики і практики виділяють декілька видів (підсистем) логістики: логістика, пов'язана із забезпеченням виробництва матеріалами (закупівельна логістика), виробнича логістика, збутова (маркетингова або розподільча логістика) і транспортна логістика, яка, по суті, є складовою кожного з трьох видів логістики.

Транспортна логістика в умовах глобалізації міжнародної економіки набуває першорядного значення. Інтеграційні процеси в економіці розвинутих країн кардинально міняють місце і роль транспорту. Цей вид комунікацій стає структурно-технологічною частиною економіки держав і міжнародного співтовариства в цілому, а високоякісне й ефективне задоволення потреб у перевезеннях виступає на перший план. У межах міжнаціональних логістичних систем різні види транспорту використовуються на основі принципів оптимізації контактних графіків, коли при наявності багаторічних стабільних перевезень усі види транспорту, що беруть у них участь, управляються з одного центру.