Корекційно – розвивальна робота на уроках української мови в спеціальній школі

Тенденція сучасного навчання полягає в спонуканні дітей до мовленнєво-розумової активності в різноманітних формах навчальної діяльності. Тому, на уроках рідної мови слід приділяти значну увагу використанню різноманітних практичних завдань, в процесі яких здійснювалася б корекція мовленнєвого недорозвитку і одночасно розвивалася б увага, пам'ять, логічне мислення, доказовість, різні форми контролю і самооцінки, тобто того, що створює основу формування активної мовленнєво-розумової діяльності і лінгвістичної орієнтації.

Навчання української мови має корекційну та практичну спрямованість. Корекційна спрямованість здійснюється в області мовленнєвого розвитку дітей, бо основною метою уроків української мови є формування мовлення, як засобу спілкування, засобу корекції пізнавальної діяльності учнів та їх кращої адаптації після закінчення школи. Прийомами роботи, які сприяють підвищенню активної розумової діяльності дітей та рівня їх свідомості - це порівняння, співвідношення, доказовість, аналіз та синтез класифікація та аналогія.

Оволодіння словниковою системою формує всі основні психічні процеси у дитини і те, що слово виявляється, таким чином міцним фактором, формуючим психічну діяльність. Робота по корекції недоліків словникового запасу проводиться в плані збагачення словника та його уточнення. Систематичне проведення словникової роботи підвищує рівень загального розвитку розумово відсталих учнів, так як від правильного позначення предмета чи явища навколишнього світу залежить подальше вдосконалення мовленнєвої системи мислення.

Основним прийомом уточнення або розкриття значення слова є показ іншого предмета, порівняння двох схожих, демонстрація предмета, його зображення в цілому або у фрагментарному вигляді, спрямовані запитання (Якого кольору?) запис плану спостереження, конкретизація запитань. Для уроків української мови зберігаються нові слова, уточнюється їх значення, визначаються граматичні ознаки, встановлюється правильність написання. Для закріплення використовуються лексикологічні , лексико-граматичні, лексико - стилістичні вправи.

Лексико - логічні вправи:

- визначення предметів по ознаках, протиставляння предметів, аналіз та синтез предмета, розчленування на частини, впізнавання цілого по частинам, класифікація по родовому поняттю або за належністю, узагальнення предметів.

Лексико - граматичні вправи:

- вправи на утворення однієї частини мови від іншої, розрізнення змінення (одно корінних) і споріднених слів (слів - родичів), тощо.

Лексико - стилістичні вправи:

- використовуються для закріплення слова та його зв'язки з іншими словами в реченні. Ці вправи сприяють засвоєнню учнями знань, необхідних для побудови речень та зв'язних висловлювань.

Вправи на добір синонімів допоможуть виробити більш гнучку, яскраву та емоційну мову розумово відсталого школяра. Робота над синонімами на уроках української мови повинна здійснюватись в практичному плані в поєднанні з граматико орфографічною та лексичною роботою. Слід звертати увагу на можливість синонімічних замін, що мають не одне, а кілька рішень (сміливий, відважний, героїчний, мужній) розкриваючи стилістичні відтінки кожного слова.

Робота над антонімами привчає до співставлення предметів і явищ, до вибору протилежних понять та ознак. Зміст багатьох слів (словосполучень та виразів) уточнюється завдяки порівнянню з словами протилежного значення. Слова в залежності від контексту можуть отримувати різні значення.

З'ясування багатозначності слова допомагає розкрити значення іменників, прикметників, дієслів. Велику користь має самостійна робота по складанню речень з багатозначними словами, по складанню все можливих словосполучень, де дане слово вживається в кількох значеннях.

Зв'язок навчання з життям розширює кругозір школярів. Словник школярів поступово поповнюється науковою, виробничою, технічною, загальнополітичною лексикою. В активний словник розумово-відсталих починають проникати слова-пароніми: злива - слива, ніч - піч, орден -ордер, делегат - депутат. Складність вживання паронімів в мовленні пов'язана з невеличким звуковим розрізненням слів-паронімів. Щоб учні добре засвоїли той чи інший паронім, ввели його в активний словник, необхідно багаторазово звертатися до цього слова в процесі словникової роботи, включати його в орфографічні п'ятихвилинки, різні усні й писемні вправи.

Навчити дітей точним визначенням - значить привчити їх чітко, логічно і ясно висловлювати свої думки. Тому, робота над визначенням слова повинна зайняти відповідне місце в роботі з розвитку мовлення. Спочатку цю роботу можна проводити над визначенням конкретних предметів. Далі ця робота може ускладнюватись: даються вправи, в яких слово пояснюється словосполученням слів.

Розрізняються два види співставлень встановлення схожості (аналогії) та відмінності. «Співставлення є засобом розрізнення (диференціації) одних порівнювальних явищ і в той же час засобом встановлення загальних, спільних рис між іншими явищами, що розглядаються». Уміння порівнювати в процесі співвідношення зовнішньо схожих слів, що належать до однієї чи декільком граматичним категоріям, але потребують різного написання закінчень, окремого або злитого написання з словами і так далі. Під час вивчення правопису окремих орфограм, використовуючи метод співставлення, необхідно давати школярам посильні, нескладні випадки співставлень, які мають яскраво виражені схожість та відмінність (всміхатися - всміхається, напекла — на печі). Навчити учнів встановлювати схожість та відмінність в правописі слів можливо лише за умовою, що прийом співставлення використовуватиметься систематично.

Робота над словотворенням та утворенням словосполучень уявляє певну цінність як для розвитку мовлення розумово відсталих дітей, так і для засвоєння орфографічних правил. Вдало підібрані вправи і завдання до них, пов'язані з роботою над фразеологічними оборотами, будуть сприяти підвищенню якості мовлення учнів спеціальної школи.

Вид вправ на встановлення пропущених слів та словосполучень в речення поєднує завдання збільшення словника розумово відсталого школяра із завданнями засвоєння орфографічних правил. Цим вправам легко придати стилістичну спрямованість, пояснив учням, що одну й ту саму думку можна висловлювати по-різному.

Одним з найважливіших завдань, що стоять перед вчителем спеціальної школи, є розвиток у учнів зв'язного логічного мовлення. Багатий матеріал для цієї роботи представляють вивчаємі теми «Речення», «Поширення речень», «Складні речення», «Текст». При закріпленні правопису відмінкових закінчень іменників, прикметників, дієслів можуть бути використані вправи з деформованим текстом. Вправи на складання речень корисно давати на матеріалі окремих слів або словосполучень із завданням включати дані слова або словосполучення в речення. Тексти повинні бути змістовними. Не можна миритися з словесними штампами, притаманними розумово відсталим дітям при складанні речень.

Таким чином, корекційно - розвивальна робота на уроках української мови в спеціальній загальноосвітній школі для дітей з вадами розумового розвитку спрямовується на корегування та розвиток усіх складових дефекту: пізнавальної, комунікативної та регулюючої функцій; навчально-практичної діяльності, дій що мають загальноадапційне значення; емоційної і вольової сфери; особистісних утворень.

Цікаві завдання

з корекційно – розвивальної

роботи

на уроках української мови

Основними вправами в спеціальній загальноосвітній

школі для дітей з вадами розумового розвитку, що

закріплюють навички грамотного письма, є вправи, які

сприяють розвитку різних сторін розумової діяльності

розумово відсталого школяра та виступають джерелом

отримання знань, розвивають їх мислення та мовлення.

В сучасних умовах, коли школа вирішує завдання наближення викладання до вимог життя, важливого значення набувають творчі та логічні завдання на основі життєвих спостережень. Вони не тільки розвивають кругозір, але й збагачують мовлення учнів, спонукають спостерігати і усвідомлювати явища навколишньої дійсності. Використовуючи як в усному, так і в писемному мовленні вивчені граматичні категорії, учні пізнають важливість цих категорій, і це є однією з форм зв’язку граматики з життям. Вибір виду завдань чи творчої роботи повинен залежати від вивченої орфограми або граматичної теми.

Зібрані цікаві практичні завдання (різноманітні вправи, ребуси, метаграми, шаради, анограми, прислів’я тощо) сприятимуть реалізації корекційно – розвиваючих завдань, що стоять перед вчителями – дефектологами в навчанні розумово відсталих учнів рідної мови.

* завдання на словотворення з букв, складів в різних варіантах, утворення слів з букв, поданих частин, утворення складних слів, словосполучень;

* завдання на узагальнення, визначення родових понять, визначення зайвого слова з ряду слів, на логічне визначення предмета, узагальнення через протиставляння, знаходження аналогії, визначення предметів за ознаками, діями, вправи з синонімами, антонімами, зворотні порівняння тощо;

* вправи на переробку готового тексту, корегування речень, доповнення прислів’їв, пояснення виразів, продовження міркувань, складання речень та прислів’їв з даних слів, частин, на знаходження логічних помилок в текстах .

Запропоновані види завдань можуть бути використані вчителем в любому класі в зв’язку з вивченням слів певної граматичної категорії або з вивченням правопису певної орфограми, а також у роботі з розвитку усного й писемного мовлення розумово відсталих учнів. При цьому не слід забувати склад класу, його підготовку і основний принцип дидактики: від простого до складного.