2.2 Ощадність родини Терещенків як основа для зростання майнових статків сім’ї

Родина Терещенків була досить великою й розгалуженою. Вона висунула зі свого середовища чимало талановитих і непересічних особистостей. Серед них ми зустрічаємо видатних підприємців, фінансистів, громадських діячів, доброчинців, меценатів, колекціонерів мистецтва, а на початку ХХ ст. – навіть політика та авіаконструктора, які залишили помітний слід в історії України другої половини ХІХ – початку ХХ ст.

Промислово-фінансову “державу” родини Терещенків було започатковано Артемом Яковичем Терещенком (1794–1873) – нащадком бідного козацького роду з Глухівщини. Разом із синами, особливо старшим Миколою Терещенком, він вже у першій половині ХІХ ст. розпочав сходження до вершин підприємництва завдяки широкій комерційній діяльності. Наприкінці ХІХ ст. у розпорядженні цієї родини було 11 цукрозаводів, близько 200 тис. десятин землі. Тим самим вона відігравала значну роль в економічному житті тодішньої України, уособлювала її підприємницький клас.

Починав із торгівлі з візка, потім на Глухівському базарі придбав невелику крамницю. Удача не полишала енергійного комерсанта, і, накопичивши чималий капітал, він переходить на оптову торгівлю хлібом та лісом.

Про те, як Микола зробився великим капіталістом, а пізніше мільйонером, зберігається багато легенд. Однією з них є легенда про те, що Терещенки у п’ятдесятих роках XIX cт. розпочали будівництво кам’яного будинку (існує і зараз) і при виконанні земельних робіт натрапили на чавунну дошку чи двері. Роботи припинилися, бо, на думку хазяїна, місце було нечисте і будуватися на ньому не можна. Однак через два – три тижні після молебню та освячення місця роботи відновилися, але дошка щезла безслідно. Звідси існує припущення, що Терещенки знайшли скарб, а чавунну дошку і все інше ретельно прибрали.

Якщо взяти до уваги, що садиба Терещенків знаходилась у межах старої Глухівської фортеці, недалеко від фортечної стіни, то можна припустити, що під чавунною дошкою могли зберігатись чиїсь заощадження [7, c. 248-249].

Більш достовірним слід визнати, що Микола Терещенко розбагатів під час Кримської війни і в літах вже мав солідний капітал.

Після знищення кріпацтва багато поміщиків по всій Росії не змогли вести свого господарства в нових капіталістичних умовах і страшенно заборгували. В 70-х роках Терещенки були орендарями майже всіх повітових земель під цукровий буряк. Цукрові заводи князя Барятинського у Крупці і Шалигиному, поміщиків Левшина і Писаревича у Вороніжі, купця Біловського у Берізках, поміщика Кочубея в Хуторі Михайлівському, графа Робесп’єра в Тьоткіному перейшли до їхніх рук [23, c. 26].

Коли в 1870 р. Артемій Якович надав своїм синам Миколі, Федору та Семену повну самостійність, вони заснували «Товариство цукрових та рафінадних заводів братів Терещенків» з первісним капіталом в 3 млн. карбованців. В цьому ж році Товариство отримало срібну медаль за високу якість цукру на Всеросійській виставці. Із заснування «Товариства…» під керівництвом Миколи брати Терещенки почали стрімкий зліт у підприємницькій справі, з цього часу також почалася знаменита доба меценатства сім’ї Терещенків. У 1871 році Артемієм Терещенком засновано притулок для сиріт та дітей бідноти, для чого була виділена значна сума на спорудження будинку і на його утримання [6, c. 68-71].

Вшановуючи пам’ять матері, брати Терещенки заснували в 1879 році безкоштовну лікарню св. Євфросинії. У статуті свого Товариства вони зробили запис, що на її утримання щорічно відраховуватимуть 2 відсотки від прибутку, а для сирітського притулку – 3 відсотки, тому за звітом 1893 року, це становило відповідно 27 та 40 тис. карбованців [5, c. 269-270].