3. Показники в економічному аналізі

Усі об'єкти економічного аналізу знаходять своє відображення у системі фактичних показників (показники звітності), бізнес-планах і інших джерелах інформації. Кожне економічне явище (процес), найчастіше описується не одним, а множиною взаємозв'язаних показників. У зв'язку з тим використовується значне число показників, необхідне їх групування і систематизація.

Кількісні показники відображають кількісний вираз явищ і можуть бути одержані шляхом безпосереднього обліку (кількість робітників, одиниць продукції, кількість днів і т. ін.)

Якісні показники визначають внутрішню якість, ознаки і особливості явищ (продуктивність праці, рентабельність, фондовіддача і т. ін.).

Абсолютні показники визначаються в натуральних одиницях: тон, кілограм, чоловік і т.д.

Відносні — визначаються у відсотках чи в долях одиниці.

Загальні, тобто використовувані для усіх галузей економіки, і специфічні (зольність вугілля, жирність молока);

Узагальнюючі (наприклад, продуктивність праці одного працівника), індивідуальні (витрати робочого часу на виробництво одиниці продукції певного виду) і допоміжні (кількість робочого часу, витраченого на одиницю виконаних робіт).

Натуральні (маса, довжина і так далі) і вартісні.

Факторні і результативні.

Нормативні, планові, облікові, звітні, аналітичні (оцінні).

4. Способи та прийоми економічного аналізу

Важливим елементом методики економічного аналізу виступають технічні прийоми і способи.

Їх підрозділяють на:

1) загальнонаукові:

- індукція – дослідження економічних явищ, окремих показників з послідуючим їх узагальненням;

- дедукція – вивчення загального показника шляхом його розкладення на окремі складники;

- аналіз – розкладення цілого на частини;

- синтез – зведення частин у ціле тощо;

2) традиційні:

- використання відносних і середніх величин;

- застосування порівняння;

- групування;

- балансовий метод;

- графічний;

3) способи детермінованого факторного аналізу:

- ланцюгових підстановок;

- індексний метод;

- абсолютних різниць;

- відносних різниць;

- інтегральний;

- пропорційного ділення;

4) економіко-математичні – їх застосування в сучасних умовах є найважливішим напрямком удосконалення економічного аналізу, що викликане підвищенням вимог до швидкості обробки все зростаючих обсягів інформації, повноті і достовірності результатів розрахунків, а також ускладненням аналітичних задач, котрі не можуть бути вирішені традиційними прийомами і без залучення ЕОМ.

Конкретне здійснення економічного аналізу робиться за допомогою визначених способів і прийомів. Це економіко-логічні (традиційні способи) та економіко-математичні методи (економічної кібернетики, економетричні, математичного програмування тощо)

Розглянемо основні традиційні методи економічного аналізу.

До таких методів відносяться:

1. порівняння - прийом, що дозволяє висловити характеристики явища (показника) через інші однорідні показники (явища). Використовується при кожному економічному розрахунку.

Порівняння може робитися:

• з плановим значенням;

• з даними за минулі періоди (ряди динаміки);

• з кращими значеннями (з еталоном, нормативом);

• з середніми розмірами;

• з показниками родинних підприємств в інших регіонах, державах.

При використанні методу порівняння виконують такі дії:

1) при відображенні результату в абсолютних величинах

∆ П = П1 – П0, де

П1– фактичний період;

П0 – плановий, минулий період;

∆ П – відхилення фактичних даних від планових.

2) при відображенні зростання показника у відносних величинах

2.1) в одиницях К = П1/ П0

2.2) у відсотках К = (П1 / П0) * 100

де К – коефіцієнт зростання фактичної величини показника щодо планової

3) при відображенні приросту показників в відносних величинах

3.1) у частках одиниці Р = (П1 – П0) / П0

3.2) у відсотках Р = (П1 – П0) / П0 *100

де Р – рівень приросту фактичної величини показника щодо планової

2. метод деталізації. Аналізований показник розділяється на що складаються по визначених ознаках. Використовується як для загального показника, так і для окремих складових.

3. метод визначення середнього розміру - застосовується при вивченні масових, якісно однорідних явищ, для одержання узагальненої характеристики аналізованих показників.

Види середніх: середньоарифметична проста; середньоарифметична зважена; середньохронологічна; середньогеометрична; середньогармонійна.

4. балансовий метод (сальдовий) застосовується, коли відоме загальне відхилення показника і вплив усіх чинників, крім одного. Метод використовується для виявлення і підтримки визначених кількісних пропозицій і співвідношень.

5. групування полягає в групуванні за однорідними групами і побудові таблиць, діаграм, графіків, які дають наочний спосіб відображення економічної інформації.

Метод елімінування (факторного аналізу). Його сутність: кількісна

оцінка впливу зміни окремих чинників на розмір показника здійснюється шляхом штучного усунення (елімінування) усіх чинників за винятком одного.

До методів факторного аналізу відносять:

1. Спосіб абсолютних різниць використовують для розрахунку розміру

впливу кількісного фактора, тобто відхилення між фактичною і базисною величиною по цьому фактору множать на базисну величину якісного фактора.

Таблиця 3.1

Схема виявлення впливу факторів способом абсолютних різниць

Показники	За планом	Фактично	Відхилення	Розрахунок розміру впливу
X	X0	X1	∆X
Y	Y0	Y1	∆Y
Досліджуємий показник	R0	R1	∆R

2. Спосіб відносних різниць в рівні показників ґрунтується на обчисленні

різниць у відсотках. Величина впливу кожного фактора визначається множенням різниці в суміжних індексах (відсотках) на плановий обсяг узагальнюючого показника.

Визначення впливу факторів за допомогою прийому відносних різниць передбачає виконання таких послідовних дій:

– для визначення впливу першого фактора слід базисне значення результативного показника помножити на відносне відхилення (темп приросту) першого показника, взятого у процентах, і поділити на 100;

– для розрахунку впливу другого та подальших факторів необхідно суму базисного значення результативного показника та величину впливу попередніх факторів помножити на відносне відхилення аналізованого фактора-показника, виражене у процентах, і поділити на 100.

Слід зазначити, що прийом відносних різниць доцільно використовувати тоді, коли вихідні дані для проведення аналізу представлені у вигляді відносних величин (наприклад процент виконання плану).

3. Метод ланцюгових підстановок полягає в послідовній заміні базової

величини показника і його фактичною величиною. Потім кожний наступний розрахунок порівнюють з попереднім з метою вивчення впливу конкретного фактора на досліджуваний показник.

Таблиця 3.2

Схема виявлення впливу факторів способом ланцюгових підстанов

Номер підстановки та назва фактора	Фактори, які впливають на показник				Добуток факторів	Величина впливу фактора
	1-й	2-й	3-й	4-й
Нульова підстановка	П	П	П	П	ДП	—
Перша підстановка, перший фактор	Ф	П	П	П	Д1	Д1 – ДП
Друга підстановка, другий фактор	Ф	Ф	П	П	Д2	Д2 – Д1
Третя підстановка, третій фактор	Ф	Ф	Ф	П	Д3	Д3 – Д2
Четверта підстановка, четвертий фактор	Ф	Ф	Ф	Ф	ДФ	ДФ – Д3

Примітки:

Умовні позначення: П — планове значення; Ф — фактичне значення.

1-й, 2-й, 3-й — кількісні фактори, 4-й (останній) — якісний фактор.