17. Романський стиль

Термін «романський стиль» почав застосовуватись лише в 20-х роках XIX ст. Він походить від «романізації» (насадження латинської мови), проведеної римлянами на колоніальних територіях південної, південно-західної та центральної Європи (3 ст. до н. е. — 2 ст. н. е.), яке призвело до появи т. зв. «романських мов».

 

Під романським стилем звичайно розуміють стиль матеріально-художньої культури, який склався в X — XII ст. в країнах Західної Європи, зокрема в Італії, Німеччині, Франції, Англії, Іспанії та на території інших країн. Це був період, який позначився поділом праці між землеробом і ремісником, зростанням міст та торгівлі, розквітом архітектури, скульптури і живопису. Романська архітектура характерна будовами суворого оборонного призначення: укріплені замки феодалів, собори і церкви, монастирі з товстими мурованими стінами. Серед них — лондонський Тауер (1085), собори і церкви в Ангулемі (1128), Кані (1066), монастирі в Лаасі (1156), Собор святого Марка у Венеції (1085). Характерним для цих споруд є синтез архітектури з живописом і скульптурою. Запозичена у Візантії і Римі мозаїчна техніка досягає величезної сили звучання.

 

Феодали жили в баштах, невеликі кам’яні приміщення яких отоплювалпсь камінами. Товсті стіни робили їхні приміщення вогкими і холодними, крізь маленькі вікна, закриті волячими міхурами, проходило мало світла, вікна розташовувались високо над підлогою. Приміщення замків були малими, в кожній кімнаті розміщувались в спеціальних альковах-нішах по кілька ліжок, які завішу-вались важкими портьєрами.

 

Центральним приміщенням в замку був зал для бенкетів. В центрі був стіл з троном феодала, по боках стояли довгі лавки. Поруч з феодалом сиділи і стояли члени його родини, слуги, скоморохи чи блазні та улюблені пси, з якими він виїжджав на полювання. Меблі були прості за формою, із суцільного дерева, великі і важкі. З’єднувались частини меблів між собою за допомогою дерев’яних шипів та клинів. Ліжка мали вигляд грубого ящика з високою спинкою і навісом над узголов’ям. Для зберігання речей використовували різні дерев’яні скрині, оббиті металевими бляхами.

 

Феодали успадкували культ банкетів у древніх римлян, витрачаючи багато часу на їжу. Обід супроводжувався виступами кріпаків-артистів, скоморохів та подорожуючих мінестрелів, які складали свої пісні на честь феодалів, оспівуючи їхні подвиги.

 

Необхідним атрибутом інтер’єра були ікони і розп’яття, прийманню їжі передувала церемонія моління. Маленькі кам’яниці були при замках і монастирських трапезних.

 

Місто раннього середньовіччя було невеликим, але сильно укріпленим центром. Часто для нього використовували крутий берег річки, гору (Путивль над Сеймом, Кам’янець-Подільський). Часом місто оточували ровом, наповненим водою, або валами і стінами. В центрі міста існувала укріплена цитадель.

 

Одяг тих часів був примітивним. Основними елементами одягу були натільна сорочка типу римської камізи з вшитим рукавом, яка майже закривала все тіло. Це відповідало законам християнської етики, яка вважала тіло людини джерелом гріха. Ця сорочка без коміра, із зборками навколо шиї, залишилась в народному побуті майже до наших часів. Крім того, носили теплі плащі і хутряні безрукавки. Жінки носили плаття-робу, підпері-зану вище грудей або навскіс, щоб не підкреслювати форми свого тіла. На поясі чоловіки та жінки носили ключі, гаманці та інші речі.

 

Взуттям служили примітивні м’які, шкіряні черевики без підошов або дерев’яні туфлі, які збереглися у деяких народів і досі. На голові чоловіки носили військові шоломи, капюшони або капелюхи з хутра. Феодали носили довгі штани з поясом, заправлені в чоботи, камізу та плащ-далматик з розрізом посередині, який зав’язувався навколо шиї. Неодмінним елементом феодального костюма був великий меч на бойовому поясі.

 

Феодали носили зачіски на зразок Христа — довге волосся, спереду підстрижений чубок, невеликі вуса й борідка. Дівчата з народу носили дві коси, переплетені стрічками або прикрасами. Жінки вкривали голови хустками. Зачіска кріпаків була простою, волосся стриглося «під горщик».

 

Таким чином, феодальне суспільство вже в перший період свого розвитку створило чимало художніх стилів, серед яких у мистецтвознавстві прийнято згадувати лише романський. Буржуазне мистецтвознавство, як відомо, викидало поза історію розвиток мистецтва народів за межами Європи, в тому числі слов’янських. Але навіть поверхове знайомство з цим яскравим періодом в історії людства показує, що в межах однієї суспільно-історичної формації, тобто раннього феодалізму, існували різні стильові форми, які сильно відрізнялись одна від одної, несучи на собі традиції вірувань, звичаїв, специфічні риси художнього світосприймання, які пізніше відбились в національних культурах народів.