6. Ветсанекспертиза продуктів забою при радіаційних ураженнях тварин.

Усі процеси, що відбуваються в організмі людини і тварин під дією іонізуючих випромінювань, діляться на три групи: радіочутливість, радіоураженість і компенсаторні процеси.

Радіоураженість - мінімальна доза радіації, що порушує функції органа, системи або цілого організму, найчастіше зі структурними змінами.

У сільськогосподарських тварин дози, що викликають радіоураженість, мають великий видовий діапазон — від 150 Р (в овець) до 400 Р (у кроликів і курей). Якщо доза перевищує 10000 Р наступає смерть під променем.

Крім цього на радіочутливість і радіоураженість впливають і інші фактори: вік, маса тварини, індивідуальні особливості організму, вихідний стан, кратність опромінення і, нарешті, фактор, що має велике значення для ветсанекспертизи — вид опромінення.

Дія іонізуючого випромінювання на організм тварин або людини в дозах, що спричинюють радіоураження приводить до складного патологічного процесу – променевій хворобі. Променева хвороба може перебігати гостро (при одноразових великих дозах) і хронічно – при багаторазовій дії малих доз опромінення).

Діагностика та особливості первинної переробки тварин. Передзабійний огляд тварин проводять відповідно до загальних правил. У день забою тварин піддають ветеринарному огляду з поголовною або вибірковою прижиттєвою діагностикою на вміст радіонуклідів у м'язах.

Забій і переробку тварин, що зазнали тільки зовнішнього гамма-опромінювання проводять, у звичайному порядку.

Технологічний процес первинної переробки тварин із внутрішнім радіоактивним забрудненням, а також із радіоактивним забрудненням шкіряних покровів, практично не відрізняється від процесу переробки здорових тварин, але має ряд важливих особливостей. Забій таких тварин проводять окремими партіями на санітарній бойні або в забійному цеху підприємства наприкінці робочої зміни після видалення продуктів забою уражених тварин. При цьому вживають заходи щодо попередження поверхневого забруднення продуктів радіоактивними речовинами.

При розробці туш проводять заходи, які б виключили забруднення туш і органів радіоактивними речовинами з боку шкури і кишечнику, для чого осіб, зайнятих при забої тварин, до розбирання туш не допускають. При знятті шкури волосяний покрив шкури і руки знімальщика не повинні доторкуватись до туші. Знімають шкуру і проводять нутрування тільки у вертикальному положенні. Тушу обмивають водою, а шкуру видаляють з забійного цеху (майданчика) на спеціально відведене місце, яке розташовано окремо. Перед нутруванням накладають подвійні лігатури на пряму кишку і стравохід. Після чого обережно виймають разом шлунок і кишечник, проводять їх ветсанекспертизу і терміново видаляють з забійного цеху (майданчика).

Доставка таких тварин гоном забороняється.

7. Законодавство про безпечність та окремі показники якості харчових продуктів в Україні (закони України, стандарти, нормативи, тощо).

Законодавство про безпечність та якість харчових продуктів складається з Закону України"Про безпечність та якість харчових продуктів» від 23 грудня 1997 року № 771/97-ВР (В редакції Закону № 2809-IV від 06/09/2005), та інших актів законодавства, що видаються відповідно до нього. Спеціальне законодавство України щодо окремих категорій харчових продуктів повинне відповідати положенням цього Закону.

Дія Закону „Про безпечність та якість харчових продуктів” не поширюється на тютюн і тютюнові вироби та спеціальні вимоги до харчових продуктів, пов'язані з наявністю у них генетично модифікованих організмів чи їх компонентів, що є предметом регулювання спеціального законодавства, а також на харчові продукти, вироблені для особистого споживання.

25червня 1992 р. постанової Верховної Ради України вперше затверджено і ведено в дію Закон України “Про ветеринарну медицину”, яким визначено загальні правові організаційні та фінансові основи вет. медицини. Він регламентує діяльність у галузі ветеринарної медицини та зокрема у ветеринарно-санітарній експертизі згідно з міжнародними вимогами встановлює необхідні ветеринарно-санітарні вимоги і основи ветеринарно-санітарного контролю та нагляду, основні критерії безпечності харчових продуктів.

Крім того, з питань ветеринарно-санітарної експертизи, державного – ветеринарного контролю і нагляду за діяльністю субєктів господарювання ухвалено ще нормативно-правові акти: “Ветеринарні вимоги щодо імпорту в Україну вантажів, підконтрольних службі державної ветеринарної медицини”, “Ветеринарно-санітарні правила для ринків”, “Положення про державну лабораторію ветеринарно-санітарної експертизи на ринку”, “Положення про державний ветеринарно=санітарний нагляд та контроль за діяльністю субєктів господарювання щодо забою тварин, перобки, зберігання, транспортування й реалізації продуктів тваринного походження”, “Правила передзабійного ветеринарного-огляду тварин і ветеринарно-санітарної експертизи мяса та мясних продуктів”, Ветеринарно-санітарні вимоги до особистих підсобних господарств населення – виробників сирого оварного молока”, “Ветеринарно-санітарні вимоги до особистих підсобних господарств населення – виробників сирого товарного молока”, “Ветеринарно-санітарні вимоги до пунктів закупівлі молока від тварин, які утримуюються в особистих підсобних господарствах населення”, “Ветеринарно-санітарні вимоги щодо заготівлі і переробки воскосировини”, “Положення про провелдення державного контролю та нагляду за якістю ветеринарних препаратів, субстанцій, готових кормів, кормових добавок та засобів ветеринарної медицини, які зареєстровані в Україні”, “Правила ветеринарно-санітарної експертизи молока і молочних продуктів та вимоги щодо їх реалізації”.

У 1993 р. Україну прийнято до міжнародного епізооотичного бюро (МЕБ) – робочого органу в Європі. Оперативна інформація про епізоотичний стан у 133 країнах сьогодні отримується регулярно, що дозволяє своєчасно вживати необхідних заходів з охорони території нашої держави від занесення небезпечних хвороб тварин.