Тема: Завдання координат точок. Прив’язки точок. Приклади побудови точок аналітичним, графічним та змішаним способами.

План

1. Способи завдання координат точок в системі AutoCAD.

2. Аналітичний спосіб завдання координат точок

3. Графічний спосіб завдання координат точок

4. Змішаний спосіб завдання координат точок.

5. Прив'язки точок

6. Режим відстеження об'єктної прив'язки

7. Ортогональний режим

8. Режим полярної трасировки.

9. Виконання практичного завдання для закріплення нової теми.

Введення координат точок виконується, як правило, на запити програми в командному вікні. Наприклад: Specify first point (Позначте першу точку) або Specify next point (Позначте наступну точку). При цьому курсор миші набуває форми хрестика (див. рис. 2,б).

У системі AutoCAD можна виділити три способи завдання положення точки:

1. Аналітичний.

2. Графічний.

3. Змішаний.

АНАЛІТИЧНИЙ СПОСІБ

Аналітичний спосіб полягає в безпосередньому завданні абсолютних, від­носних або полярних координат із клавіатури дисплея.

Задання точки в абсолютних координатах

На площині визначення точки в абсолютних координатах виконується введенням двох десяткових чисел. У цих числах цілі величини від дрібних відокремлюються крапкою, а числа між собою — комою. Перше з цих чисел являє собою координату по осі X, друге — по осі Y.

Наприклад, для точки А (рис. 1,а) з координатами Х=2,5, У=1,8 на запит про положення точки треба ввести: 2.5. 1.8

Рис. 1.

Завдання точки у відносних координатах

Визначення у відносних координатах здійснюється для точки, розташованої на деякій відстані від попередньо введеної. У цьому разі відносним координатам передує символ @. Наприклад, для точки В, що відносно попередньої точки А змістилася по осі X на 4.2, а по осі У— на 2.4 одиниці (рис. 1,б), на запит про її положення треба ввести

@ 4.2, 2.4

Завдання точки в полярних координатах

Для визначення положення точки в полярних координатах необхідно вве­сти два числа, що визначають відстань точки від початку системи координат і кут, який утворює цей напрям з віссю X. За умовчанням додатні кути від­кладаються від осі X проти годинникової стрілки. Ці два числа розділяються між собою символом "<". Так, для визначення положення точки А (рис. 1,в) треба ввести

3.08 < 35.

Завдання точки у відносних полярних координатах

Завдання у відносних полярних координатах можна застосовувати для точ­ки, розташованої на деякій відстані від попередньої під певним кутом. Так, для визначення положення точки В по відношенню до точки А (рис. 1,г) можна ввести

@ 4.84 < 25

ГРАФІЧНИЙ СПОСІБ

Графічний спосіб полягає в тому, що положення точки визначається пере­хрестям курсору миші і фіксується натисканням її лівої кнопки. При цьому програма автоматично визначає координати точки в прийнятій системи ко­ординат і виводить їх у статусний рядок.

Означений спосіб набагато пришвидшує роботу по створенню креслення, але актуальним стає питання точності визначення положення точок на кре­сленні. Для підвищення точності позиціювання в AutoCAD застосовуються різні способи автоматичної прив'язки курсору миші або до вузлів допоміжної сітки, або до характерних точок вже побудованих об'єктів.

ЗМІШАНИЙ СПОСІБ

При змішаному способі введення положення точки спершу по полю крес­лення переміщується курсор миші, задаючи напрямок переміщення, а потім з клавіатури дисплея вводиться одне число, яке характеризує відстань до точки у визначеному напрямі. Тобто фактично положення точки задається у відносних полярних координатах. Для правильного завдання напряму до точ­ки застосовуються режими ORTHO і POLAR натисканням кнопок ОРТО або ПОЛЯР в статусному рядку.

ПРИВ'ЯЗКИ ТОЧОК

Прив'язка до вузлів сітки

Якщо положення точки визначається за допомогою курсору миші, точ­ність завдання її координат може бути досягнута використанням команди SNAP (Крок). Дія команди полягає в тому, що на екрані створюється невиди­ма сітка з певним кроком. Коли режим увімкнено, перехрестя курсору при пересуванні його за допомогою миші рухається стрибками, потрапляючи лише у вузли сітки.

Крок допоміжної сітки може бути встановлений за допомогою діалогового вікна (рис. 2), яке відкриється після вибору зі спадаючого меню ИнструментыУстановки черченияПривязка и Сетка ("Инструменты" -заголовок спадаючого меню, "Установки черчения" - рядок меню, "Привяз­ка и Сетка" — закладка діалогового вікна).

Рис. 2

Кроки невидимої сітки по осях X і Y встановлюються введенням значень у поля Расстояния в прыжках X и Расстояния в прыжках Y відповідно. Слід зауважити, що якщо ввести лише крок по осі X, то по осі У крок автоматично встановиться таким самим, як і по осі X.

Один зі способів вмикання означеного режиму полягає у клацанні лівою кнопкою миші на кнопці ШАГ (SNAP) статусного рядка, що рівнозначно відданню команди SNAP (Крок). Для вимикання режиму достатньо клацнути мишею на тій самій кнопці. Вмикання або вимикання режиму можуть бути здійснені також натисканням клавіші F9. Зазначимо, що даний режим впливає на введення положення точки лише графічним способом і жодним чином не впливає при аналітичному способі.

Зазначене діалогове вікно можна викликати, якщо клацнути правою кнопкою миші на кнопці ШАГ в статусному рядку. Це призведе до появи так зва­ного контекстного меню, в якому треба клацнути на пункті "Установки...".

Сітка може бути видимою, якщо клацнути мишею на кнопці СЕТКА (GRID) статусного рядка, тобто віддати команду GRID (Сітка). В результаті на екрані утворюється масив точок, розташованих у вузлах сітки. Цей режим полегшує роботу зі створення рисунка. Слід зазначити, що сітка має допоміжний харак­тер і в подальшому не впливатиме на остаточний вигляд рисунка. Вмикання або вимикання режиму видимої сітки можна також здійснювати натисканням клавіші F7.

Кроки видимої і невидимої сітки можуть не збігатись. Крок видимої сітки встановлюється в тому ж діалоговому вікні (див. рис. 2) введенням відповід­них значень у поля Расстояние X сетки і Расстояние Y сетки.

Діалогове вікно, зображене на рис. 3, можна також викликати, клацнувши правою кнопкою миші на кнопці СЕТКА (GRID) статусного рядка. Це призведе до появи контекстного меню, з якого необхідно вибрати команду "Установки..."

Якщо крок видимої сітки заданий надто малий, сітка на екрані не з'явля­ється, а в командному вікні з'являється повідомлення

Grid too dense to display

Сітка надто густа для дисплея

Ортогональний режим

Переважна більшість ліній у будівельних кресленнях розташована вер­тикально або горизонтально. Для полегшення вводу точок графічним, а надто змішаним способом, велику зручність має режим ОРТО (ORTHO), який вмикається або вимикається клацанням на відповідній кнопці статус­ного рядка. Коли режим увімкнений, курсор миші переміщуєть­ся по полю креслення лише горизонтально або вертикально. Вмикання або вимикання режиму ОРТО може бути здійснено також натисканням клавіші F8.

Режим полярної трасировки

Натиснення кнопки ПОЛЯР (Polar Tracking) в статусному рядку вмикає режим, що надає змогу проводити лінії під певними кутами. Величини кутів встановлюються за допомогою діалогового вікна (рис. 3), яке ви­кликається зі спадаючого меню ИнструментыПараметри черченияПолярная трассировка, або натисненням зазначеної кнопки правою кнопкою миші. Вмикання або вимикання режиму може бути здійснено також натисканням клавіші F10.

Рис. 3

Крок збільшення кутів, які будуть відстежуватись програмою, задається у полі Увеличение угла рамки Установки полярного утла. AutoCAD буде автома­тично відстежувати як заданий кут, так і кути, отримані шляхом приросту на задану величину. Так, якщо вибраний приріст кута 45°, то відстежуватимуться кути 0°, 45°, 90°, 135° і т. д.