- •1.Публічні та приватні фінанси. Поняття фінансового права, його предмет і метод
- •2.Поняття фiнансової дiяльностi Української держави та органів місцевого самоврядування.
- •3.Форми фінансової діяльності держави та органів місцевого самоврядування. Фінансово-планові акти.
- •4.Методи фінансової діяльності держави та органів місцевого самоврядування.
- •5.Поняття та види фінансового контролю.
- •6.Фiнансова дiяльнiсть органiв мiсцевого самоврядування.
- •7.Основи правового статусу Мiнiстерства фiнансiв України.
- •8.Основи правового статусу Державної фіскальної служби України.
- •9.Основи правового статусу Державної казначейської служби України
- •10.Бюджетна система України та її склад. Принципи бюджетної системи України.
- •11.Зміст та структура бюджету. Загальний та спеціальний фонд. Резервний фонд.
- •12.Бюджетна класифікація: а) класифікація доходів; б) класифікація видатків;в) класифікація фінансування; г) класифікація боргу.
- •13.Поняття та види бюджетних надходжень та витрат. Дефіцит та профіцит бюджету.
- •14. Правові основи публічного боргу. Правове регулювання бюджетних запозичень.
- •15.Принципи розподілу доходів та видатків між бюджетами різних рівнів бюджетної системи України.
- •16.Правове регулювання міжбюджетних трансфертів. Поняття та види.
- •17.Стадії бюджетного процесу. Бюджетний цикл та бюджетний період
- •18. Правове регулювання порядку складання, розгляду та затвердження проекту бюджету
- •19.Учасники бюджетного процесу в Україні: розпорядники та одержувачі
- •20.Правові основи виконання державного та місцевих бюджетів.
- •23. Заходи впливу та відповідальність за вчинення бюджетних правопорушень.
- •24.Контрольні функції Рахункової палати як органу парламентського фінансового контролю в Україні
- •25.Порядок проведення інспектування Державною фінансовою інспекцією.
- •27.Порядок проведення державного фінансового аудиту виконання бюджетних програ
- •28.Правова природа і статус Національного банку Україні.
- •29.Правовий статус Державної служби фінансового моніторингу.
- •30. Порядок держ. Регулювання ринків. Національна комісія
- •31.Поняття,ознаки та функції податку.
- •32.Поняття податкової системи. Види податкiв, зборiв та інших обов’язкових платежів в Україні.
- •33.Співвідношення прямих та непрямих податків.
- •34.Суб’єкти податкових правовідносин: платники податків, податкові агенти,представники
- •35.Принцип резиденства за Податковим кодексом України.
- •36.Об’єкт оподаткування.
- •37 Ставка оподаткування: поняття, види.
- •39.Податкові пільги: поняття та види
- •40.Склад податкового законодавства.
- •41.Визначення сум податкових та грошових зобов’язань.
- •42.Податкова декларація, розрахунок. Порядок складання, подання та внесення змін до податкової звітності.
- •43 .Адміністративне оскарження рішень, дій чи бездіяльності контролюючих органів.
- •44.Поняття податкового боргу. Виникнення податкового боргу.
- •45.Податкова застава: зміст, підстави виникнення, порядок застосування.
- •46.Адміністративний арешт майна: зміст, порядок застосування
- •47.Зміни строку сплати податку: розстрочка, відстрочка
- •48. Строки давності у податковому праві та порядок їх застосування. Списання безнадійного податкового боргу
- •49.Податкова консультація: зміст, порядок застосування.
- •50. Фінансова відповідальність за вчинення податкових правопорушень
- •51. Поняття та способи здійснення податкового контролю.
- •52. Види податкових перевірок. Порядок проведення та оформлення результатів.
- •53. Правове регулювання справляння податку на прибуток підприємств.
- •54. Податок на доходи фізичних осіб. Порядок визначення бази оподаткування з податку на
- •55. Порядок надання податкової знижки з податку на доходи фізичних осіб. Порядок надання та види податкових соціальних пільг з податку на доходи фізичних осіб.
- •56. Порядок оподаткування особливих видів доходів (дохід від продажу об’єктів рухомого та нерухомого майна; оподаткування дарунків та спадщини).
- •57. Особливості справляння податку з фізичних осібпідприємців
- •58. Правове регулювання справляння податку на додану вартість. Особливості віднесення сум податку до податкового кредиту. Бюджетне відшкодування податку на додану вартість.
- •59. Правове регулювання справляння мита в Україні. Види мита за законодавством України
- •60. Правове регулювання справляння єдиного податку в Україні.
59. Правове регулювання справляння мита в Україні. Види мита за законодавством України
Правове регулювання митних платежів
Митна політика — система принципів та напрямів діяльності держави у сфері забезпечення своїх економічних інтересів та безпеки за допомогою митно-тарифних і нетарифних заходів регулювання зовнішньої торгівлі.
Порядок переміщення через митний кордон України товарів і транспортних засобів, митне регулювання, пов'язане з установленням та справлянням податків і зборів, процедури митного контролю та оформлення, боротьба з контрабандою та порушеннями митних правил, спрямовані на реалізацію митної політики України, становлять митну справу.
Митна справа є складовою зовнішньополітичної і зовнішньоекономічної діяльності України. У митній справі Україна дотримується визнаних у міжнародних відносинах систем класифікації та кодування товарів, єдиної форми декларування експорту та імпорту товарів, митної інформації, інших міжнародних норм і стандартів.
Засади митної справи, в т. ч. розміри податків і зборів та умови митного обкладання, спеціальні митні зони і митні режими на території України, перелік товарів, експорт, імпорт і транзит яких через територію України забороняється, визначаються виключно законами України.
Митне регулювання здійснюється на основі таких принципів:
1) виключної юрисдикції України на її митній території;
2) виключної компетенції митних органів України щодо здійснення митної справи;
3) законності;
4) єдиного порядку переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України;
5) системності та ефективності;
6) дотримання прав та охоронюваних законом інтересів фізичних і юридичних осіб;
7) гласності та прозорості.
Законодавство України з питань митної справи складається з Конституції України, МКУ, законів України та інших нормативно-правових актів з питань митної справи, виданих на основі та на виконання цих законів. Проте якщо міжнародним договором України, укладеним у встановленому законом порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені законодавством, то застосовуються правила міжнародного договору. Митниця — митний орган, який безпосередньо забезпечує виконання законодавства України з питань митної справи, справляння податків і зборів та виконання інших завдань, покладених на митну службу України. Митниця є юридичною особою і здійснює свою діяльність відповідно до законодавства України та положення, яке затверджується наказом спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади в галузі митної справи.
Мито є податком на товари та інші предмети, які переміщуються через митний кордон України згідно з Законом України "Про Єдиний митний тариф" від 5 лютого 1992 р. Ним визначений порядок формування та застосування Єдиного митного тарифу України під час ввезення на митну територію України і вивезення за межі цієї території товарів та інших предметів встановлюється з метою обкладення митом зазначених товарів та інших предметів. Сферою дії Закону "Про Єдиний митний тариф" є єдина митна територія України.
Митне оподаткування на території спеціальних митних зон регулюється Законом "Про Єдиний митний тариф", іншими законами України та міжнародними договорами, які встановлюють спеціальний правовий режим цих зон у кожному окремому випадку. Мито, що стягується митницею, — податок на товари та інші предмети, які переміщуються через митний кордон України.Єдиний митний тариф України — систематизований звід ставок мита, яким обкладаються товари та інші предмети, що ввозяться на митну територію України або вивозяться за межі цієї території. Він установлює на єдиній митній території України обкладення митом предметів, що ввозяться на митну територію України або вивозяться з неї.Єдиний митний тариф України ґрунтується на міжнародних нормах і розвивається у напрямі максимальної відповідності загальноприйнятим у міжнародній практиці принципам і правилам митної справи.Ставки Єдиного митного тарифу України є єдиними для всіх суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності незалежно від форм власності, організації господарської діяльності та територіального розташування, за винятком випадків, передбачених законами України та її міжнародними договорами.
Єдиний митний тариф затверджується Верховною Радою України за поданням КМУ.
Товари та інші предмети, що ввозяться на митну територію України і вивозяться за її межі, підлягають обкладенню митом, якщо інше не передбачено Законом "Про Єдиний митний тариф".
В Україні застосовуються такі види мита:
• адвалерне, що нараховується у відсотках до митної вартості товарів та інших предметів, які обкладаються митом;
• специфічне, нараховується в установленому грошовому розмірі на одиницю товарів та інших предметів, які обкладаються митом;
• комбіноване, що поєднує обидва ці види митного обкладення.
Порядок обкладання митом предметів, які ввозяться, вивозяться або пересилаються громадянами за митний кордон України, встановлено Законом України "Про Єдиний митний тариф" від 5 лютого 1992 р. зі змінами та доповненнями. Законом визначено, що Єдиний митний тариф України — це систематизований звід ставок мита, яким обкладаються товари та інші предмети, що ввозяться на митну територію України або вивозяться за її межі. Єдиний митний тариф України базується на міжнародно-визнаних нормах і розвивається в напрямі максимальної відповідальності до загальноприйнятих у міжнародній практиці принципів і правил митної справи. Ввізне мито нараховується на товари та інші предмети під час ввезення їх на митну територію України. Ввізне мито є диференційованим :
• щодо товарів та інших предметів, що походять з держав, які входять разом з Україною до митних союзів або утворюють з нею спеціальні митні зони, і в разі встановлення будь-якого спеціального преференційного митного режиму згідно з міжнародними договорами за участю України застосовуються преференційні ставки ввізного мита, передбачені Єдиним митним тарифом України;
• стосовно товарів та інших предметів, що походять з країн або економічних союзів, які користуються в Україні режимом найбільшого сприяння, котрий означає, що іноземні суб'єкти господарської діяльності цих країн або союзів мають пільги з мит, за винятком випадків, коли зазначені мита та пільги щодо них встановлюються в рамках спеціального преференційного митного режиму, застосовуються пільгові ставки ввізного мита, передбачені Єдиним митним тарифом України.До решти товарів та інших предметів застосовуються повні (загальні) ставки ввізного мита, передбачені Єдиним митним тарифом України.Вивізне мито нараховується на товари та інші предмети при вивезенні їх за межі митної території України. На сьогодні дія положень Закону України "Про Єдиний митний тариф" зупинена Декретом КМУ від 11 січня 1993 р. № 4-93 у частині застосування вивізного мита. Проте за Законом України "Про вивізне (експортне) мито на відходи та брухт чорних металів" вивізне (експортне) мито застосовується митними органами. Воно нараховується і сплачується у валюті України на митницях за місцезнаходженням.
