Тема 4. Ю. Яновський. Життєвий і творчий шлях.

• Відомості з біографії письменника (студенти конспектують матеріал).

• Розгляньте портрет письменника. Опишіть його.

А рідні та друзі запам'ятали його високим, струнким, з тонко окресле­ним матовим обличчям, уважними, завжди задуманими світло-карими очима й легкою усмішкою на устах. Таким він залишився у пам'яті людей.

Народився Ю. Яновський 27 серпня 1902 р. у с. Майорове на Єлисаветградщині. Назвали його Юрієм на честь споконвічного хліборобського святого. Дідусь був дія хлопця найближчою людиною, він розповідав малому, що їхнім родичем у минулому був Микола Гоголь.

Юрко був розумною розвиненою дитиною, тому його віддали до Нечаївської церковно-парафіяльної школи у 6 років. Мати казала, що віршувати хлопець почав дуже рано. У серпні 1911 р. Ю. Яновський вступив до Єлисаветградського реального училища.

Ще з дитинства Юрко був хворобливим. І якось, вийшовши з лікарні в Одесі, Яновський побачив море й відтоді закохався в цю стихію, навіть почав писати про нього вірші. У 1919 р. він закінчив училище із золотою медаллю і «ступив до механічного технікуму, деякий час працював інструктором у ста­тистичному бюро, брав участь у переписі населення на початку 20-х pp. У 1922 р. Ю. Яновський вступив до Київського політехнічного інституту на електромеханічний факультет. Студентське життя було голодне, холодне, і Юрій захворів на туберкульоз, якби не друзі, то, мабуть, і помер би. Під час навчання займався у літературному гуртку. А 1 травня 1922 р. під псевдоні­мом Георгій Ней у київській газеті «Пролетарская правда» надрукував вірш «Море» російською мовою. Інститут закінчити не вдалось. Його дядька не­справедливо звинуватили в убивстві, і хоч це було неправдою, навчання Юрій змушений був залишити, проте Київ хлопець не покинув. У лютому 1924 р. у газеті «Більшовик» з'явився перший друкований вірш українською мовою «Дзвін». Навесні 1924 р. у цій же газеті Юрій опублікував цілий цикл оповідань, показавши себе новатором-епіком, а в 1925 р. вийшла перша про­мова збірка «Мамутові бивні». Першу збірку поезій Ю. Яновський опубліку­єш у 1928 p., вона називалась «Прекрасна Ут» (з підзаголовком — «Морські вірші»). Неологізм Ут розшифровувався як «Україна трудова, Україна тру­дящих».

З 1925-1927 pp. Яновський працював головним редактором Одеської кінофабрики. У 1927 р. Ю. Яновський видав збірку оповідань «Кров землі». У цей час він береться за роман «Майстер корабля». Вийшов твір у 1928 р. Над романом «Чотири шаблі» автор працював протягом 1926-1929 pp. Окре­мою книгою твір вийшов у 1930 р. Щоправда, у радянські часи він був забо­ронений. Пишучи роман «Вершники», письменник планував закінчити його до літа 1933 p., але вдалося лише навесні 1935 р. Проте надрукували його пише після видання російською мовою. У 1939 р. Ю. Яновського нагородили орденом Трудового Червоного Прапора. Цього ж року йому дали квартиру в Києві, за це від Яновського сподівалися творів на замовлення.

У 1940 р. вийшла книга оповідань Ю. Яновського «Короткі історії». початком війни його сім'ю евакуюють до Уфи, де він редагує журнал «Українська література». Але письменник, не зважаючи на погане здоров'я, рветься на фронт, куди його беруть військовим кореспондентом. Після війні Ю. Яновський був відряджений на Нюрнберзький процес, там перебував шість місяців. Цикл нарисів Ю. Яновського «Листи з Нюрнберга» складався 18 творів.

У 1947 р. Ю. Яновський завершує роботу над романом «Жива вода» який у скороченому варіанті був надрукований у журналі «Дніпро», вийшов окремою книгою. Але критика різко негативно зустріла цей твір, його роз громили на пленумі Спілки письменників України. Для письменника настали тяжкі часи. У видавництві знищили 200 000 примірників роману, а оплатил збитки змусили письменника. Умови життя були нестерпними: щоб якос жити, Яновський майже повністю розпродав свою бібліотеку, побутові речі Письменника ніде не друкували, аж поки 1 квітня 1948 р. Ю. Яновський н запропонував «Літературній газеті» для публікації лист, у якому каявся у не існуючих гріхах перед радянською владою.

У 1948 р. Ю. Яновський пише новий цикл творів «Київські оповідання», за які йому присуджують Сталінську премію.

Він виявився чудовим драматургом. Його п'єси «Дума про Британку» т «Дочка прокурора» були вершиною його творчості. Письменник пробує переробити роман «Жива вода», давши йому назву «Мир». І вже будучи хво­рим, хвилюється, чи вийде цей твір друком.

Помер Ю. Яновський 25 лютого 1954 р. через неправильно поставленні діагноз: професор, думаючи, що в Ю. Яновського інфаркт міокарда, приписані йому спокій, а у Яновського стався прорив виразки шлунка, а це вимагало термінової операції. Поховали письменника на Байковому кладовищі, але десь у закутку, щоправда потім за одну ніч могила була перенесена на центральні алею (Хрущов хотів покласти квіти до могили Яновського, з яким познайомився ще в роки війни).

• Аналіз ранньої творчості письменника.

Якщо аналізувати життєвий і творчий шлях Ю. Яновського, то бачимо що доля його була важкою. Він жив романтикою, мріями, а в нього це намагатись вирвати, випалити, зробити його приземленим і звичайним.

В узголів'ї його таланту вияскравилась стихія: степ у поєднанні з морем. Вона вела його до натхненно патетичних, подекуди ще не огранені строф поетичної збірки «Прекрасна Ут», якою прийняті перші новели автор, що входили до книг «Мамутові бивні» і «Кров землі», у яких він порушував важливу проблему духовного оновлення людини й суспільства, але найбільшою мірою вона заволоділа автором у трьох його творах — романах «Майстер корабля», «Чотири шаблі», «Вершники». У них він роздумував над сенсом людського життя, величчю творчої праці, над тим, що було для нього справді важливе. Цими романами Яновський розкрив читачеві дивовижні си­ли свого романтичного таланту, але зробити після них ще один найголовні­ший мистецький крок йому не вдалося. Наступні (після 1935 р.) майже 20 років творчості були для Яновського роками безплідних катувань його приборканої музи. Його відлучали від природного, властивого йому романти- іму і від вигаданого буржуазного націоналізму, а насаджували сфабриковану поетизацію анархістської вольниці (у «Чотирьох шаблях»), «похмурі тони» (у «Живій воді»), «нетипові явищ» (у «Дочці прокурора»). Це все отруювало письменнику життя і, зрештою, вкоротило йому віку.

• Які особливості притаманні раннім творам Ю. Яновського?

• Охарактеризувати ранню творчість письменника.