58. Значення зворотнього зв’язку й інформаційного шуму в комунікаційному процесі

Заключний етап комунікації – це зворотній зв’язок. Його можна розглядати як процес, в якому відправник і одержувач міняються місцями, щоб обмінятися даною інформацією. Зворотний зв'язок схематично зображений на рисунку11.1.

Відправник		повідомлення		отримувач
		відповідь

Р ис.11.1. Зворотній зв’язок

При цьому одержувач кодує інформацію про те, як він сприйняв і зрозумів повідомлення; обирає відповідний канал комунікації; передає це повідомлення відправнику.

Відпрвник, у свою чергу, декодує це повідомлення; порівнює інформацію відправника з оригінальною концепцією комунікації і визначає ступінь їх взаєморозуміння.

Безумовно, наявність зворотного зв’язку збільшує тривалість комунікації, ускладнює процес, але підвищує його ефективність, забезпечує впевненість у правильності інтерпретації концепції комунікації.

Якістьінформації і комунікації в менеджменті залежить від таких факторів: точності; оперативності; повноти; стислості; доречності.Інформаційний шум представляє собою повідомлення, непотрібне суб'єкту, незалежно від того, відоме воно йому чи ні. Внаслідок інформаційного перевантаження сучасного суспільства є важливим в кожному випадку розрізняти інформацію та інформаційний шум.

59. Неформальні організації і яку роль вони відіграють в організації

Неформальні організації - групи людей, які виникають у всіх формальних організаціях, за винятком надзвичайно малих, і функціонують спонтанно. Люди вступають у взаємодію один з одним досить регулярно, але ці відносини неформальні (виробничі відносини, дружні стосунки тощо). У них не має офіційного керівника, але вони надзвичайно впливають на кінцевий результат діяльності формальної організації.

Причини виникнення неформальних організацій.

Найважливішими причинами вступу до неформальної організації (групи) є відчуття належності, взаємодопомога, спілкування, взаємна симпатія.

Належність. Відчуття належності – одна з найсильніших емоційних потреб людини. Проте більшість формальних організацій позбавляють людей можливості соціальних контактів. Тому працівники часто вимушені звертатися до неформальних організацій, щоб отримати їх.

Допомога. В ідеальному варіанті підлеглі повинні звертатися за порадою або для обговорення своїх проблем безпосередньо до керівника. Але на практиці часто спостерігаємо, що одні працівники бояться критики з боку керівника, інші вважають, що їх керівник буде поганої думки, і у цих чи інших ситуаціях люди часто віддають перевагу допомозі своїх колег. Це приводить до того, що потреба в допомозі сприяє утворенню неформальної організації. У результаті надання допомоги той, хто дає пораду, отримує престиж і повагу, а той, хто отримує, - необхідне керівництво до дії.

Захист. Люди завжди знали, що сила в єдності. Усвідомлена потреба в захисті продовжує залишатися важливою причиною вступу людей у ті чи інші групи.

Спілкування. У багатьох формальних організацій система внутрішніх контактів досить слабка, іноді керівництво спеціально приховує від своїх підлеглих певну інформацію. Тому однією із важливих причин належності до неформальної групи є доступ до неформального каналу інформації – пліток.

Симпатія.Люди часто приєднуються до неформальних груп просто для того, щоб бути ближче до тих, кому вони симпатизують (наприклад, робота у великих кімнатах, де немає перегородок між столами). Це сприяє створенню у цих організаціях атмосфери, яка робить їх одночасно схожими й несхожими на формальні організації.

Неформальні зв’язки можуть мати такі основні риси:

• родинні відносини;

• дружні стосунки, що виникають за певними принципами об’єднання людей у неформальні групи;

• зв’язки, що засновані на спілкуванні у попередніх формальних організаціях (школах, ВНЗ або інших організаціях);

• зв’язки, що виникають на ґрунті взаємних симпатій.

Якщо мета і завдання неформальної організації збігається з формальною, то організація існує, розвивається і досягає своєї мети; якщо цілі і завдання неформальної і формальної організації різні, то це може призвести до конфліктної ситуації, до кризи, розпаду або припинення існування формальної організації. Уміння керівників підпорядковувати мету і завдання неформальної організації загальним інтересам і меті формальної організації - засада успішної діяльності організації.

Характерними особливостями неформальних організацій є здатність до самоорганізації, саморегулювання внутрішніх відносин під впливом престижу, лідерства тощо. В інтересах ефективного управління доцільно розробляти стратегію відносин з неформальними організаціями, враховувати взаємодію цих відносин, ступінь впливу неформальних відносин на формальні і навпаки.