49. Основні форми влади та їх характеристики

Влада базується на фактичній можливості задовольнити активні потреби людини(згідно з Маслоу, це фізіологічні потреби, потреби в захисті, соціальні потреби, потреби у повазі та самовираженні).

На рівні держави слід визначити три форми влади:

- законодавчу;

- виконавчу;

- судову;

Їхня незалежність і роль визначають статус держави та ступінь забезпечення потреб її громадян.

Американський менеджмент (дослідження Френча і Райвена) виділяє форми влади, які може застосовувати будь-який керівник:

1. Влада, яка базується на засадах примусу. Виконавець вірить, що впливова особа має можливість покарати таким чином, що це буде заважати задоволенню якоїсь насущної потреби або взагалі може зробити будь-які інші неприємності. Методика примусу, як правило, супроводжує владу у всіх випадках, коли людині дійсно щось потрібно, і вона впевнена, що інший в змозі відібрати це від нього.

2. Влада, яка базується на засадах винагороди. Виконавець вірить, що впливова особа має можливість задовольнити наявну потребу чи забезпечити задоволення. Влада, заснована на винагороді, виражає вплив через належну підтримку підлеглого з ціллю добитися від нього бажаної поведінки. Труднощі полягають в тому, що влада буде справжньою тільки тоді, коли керівник зможе правильно оцінити те, що в очах виконавця є винагородою, але на практиці у керівника маса перешкод для здійснення такої форми влади, тому хороший керівник має навчитись використовувати й інші способи впливу.

3. Експертна влада. Виконавець вірить, що керівник володіє спеціальними знаннями, які зможуть задовольнити певні потреби. В цьому випадку вплив рахується розумним тому, що рішення виконавця підкоритися являється свідомим та логічним. Експертна влада базується на засадах високого рівня знань, кваліфікації, інформованості, наявності ефективної підтримки з верхнього ешелону влади. В даному випадку вплив проявляється через "розумну віру" в керівника.

4. Еталонна влада.Влада власного прикладу того керівника, що впливає, побудована на силі особистих якостей чи здібностях лідера. Влада прикладу визначається ототожненням виконавця з лідером або тягою до нього, а також потребою виконавця в приналежності і повазі. Це вплив цілком індивідуальний.

5. Законна влада. Виконавець вірить в те, що керівник має право віддавати накази, а його обов’язок - виконувати їх. Така влада важлива для формальних організацій. В таких випадках безперебійне функціонування організації прямо залежить від готовності підлеглих по традиції признати авторитет - законну владу керівництва.

50. Лідерство, його основні види

Лідерство - це здатність впливати на окремі особи та групи працівників з метою зосередження їх зусиль на досягненні цілей організації.

Стиль керівництва, який характеризує даного лідера, залежить від обсягу делегування повноважень, використовуваних типів влади, турботи про людські стосунки і виконання завдань організації.

Авторитарний — лідер володіє достатньою владою, щоб нав‘язувати свою волю підлеглим і без коливань втілювати в життя прийняті рішення, використовуючи адміністративні методи впливу на підлеглих. Такий лідер одноосібно вирішує всі питання, не враховуючи думки підлеглих, часто втручається в дії керівників нижчого ступеню, зв‘язує їх ініціативу і не дозволяє їм приймати самостійних рішень, робити і вирішувати щось без його відома.

Демократичний — характеризується високим ступенем делегування повноважень. Підлеглі беруть активну участь у прийнятті рішень і користуються широкою свободою у виконанні завдань. Як правило, рішення приймається тільки після виявлення думки підлеглих, лідер охоче ділиться з ними владою, надає можливість проявити ініціативу, розвивати свої здібності. Керівник робить все для того, щоб підлеглі розуміли, що їм доведеться вирішувати більшу частину проблем, не шукаючи його схвалення або допомоги. Паралельно з цим він створює атмосферу відкритості і довіри, за якої підлеглий завжди може звернутися до лідера за допомогою та порадою, розказати про проблеми, які є або назрівають, порадитися.

Ліберальний — підлеглим надається велика самостійність в роботі, в прийнятті рішень, керівник дає лише загальні настанови і час від часу контролює діяльність виконавців. Ще цей стиль лідерства називають стилем невтручання