32. Характеристика лінійно-штабної структури, її переваги та недоліки

У лінійно-штабній структурі при лінійних керівниках створюються штаби (служби), які спеціалізуються на виконанні певних управлінських функцій. Вони не мають прав приймати управлінські рішення, а сприяють розробці необхідних положень у межах конкретної функції управління, які забезпечать підготовку якісних рішень. Ці рішення у підсумку буде приймати лінійний менеджер і передавати їх для виконання. Лінійно-штабна структура має тенденцію до збільшення штатів штабних служб.

Переваги та недоліки лінійно-функціональних і лінійно-штабних організаційних структур управління.

Переваги	Недоліки
1. Висока компетентність спеціалістів, які відповідають за здійснення конкретних функцій. 2. Відповідність структури до стратегії. 3. Поєднання принципу спеціалізації управління з принципом єдності керівництва.	1. Не завжди є гнучкими при вирішенні нових завдань. 2. Ускладнена міжфункціональна координація діяльності з впровадженням нових програм. 3. Ускладнена реалізація внутрівиробничих, конструкторських, технологічних новинок без залучення керівників вищої ланки.

В основі лінійно-штабної структури управління лежить лінійна структура, але при лінійних керівниках створюються спеціальні підрозділи (штабні служби), що спеціалізуються на виконанні визначених управлінських функцій (рис. 9.4). Ці служби не мають права прийняття рішень, а лише забезпечують силами своїх фахівців більш кваліфіковане виконання лінійним керівником своїх обов'язків. Діяльність функціональних фахівців у цих умовах зводиться до пошуку найбільш раціональних варіантів вирішення завдань. Остаточне ухвалення вирішення і передача його підлеглим для виконання здійснюється лінійним керівником. В умовах цього виду структур управління зберігається принцип єдиноначальності. Важливим завданням лінійних керівників при цьому стає координація дій функціональних служб (ланок) і направлення їх у русло загальних інтересів організації.

33. Характеристика функціональної структури, її переваги та недоліки

Для сучасного виробництва характерним є поглиблення спеціалізації виробництва та управління, і реалізація управлінських функцій розподіляється між керівниками та органами, які передають нижчим рівням управління обов’язкові для них завдання. Отже, диференціація функцій управління є основою переходу до функціональної структури управління.

При такому управлінні передбачається, що кожен орган управління (або виконавець) спеціалізується на виконанні окремих видів управлінської діяльності (функцій).Виконання вказівок функціонального органу в межах його компетенції є обов’язковим для виробничих підрозділів.

Переваги та недоліки функціональних

організаційних структур управління.

Переваги

Недоліки

Висока компетентність спеціалістів, які відповідають за здійснення конкретних функцій. Розширення можливостей лінійних керівників у питаннях стратегічного управління виробництвом, переданням ряду функцій спеціалізованим ланкам. Створює можливість централізованого контролю стратегічних результатів. Відповідність структури до стратегії. Підвищує ефективність управління там, де завдання є повсякденними та повторюваними. Легко реагує на потреби практики створення нових функціональних служб.

Труднощі у підтримуванні постійних взаємозв’язків між різними функціональними службами. Відсутність взаєморозуміння та єдності дій між працівниками функціональних служб різних виробничих відділень фірми. Зменшення рівня відповідальності виконавців за роботу через подвійне підпорядкування. Порушення принципу єдиноначальності. Виникнення проблеми функціональної координації, можливість міжфункціонального суперництва, конфліктів. Формування вузької точки зору менеджменту та вироблення дрібних, часткових рішень. Перенесення відповідальності за прибуток на вищі рівні управління. Наявність випадків неправильного визначення пріоритетів, організації функціональними спеціалістами.

Спроба подолати недоліки лінійної і функціональної структур привела до виникнення комбінованих структур, які можна поділити: -лінійно-функціональні, -лінійно-штабні, -бюрократичні, -адаптивні, -конгломератні