- •1. Основні етапи становлення та розвитку менеджменту як науки
- •2.Основні вчені з менеджменту і основні досягнення наукових шкіл
- •3.Школа наукового управління (1885—1920 рр.)
- •4. Виявлення відмінностей «адмін.. Школи» управління від «наукової»
- •5. Школа людських стосунків (з 1930р.)
- •6. Сутність розвитку менеджменту менеджменту в четвертомуінф. Періоді
- •7. Рівні розподілу праці менеджерів
- •8. Основні сучасні концепції менеджменту
- •9. Характеристика якостей, необхідних сучасному менеджеру
- •10. Характеристика основних змінних внутр. Серед. Орг.
- •11.Вплив зовнішнього середовища на діяльність орг.
- •12.Характеристика зовнішніх елементів прямого впливу
- •13.Характеристика зовнішніх елементів не прямого впливу
- •14.Управлінське рішення та його види
- •15.Етапи процесу прийняття управ. Рішення
- •16. Основні методи прийняття управ. Рішень
- •17.Характеристика факторів,що впливають на управ. Рішення
- •18.Сутність процедури організації виконання управ.Рішень
- •19.Поняття управлінського планування,етапи планування
- •20. Принципи управлінського планування
- •21. Концепція управління згідно з установ. Цілями
- •22.Характеристика основних методів функції планування
- •23.Основні ознаки класифікації планів в управлінні
- •25. Послідовність процесу стратегічного планування
- •26.Стратегічні альтернативи, їх характеристика
- •27. Організація як функція менеджменту,її складові
- •28. Основні проблеми, які виникають під час створення організаційної структури
- •29. Характеристика понять «делегування», «повноваження», «відповідальність»
- •3. Розрізняють два типи повноважень:
- •30. Посліддовність дій при розробці організаційної структури
- •31. Харакеристика лінійної структури, її переваги та недоліки
- •32. Характеристика лінійно-штабної структури, її переваги та недоліки
- •33. Характеристика функціональної структури, її переваги та недоліки
- •34. Характеристика матричної структури, її переваги та недоліки
- •35. Чому лінійний тип організаційної структури не використовують великі організації
- •37. Характеристика основних теорій мотивації, що відносяться до змістовних
- •38. Характеристика основних теорій мотивації, що відносяться до процесних
- •39. Методи стимулювання ініціативи співробітників
- •40. Різниця між змістовними і процес ними теоріями мотивації
- •1. Змістовні теорії мотивації.
- •2. Процесійні теорії мотивації.
- •42. Висновки з використання в практиці управління теорії справедливості
- •43. Поняття впливу, влади, лідерства, яка між ними відмінність
- •44. Суть процесу контролю
- •45. Види управлінського контролю
- •47. Характеристика ефективного контролю
- •49. Основні форми влади та їх характеристики
- •50. Лідерство, його основні види
- •IV Анархічне керівництво
- •V Адаптивне керівництво
- •51. Поняття стилів управління
- •IV Анархічне керівництво
- •V Адаптивне керівництво
- •52. Авторитарний стиль керівництва,його позитивні та негативні сторони
- •53. Демократичний стиль керівництва, його позитивні та негативні сторони
- •54. Ліберальний стиль керівництва, його негативні та позитивні сторони
- •55. Поняття комунікації і її основна роль у менеджменті
- •56. Етапи процесу комунікації
- •57. Перешкоди, що виникають в організації на шляху передачі інформації
- •58. Значення зворотнього зв»язку й інформаційного шуму в інформаційному процесі
10. Характеристика основних змінних внутр. Серед. Орг.
Внутрішнє середовище організації визначається внутрішніми змінними, тобто ситуаційними факторами всередині організації. Внутрішнє середовище, де працюють менеджери, містить в собі корпоративну культуру, організаційну структуру, технологію виробництва, всі будинки та споруди, які належать організації, машини та обладнання. Найбільш вагомим фактором внутрішнього середовища є корпоративна культура. Внутрішня культура повинна відповідати вимогам як зовнішнього середовища, так і стратегії фірми.
Культуру можна визначити як набір базових цінностей, переконань, різних угод і норм, які поділяються всіма членами організації. Зазвичай виділяють три рівні корпоративної культури. Самий верхній, поверховий рівень складають видимі об'єкти: манера одягатися, правила поведінки, фізичні символи, організаційні церемонії, розміщення офісів. Все це можна побачити, почути або зрозуміти, спостерігаючи за поведінкою інших членів організації. Другий рівень — це загальні цінності й переконання, які свідомо розділяють і культивують члени організації. Це проявляється в їхніх розповідях, мові, символах, які використовуються. Третій рівень-цінності укорінюються в корпоративній культурі настільки глибоко, шо співробітники просто перестають їх помічати. Ці базові, основоположні припущення та переконання і є суттю корпоративної культури. Саме вони керують поведінкою та рішеннями людей на підсвідомому рівні. Також виділяють такі основні внутрішні змінні в будь-якій організації, як цілі, структура, завдання, технологія та люди (працівники) Цілі — це конкретний кінцевий стан або очікуваний результат, якого намагається досягнути група працюючих разом. Існує значний різновид цілей залежно від характеру організацій. Структура — це логічні взаємовідносини рівнів управління та видів робіт, які дозволяють найбільш ефективно досягти цілей організації. Завдання — це види робіт, які необхідно виконати певним способом та в обумовлений термін. Це робота з предметами праці, знаряддями праці, інформацією та людьми. Технологій - це засіб перетворення вхідних елементів (матеріалів, обладнання, сировини) у вихідні (продукт, виріб). Історично технологія формувалася в процесі трьох переворотів: промислової революції, стандартизації, механізації та автоматизації із застосуванням конвеєрних складальних систем.
Люди - найважливіший ситуаційний фактор організації. Його роль визначається здібностями, обдарованістю, потребами, знаннями, поведінкою, ставленням до праці, позицією, розумінням цінностей, оточенням, наявністю якостей лідера. Внутрішні змінні, взаємопов'язані між собою, утворюють системну модель.
11.Вплив зовнішнього середовища на діяльність орг.
Зовнішнє середовище організації — це сили, зовнішні стосовно до організації, які впливають на її результативність.
Функціональні сфери зовнішнього середовища такі: Соціальне середовище. Зростання населення, розвиток культури, освіти визначають характер зростаючого потенційного ринку; вимірювання потреби в кількості і якості благ, які споживаються (продуктів, житла, комфорту), зміна стилю життя призводить до трансформації понять зайнятості та відпочинку, здорового способу життя, комфорту житла, а все разом — мотивація для зміни виробництва благ і послуг. Правове середовище. Всі бізнес-організації працюють в юридичних рамках, норми права регулюють поведінку бізнес-організацій і вирішують спори, конфлікти між ними і суспільством у цілому. Тому розвиваються закони, контрактне право, захист споживачів тощо. Державне середовище. Держава в економіці може відігравати три різні ролі: невтручання держави в процеси економіки (вільний ринок); радикальне втручання в економіку (соціалізм і комунізм); прагматичне втручання, тобто узгодження політичних поглядів, індивідуальної ініціативи, прибуткової мотивації, ринкових сил (ринок, що регулюється). Політичне середовище. Внутрішній ринок знаходиться під впливом політичних подій і рішень, аналогічно цьому політичні фактори можуть впливати на операції в сфері міжнародного бізнесу. Технологічне середовище. Динаміка попиту і пропозиції на ринку праці, ресурсів і фінансів впливає на темпи інноваційних процесів у технології. Сили конкуренції стимулюють процес розвитку технологій. Економічне середовище. Процеси виробництва продукції та послуг завжди знаходяться в конкретному зв'язку з економічним середовищем: рівнем зайнятості, платіжним балансом, темпами економічного росту. Ресурсне середовише. Економісти вважають, що ресурси, які споживаються людством, завжди обмежені. Цей принцип можна вважати правильним, якщо мова йде про ресурсі:, які не вимагають глибокої переробки. У ви падку, якщо використовуються високі технології і ресурсами є квазічастинки та компоненти енергії, то можна стверджувати, що ресурси на землі необмежені. Проблемою виробництва є інший аспект: навчитися отримувати необмежену кількість ресурсів, не порушуючи при цьому стійкості та рівноваги параметрів навколишнього середовища, які визначають тривалість перебування людства на землі.
