38. Характеристика основних теорій мотивації, що відносяться до процесних
Процесійні теорії мотивації.
Дані теорії розглядають мотивації через аналіз того,як люди розглядають зусилля для досягнення різних цілей. Теорія виділяє три основні процесійні теорії мотивації.
1) Теорія очікувань Віктора Врума. Дана теорія базується на очікуванні появи якоїсь події. Наприклад, після закінчення інституту випускник очікує влаштування на роботу. Виділяють такі очікування:
• щодо “затрат-результатів” (робітник економить матеріал і очікує підвищення розряду);
• щодо “результатів-винагород” (працівник чекає винагороду);
• щодо цінності заохочення або винагороди;
Якщо хоча б один з цих факторів буде недостатнім, то слабою буде й мотивація діяльності працівника в цілому. Експерименти підтверджують корисність теорії очікувань. Якщо і є критичні зауваження, то вони стосуються врахування конкретних особливостей людей і організацій, а також опрацювання технічних і методологічних основ теорії очікувань.
2) Теорія справедливості - працівник суб’єктивно порівнює свої зусилля зі своєю винагородою та винагородою колег за аналогічну роботу. І продуктивність праці буде низькою, якщо винагорода буде несправедливою. В даній теорії виділяють три аксіоми справедливості:
• Перша аксіома - люди оцінюють взаємовідношення того, що вони вкладають і що отримують взамін;
• Друга аксіома - нееквівалентність вкладу та віддачі приводить до неспокою, внутрішніх переживань, конфлікту; переоцінка викликає почуття вини, а недооцінка - образи;
• Третя аксіома - люди,які незадоволені співвідношенням вкладу та віддачі, намагаються відновити справедливість , знижують свою старанність та самовіддачу, або навпаки підвищують самовіддачу задля збільшення зарплати чи просування в кар’єрі.
Необхідно відзначити, що не завжди працівник об’єктивно оцінює свій вклад і еквівалентну йому віддачу, тому треба вчитися керувати сприйняттям людини того, що вона дає, і того, що отримує взамін. Оскільки, наше сприйняття інших і сама об’єктивна дійсність рідко співпадають.
Комплексна теорія Портера-Лоулера. Модель враховує цінність винагород, зв’язки “зусилля-винагорода”, здібності, характер, роль працівника. Отже, вона узагальнює досягнення двох попередніх теорій. Модель теорії Портера-Лоулера: В
сі
теорії мотивації застосовуються
зважаючи на стан внутрішнього чи
зовнішнього середовища, особливостей
категорій працівників, тощо. Враховуються
при плануванні соціального розвитку
і захисту, напрямах фінансування,
застосуванні матеріального і морального
стимулювання праці, щоб найбільш
ефективно вплинути на результативність
праці і , як наслідок, на збільшення
прибутку.
39. Методи стимулювання ініціативи співробітників
Однією з найважливіших форм мотивації в організаціях є матеріальне стимулювання праці, яке являє собою процес формування і використання систем матеріальних стимулів праці та розподілу заробітної плати відповідно до дії закону розподілу за кількістю і якістю праці.
Система матеріальних стимулів праці та розподілу заробітної плати складається з різних спонукальних мотивів, які доповнюють один одного і пов’язані єдиним процесом створення матеріальної зацікавленості у здійсненні трудової діяльності.
Преміювання виконує функцію зацікавленості працівників у результатах праці і включає такі елементи: джерело ресурсів для преміювання, показники преміювання, умови, строки та розміри преміювання, порядок виплати тощо. При формуванні системи преміювання необхідно визначити такі елементи:
- джерело ресурсів для преміювання;
- конкретні показники преміювання;
- умови преміювання;
- розмір преміювання;
- строки преміювання;
- перелік професій, посад, які підлягають преміюванню;
- строки, на які вводиться система;
- перелік факторів, показників, за які робітники позбавляються премії.
Основою мотивів є потреби людини. Потреба — фізіологічне або психологічне відчуття нестачі чогось. Потреби виникають разом із народженням індивіда, розширюються в міру його розвитку, що, відповідно, позначається на поведінці. Коли індивід усвідомлює потребу, він зорієнтований на досягнення того результату, який забезпечить задоволення потреби. Бажаного результату можна досягти під впливом стимулів. Стимули — спонукання до дії, викликані зовнішніми факторами. Вони можуть мати позитивну або негативну спрямованість. Позитивно спрямовані стимули називають винагородою. Винагорода — все те, що людина вважає цінним длясебе, чого вона прагне досягти і чим би хотіла володіти. Винагороди поділяють на: матеріальні (заробітна плата, преміювання, система пільг тощо); моральні (визнання заслуг працівника, підвищення по службі, надання повноважень при виконанні роботи, формування почуття особистої причетності до успіхів фірми та ін.). У практиці менеджменту використовують «анти-стимули», що сприймаються як покарання. Щоб припинити небажану поведінку індивіда, вони мають бути відчутними для нього. Проте у мотиваційному процесі перевагу слід надавати винагородам, тобто стимули повинні мати позитивну спрямованість.