39.

Створення землеволодінь і землекористувань сільськогосподар­ського призначення — це землевпорядні дії, що передбачають скла­дання, розгляд, затвердження проекту і перенесення його в натуру, у результаті яких створюються нові земельні ділянки с-г призначення й оформля­ються на них правоустановлюючі документи.

Порядок створення землеволодіння або землекористування сіль­ськогосподарського підприємства складається з таких частин:

Етап 1. Визначення площі землеволодіння або землекористування;

Етап 2. Розміщення і формування його земельного масиву;

Етап 3. Розміщення господарського центру;

Етап 4. Встановлення видів і площ угідь у складі землеволодіння або землекористування;

Етап 5. Розміщення меж землеволодіння або землекористування;

Етап 6. Визначення режиму й умов (обмежень) у використанні земель;

Етап 7. Складання схеми внутрішньогосподарської організації терито­рії господарства.

40.

Площа землеволодіння (землекористування) сільськогосподарсь­кого підприємства залежить від багатьох умов і чинників, основні з яких:

- виробничий напрям (спеціалізація) господарства, склад і поєд­нання галузей;

- природні умови, що характеризують родючість ґрунтів, меліо­ративний і культуртехнічний стан угідь, їх контурність, розчленова­ність, віддаленість від господарських центрів, основних доріг тощо;

- забезпеченість господарства трудовими ресурсами, склад і рі­вень кваліфікації адміністративно-управлінського апарату, можливість залу­чення додаткової робочої сили (особливо в напружені періоди робо­ти);

- наявність у господарствах основних і оборотних виробничих фондів, матеріальних засобів, можливість залучення додаткового фінансування (кредитів) для розвитку матеріально-технічної бази;

- наявність і стан дорожньої мере­жі, транспортних засобів, засобів зв'язку,

- природно-історичні умови розселення.

41.

Розміщення і формування земельного масиву господарст­ва полягає у:

- наданні землеволодінню або землекористуванню оптимальної кон­фігурації, форми;

При розміщенні (визначенні місця розташування) землеволодінь і землекористувань, потрібно виконува­ти такі вимоги:

- враховувати існуючий устрій і стан території (розміщення існуючих землеволодінь і землекористувань, доріг, населених пунктів, особливо охоронних територій, водних джерел тощо);

- враховувати розташування вироб­ничих, культурно-побутових та інших будівель й споруд, зрошувальних й осушувальних систем, каналів, колодязів та ін.;

- враховувати розміщення і господарське призначення існуючих населених пунктів;

- дотримуватись принципу компактності: формувати землеволодіння і землекористування у вигляді єдиної компактної ділянки зручної конфігурації, не розчленованої природними і штучними перешкодами (ярами, ріками, лісами, бо­лотами, дорогами та ін.);

- забезпечувати найменшу довжину землеволодіння (землеко­ристування), проектування його у вигляді правильної форми, подібної до квадрата;

- забезпечувати при формуванні землеволодінь або землекорис­тувань з кількох відособлених (черезсмужних) ділянок їх мінімаль­ну віддаленість одна від одної, а дорожній зв'язок між ними — зручний;

- не дробити межами кілька господарств, ділянки орних земель, водозбірні площі, зрошувані й осушувані землі, не порушувати фу­нкціонування меліоративних мереж, протиерозійних систем та ін.;

- створювати при розміщенні землеволодіння (землекористу­вання) сприятливі умови для наступної внутрішнього­сподарської організації території, охорони довкілля;

- створювати територіальні умови для забезпечення господарств комунікаціями (лініями електропередач, зв'язку, водопостачання та ін.), для незалежного під'їзду по дорогах до кожного землеволодіння, землекористування, їх водопостачання з урахуванням наявності водного джерела або доступу до нього;

42.

Впорядкування або вдосконалення існуючих землеволодінь і зем­лекористувань — це землевпорядні дії з внесення цілеспрямованих змін у їх конфігурацію, площу, що поліпшують розміщення, струк­туру, межі з метою створення територіальних умов для підвищення ефективності використання й охорони земель, виробництва й усу­нення недоліків землеволодіння та землекористування.

Складаючи проект упорядкування існую­чих землеволодінь, намагаються:

- надати землеволодінню і землекористуванню раціональних розмірів і структури;

- зробити їх компактними, правильної конфігурації;

- скоротити відстань переїздів і перевезень;

- ліквідувати умови, що погіршують внутрішньогосподарську ор­ганізацію території, спричиняють зниження продуктивності угідь і погіршують охорону земель і навколишнього природного середо­вища.

Недоліки землеволодінь і землекористувань — це незручності у конфігурації, площі, структурі, розміщенні й межах земельних ма­сивів або ділянок, закріплених за сільськогосподарськими підпри­ємствами і громадянами, що негативно впливають на використання землі, економіку й організацію виробництва.

43.

Недоліки економічного характеру:

- нераціональний розмір землеволодіння і землекористуван­ня – невідповідність площі господарства його спеціалізації;

- нераціональна структура угідь - невідповідність структури і складу угідь спеціалізації;

Недоліки просторового характеру:

- черезсмужжя — розчленованість господарства на відособлені ді­лянки, розділені землями інших землевласників, що збільшує відда­леність земель і приводить до необхідності організації робіт через землі інших господарств, погіршення умов керування виробництвом, зрос­тання щорічних витрат виробництва і зниження його ефективності;

- вкраплення — розташування всередині земельного масиву і меж певного землеволодіння земельної ділянки іншого землевласника, що збільшує транспортні витрати, потребує зустрічних переїздів, а іноді призводить до знеособлення у використанні землі;

- вклинювання – розташування окремих частин землекористування вглибині іншого землекористування, що створює незручності в організації території обох господарств;

- ламаність меж - створюють незручності для вну­трішньогосподарської організації території, спричинюють дроблен­ня ділянок, погіршують їх конфігурацію, що ускладнює викорис­тання техніки, призводить до недоорювань, недосівів, виведення земель з обігу;

- далекоземелля, що виявляється в значній віддаленості земель господарства від населених пунктів, виробничих центрів, тварин­ницьких ферм, що заважає доступу до цих земельних ділянок, по­требує додаткового будівництва доріг, збільшує транспортні витрати на перевезення продукції, робочої сили, ускладнює організацію ви­робництва.

Наявність цього недоліку приводить до зниження продуктивності праці, невиконанню с-г робіт у встановлені агротехнічні терміни, що в свою чергу приводить до зниження врожайності та іншим негативним наслідкам.

Як показують дослідження, врожайність с-г культур на віддалених землях, як правило, нижче ніж на ближчих до господарського центру землях.

- то­пографічне черезсмужжя, тобто розміщення в межах певного землеволодіння ділянок земель, які розділені перешкодами (за річкою, болотом, залізницею, автомагістраллю) і є важкодоступними.

- ерозійно-небезпечне розташування меж – це розташування, не узгоджене із рельєфом, умовами стоку води, перешкоджає проведенню заходів щодо боротьби з ерозією грунтів, створює умови для її розвитку.

- роздробленість екологічно однорідних масивів, цілісних елементів ландшафту (балки, урочища), що перешкоджає щонайкращому здійсненню протиерозійних, меліоративних і при­родоохоронних заходів. Тому роздробленість екологічно однорідних масивів також належить до недоліків землеволодіння і землекористування.

44.

Основні способи ліквідації недоліків землеволодіння і землекористування:

• перенесення меж землекористувань господарств;

• обмін рівновеликих і рівноцінних ділянок між господарствами;

• обмін нерівновеликих і нерівноцінних ділянок (із грошовою компенсацією);

• безоплатна передача земель одного господарства іншому;

• передача земель одного господарства іншому з грошовою компенсацією (без обміну земельними ділянками).

• повна реорганізація землеволодінь і землекористувань.

45.

Проект має бути економічно обґрунтованим, для чого визначають економічну ефективність пропонованих заходів, проаналізувавши і врахувавши всі існуючі і виниклі умови, що впливають на результа­ти виробництва і залежать від наявності й усунення недоліків.

Обоснование включает расчеты, определение и доказательство экономической эффективности изменений, вносимых в существующие землепользования.

Такие расчеты выполняются, как правило, по двум показателям:

1. Определение потерь сельхозпроизводства, которые выражаются в уменьшении площади с / х угодий, снижении их продуктивности.

В проектах предусматривается возмещение этих потерь путем вовлечения новых земель для освоения и определения затрат на освоение. Возмещаются также потери сельхозпродукции, происходящие в период между изъятием участка и вводом в эксплуатацию нового.

2. Определение убытков землепользователей и землевладельцев, включая стоимость теряемых линейных сооружений, зданий, насаждений, посевов или стоимость переноса и устройства их на новом месте, неиспользованные затраты по улучшению земель, расходы по восстановлению и переустройству остающихся после изъятия земель и материальных ценностей.

46.

При створенні землекористування несільськогосподарського призначення використовують такий порядок землевпо­рядних дій:

1. Підготовчі роботи

2. Вибір і погодження місця розташування об'єкта.

2. Складання й обґрунтування проекту.

3. Затвердження проектної документації й ухвалення рішення про надання земельної ділянки.

4. Відведення земельної ділянки в натурі (на місцевості).

5. Оформлення документів, що засвідчують право на землю.

При створенні землекористування несільськогосподарських під­приємств потрібно дотримуватися таких вимог:

- розташування ділянки має створювати територіальні умови для нормального функціонування підприємства;

- відповідність природних умов, площі й конфігурації вимогам створюваного землекористування підприємства;

- забезпечення збереження цінних сільськогосподарських угідь;

- недопущення порушень в охороні навколишнього природного середовища.

Проект створення землекористування підприємств несільськогосподарського призначення із складу земель с-г призначення складається з таких додаткових частин:

1. Визначення складу і цінності земель у межах створюваного зем­лекористування несільськогосподарського підприємства.

2. Виявлення негативних наслідків вилучення земель і розроблення заходів щодо їх запобігання.

3. Визначення розміру втрат сільськогосподарського виробництва.

4. Визначення видів і розмірів збитків землекористувачів, врахо­вуючи упущену вигоду.

5. Підготовка технічних умов для зняття, зберігання й викорис­тання родючого шару ґрунту з ділянки, що відводиться.

6. Проведення рекультивації порушених земель.

47.

Відведення земельних ділянок на підставі затверджених проектів землеустрою проводиться у разі:

-надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення;

• формування нової земельної ділянки (крім поділу та об’єднання).

Проект відведення земельної ділянки не розробляють, якщо:

- земельна ділянка, межі якої визначено в натурі (на місце­вості), надається у користування або безоплатно передається у влас­ність без зміни її цільового призначення;

- земельна ділянка набувається у власність через купівлю-продаж, дарування, міну, на підставі інших цивільно-правових угод, успадкування, без зміни її меж та цільового призначення;

- земельна ділянка придбана на конкурентних засадах (за ре­зультатами земельних торгів).

Проект відведення земельної ділянки розробляють на підставі:

- рішення сільської, селищної або міської ради, районної, Київ­ської чи Севастопольської міської держадміністрації, до повнова­жень яких належить надання у користування або передача у влас­ність земельних ділянок;

- укладених договорів між землевласниками і землекористува­чами та розробником проекту відведення земельної ділянки;

- судового рішення.

Процедура відведення земельних ділянок

1.Отримання дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки

2. Розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки

3. Погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки

4. Державна землевпорядна експертиза проекту

5. Затвердження проекту відведення земельної ділянки

6. Реєстрація земельної ділянки в кадастрі (ДЗК)

7. Реєстрація права власності на земельну ділянку в Державній реєстраційній службі

48.

Внутрігосподарський землеустрій - це система заходів, спрямованих на створення територіальної основи в межах сільськогосподарських підприємств з метою забезпечення раціонального використання земель, підвищення культури землеробства, застосування природоохоронної технології виробництва і охорони земель.

Об'єктом внутрігосподарського землеустрою є територія в межах сільськогосподарського підприємства.

Предметом внутрігосподарського землеустрою - територіальна організація виробництва на сільськогосподарських підприємствах.

Основною задачею внутрігосподарського землеустрою є створення такої форми організації території, що забезпечує повне, раціональне, ефективне використання землі, а також сприятливі умови для організації праці і економічно огрунтованого використання матеріально-технічних ресурсів.

В процесі внутрігосподарської організації території вирішують і інші важливі задачі:

• збереження і примноження родючості ґрунтів,

• ліквідація наслідків ерозії ґрунтів і запобігання ерозійних процесів в майбутньому,

• збереження існуючих і створення нових культурних ландшафтів,

• одержання високих сталих врожаїв

• створення організаційно-територіальних умов для втілення науково-обґрунтованої системи ведення господарства,

• раціональне використання сільськогосподарської техніки

• поліпшення умов праці, побуту, відпочинку людей.

Розробка проекту внутрігосподарського землеустрою проводиться в такій послідовності:

1. підготовчі роботи;

2. розробка завдання на проектування;

3. Складання проекту

4. Оформлення, розглядання і затвердження проекту;

5. перенесення проекту в натуру;

6. здійснення проекту за планом заходів;

7. авторський нагляд

49.

Підготовчі роботи поділяють на: камеральні і польові.

В процесі камеральних підготовчих робіт здійснюють збір, систематизацію, вивчення, аналіз і оцінку планово-картографічних, земельно-кадастрових, обстежуваних матеріалів, які характеризують економіку галузей, агрокліматичні умови, раніше складені проекти, прогнози і інші передпроектні розробки, відображають перспективи розвитку виробництва і організацію території господарства, та інше.

В процесі польових підготовчих робіт проводиться огляд місцевості, уточнюються і доповнюються дані, отримані при камеральних підготовчих роботах.

Головним завданням польових підготовчих робіт є

• загальне ознайомлення авторів проекту з територією землекористування, землеволодіння

• встановлення фактичної організації території,

• виявлення характеру сучасного і перспективного використання землі.

50.

Складові частини проекту внутрігосподарського землеустрою можуть мінятися залежно від природних і економічних умов, але в загальному виді можна виділити такі складові частини:

1. Організація виробничих підрозділів і розміщення господарських центрів

2. Розміщення внутрігосподарських магістральних шляхів

3. Організація угідь і сівозмін

4. Устрій території сівозмін

5. Устрій території багаторічних плодових насаджень

б. Устрій території пасовищ

7. Устрій території сінокосів

Кожна з перелічених складових частин може вирішувати комплекс складних питань.

1. Організація виробничих підрозділів і розміщення господарських центрів

Змістом першої складової частини є внесення змін або утворення нової організаційно господарської структури господарства, уточнення або встановлення спеціалізації, площі, розміщення господарських центрів, меж земельних масивів закріплених за господарством.

2.Розміщення внутрішньогосподарських доріг, інженерних споруд і об’єктів

Друга складова частина передбачає розробку розміщення внутрігосподарських шляхів, що використовується для зв’язку між господарськими центрами. Запроектовані шляхи (а також водогосподарські та інші інженерні споруди) визначають розміщення угідь і подальше їх впорядкування.

3. Організація угідь і сівозмін

Розробка цього розділу зумовлена необхідністю, по-перше, покращити використання всіх земельних угідь, по-друге, підвищити інтенсивність використання сільськогосподарських угідь.

Основна мета організації угідь і сівозмін - підвищення інтенсивності і виявлення резервів зростання ефективності використання землі з урахуванням екологічних інтересів землевласників і землекористувачів при дотриманні екологічних вимог раціонального землекористування. 

4. Устрій території сівозмін

Проектування сівозмін завжди вважалося основною складовою частиною внутрігосподарського землеустрою. При складанні проекту максимум уваги приділяють цій складовій частині.

5. Устрій території багаторічних плодових насаджень

Устрій території багаторічних плодових насаджень в комплексному проекті, як правило виконують схематично, так як для них розробляють робочі проекти закладки садів, ягідників і виноградників.

б. Устрій території пасовищ

7. Устрій території сінокосів

Останні дві складові проекту внутрігосподарського землеустрою це устрій території природних кормових угідь. Ці угіддя являються основним джерелом надходження грубих і зелених кормів.

51.

Зміст документації.

В процесі внутрігосподарського землеустрою накопичується великий об’єм документації, яку прийнято поділяти на дві частини: графічну і текстову.

Графічна частина повинна містити:

• проектний план; (є основним графічним документом проекту внутрігосподарського землеустрою, на ньому відображають існуючі елементи і проектні. Існуючі елементи показують чорним кольором, а проектні - червоним. Угіддя позначають у відповідності із умовними позначеннями.)

• варіанти проекту по окремим складовим частинам або в цілому;

• креслення вишукувань, проведених в підготовчий період;

• креслення розміщення посівів (попередників) сільськогосподарських культур;

• креслення-викопіювання з прогнозних, передпроектних матеріалів і робочих проектів, які складені за даним обєктом різними проектними організаціями;

• ґрунтова, земельно-кадастрова, геоботанічна та інші карти спеціальних вишукувань;

• картограми меліоративних, протиерозійних та інших заходів;

• робоче креслення для перенесення проекту в натуру.

В зміст текстової частини входить:

• пояснювальна записка;

• агроекономічне обґрунтування проекту;

• земельно-кадастрові дані у вигляді довідок, виписок;

• журнали, відомості, акти обстежень;

• виписки-витяги з матеріалів прогнозних і передпроектних розробок;

• технічна документація по проектуванню і складанню проектної експлікації по господарським ділянкам, виробничим підрозділам і господарству в цілому;

• технічна документація по набору геодезичних даних і складанню робочого креслення;

• юридична документація по перевірці, погодженню, розгляду і затвердженню проекту: акти експертизи, висновки, протоколи;

• технічна і юридична документація по перевірці і прийманню робіт від виконавця.

В пояснювальній записці зазначають загальні відомості по господарству, його спеціалізацію і міжгосподарські зв’язки, стан сільськогосподарського виробництва і перспективи його розвитку.

Наводять основні показники проекту, які характеризують в порівнянні на момент землеустрою і на розрахунковий термін основний напрямок господарства, структуру управляння виробництвом, кількість виробничих підрозділів і населених пунктів, використання земель, сівозміни, структуру використання ріллі, урожайність сільськогосподарських культур, поголів’я худоби, її продуктивність, виробництво основної продукції та її вартість.

До цих показників додають

• кількісні та якісні територіальні характеристики запроектованих виробничих підрозділів, масивів і полів сівозмін, пасовищних і сіножатних ділянок;

• дані про дорожнє забезпечення – протяжність внутрігосподарських шляхів і їх щільність;

• дані про проведення різних протиерозійних заходів та інше.

В записці повинні бути обґрунтування природоохоронних заходів, відображатись соціальні аспекти, розрахунки по збільшеним нормативам витрат на здійснення запроектованих заходів.

У висновках в записці показують очікувану економічну ефективність проекту в цілому і приводять план його здійснення.