Основні форми монополій

Сучасна теорія виділяє три типи монополій:

1. Монополія окремого підприємства;

2. Монополія, як змова;

3. Монополія, що базується на диверсифікації продукту.

Розрізняють 5 основних форм монополій. Монополії монополізують усі форми господарської діяльності – виробництво, обмін, розподіл, споживання. Першою було монополізовано сферу обігу. На цій основі виникли найпростіші форми монопольних об’єднань –картелі та синдикати.

Картель - це об’єднання декількох підприємств однієї галузі виробництва, учасники якої зберігають власність на засоби виробництва і виготовлений продукт, виробничу і комерційну самостійність, а домовляються про частку кожного у загальному обсязі виробництва, ціни, ринки збуту.

Синдикат – це об’єднання, учасники якого зберігають власність на засоби виробництва, але втрачають її на вироблений продукт, тобто мають виробничу самостійність, але втрачають комерційну.

Збут здійснюється загальною збутовою конторою.

Трест – це об’єднання ряду підприємств однієї або декількох галузей, яке об’єднує виробництво, збут, фінанси, управління, а на суму вкладеного капіталу учасники об’єднання отримують акції тресту, які дають їм право брати участь в управлінні і привласнювати певну частку прибутку.

Багатогалузевий концерн – об’єднання десятків, сотень підприємств різних галузей, транспорту, торгівлі, учасники якого втрачають власність на засоби виробництва, виготовлений продукт, а головна фірма здійснює над іншими учасниками фінансовий контроль за допомогою контрольного пакету акцій.

Багатогалузевий концерн – це третій тип монополії, що базується на диверсифікації продукту.

Диверсифікація – процес проникнення капіталу монополій в інші галузі промисловості, часто технологічно і не зв’язані між собою, шляхом купівлі акцій, «системи участі» та ін.

Конгломерати – монополістичні об’єднання, які утворилися шляхом поглинання прибуткових різногалузевих підприємств, які не мають виробничої та технічної спільності.

Так телефонна компанія США «АТТ» володіє готелями, авто прокатними станціями, газетою, фірмою по випуску комп’ютерів.

Досвід показує, що переваги змонополізованого виробництва не є абсолютними, що вони несуть економію і прибутковість лише до певної міри, а потім викликають застійні явища.

Особливості сучвсної монополізації

1. З розвитком НТР йде процес інтернаціоналізації економіки, виникають і розвиваються транснаціональні корпорації (ТНК).

2. Співробітництво великих корпорацій пов’язане з реалізацію крупних Н-Т. – проектів, необхідністю інформації, обміну патентами.

3. Включення в сферу залежності крупних компаній малих і середніх підприємств, надання їм певних привілеїв. Так, компанія «McDomald’s» працює з багатьма малими і середніми фірмами в системі франчайзингу.

4. Розвиток продуктивних сил, НТР, зумовили значне скорочення енергомісткості, матеріаломісткості, капіталомісткості продукту, зменшення масштабів підприємств.

5. Проникнення «цивільних» монополій в ВПК в боротьбі за військові замовлення і навпаки.

6. Виникнення крупних господарських одиниць поряд з ринком створює плановий сектор економіки (через контракти, договори і т. ін.). Це робить господарське життя більш організованим, пом’якшує кризи.

7. З другої сторони монополії гальмують розвиток малого і середнього бізнесу, встановлюють високі ціні і змушують споживачів сплачувати «данину» монополістам як надприбутки.

8. Монополізація часто стримує впровадження досягнень науково-технічного прогресу.

В СРСР була розроблена передова технологія безперервного розливу сталі, проте, у виробництві за цією технологією розливалося в 1985 році лише 14,5 % сталі, решта – старим мартенівським методом. В той же час в Японії - 100%, а у Франції 85 % сталі розливали за нашою технологією.

9. Паралізуючи конкуренцію, монополія зумовлює застій та загнивання господарського механізму, загрожує нормальному ринку (приклад СРСР).

10. Монополізація спричиняє деформацію господарських зв’язків і процесів. Через це відбувається неправильне розміщення ресурсів, здійснюються хибні інвестиції (дуже характерно для колишнього СРСР).

ВИСНОВОК: Лауреат Нобелівської премії П. Самуельсон, зважуючи позитивні і негативні риси і наслідки монополії, робить однозначний висновок: «це економічне зло».

А тому сучасні держави керуються антимонопольним законодавством, ведуть антимонопольну політику.