3. Конкуренція та її суть

Характеризуючи механізм ринкового саморегулювання, не можливо не зупинитись окремо на головному інструменті, який забезпечує умови його функціонування, -конкуренції.

Під конкуренцією розуміють перш за все змагання в досягненні кращих результатів на будь-якому терені, суперництво фірм за здобуття більш вигідних умов виробництва і збуту товарів, змагання між країнами за джерела сировини, ринку збуту і сфери вкладання капіталу.

Конкуренція – невід’ємний атрибут товарного виробництва та обігу, зорієнтованого на споживача, це об’єктивний економічний закон, що виражає внутрішньо необхідні, сталі й суттєві зв’язки між відособленими товаровиробниками і споживачами їх продукції.

Функції конкуренції:

• змушує товаровиробника підвищувати якість продукції, розширювати асортимент товарів та послуг, що їх він пропонує;

• забезпечує тенденції до поступового зниження цін;

• стимулює впровадження науково-технічних досягнень і зростання продуктивності праці;

• веде до витіснення з ринку неефективних підприємств, сприяє раціональному перерозподілу ресурсів;

• охороняє споживача від диктату виробника.

Саме тому конкуренція є головною рушійною силою ринку, найсуттєвішим інструментом його саморегуляції.

Найбільш вражаюче позитивний ефект конкуренції виявляється в малому бізнесі. Перебуваючи в умовах особливо жорсткого суперництва, малі підприємства є головними постачальниками науково-технічних відкриттів. Так у США понад 90 % нових технологій створюють малі підприємства та незалежні винахідники. У порівнянні з великими компаніями малі фірми в середнього на долар витрат упроваджують у 17 разів більше нововведень. Завдяки конкуренції ми маємо сьогодні можливість використовувати винайдені свого часу електронну трубку, кондиціонер, копіювальну машину, транзистор, кулькову ручку, пилосос, тостер, міксер, целофан, інсулін та багато інших корисних і таких звичайних сьогодні речей.

Але, як і будь-яке змагання, конкурентна боротьба може скінчитися поразкою. Тому звичайним для компанії є бажання уникнути такого фіналу. Забезпечуючи собі стабільність і позбуваючись тиску суперництва, фірми часто зливаються зі своїми місцевими суперниками, з’являється реальна загроза утворення монополій. Запобігання подібного розвитку подій – головна турбота держави.

На нижчій стадії розвитку капіталізму конкуренція отримала назву вільної (чистої, досконалої). Така конкуренція відбулася між великою кількістю незалежних підприємств виробників і конкурентів – продавців умовах вільного доступу до будь-якого виду діяльності, вільного ціноутворення, неспроможності кожного з них здійснювати вплив на ринкові ціни. Сферами такої конкурентної боротьби були окремі галузі (що означало внутрігалузеву конкуренцію). Сьогодні конкуренція охоплює міжгалузеві та міжнародні відносини. Останні в силу скорочення природних ресурсів набувають особливої гостроти, аж до військових конфліктів.

Розрізняють також конкуренцію монополістичну або недосконалу. Ця конкуренція ведеться такими нечесними методами, як монополізація джерел сировини, ринків збуту, кредитних ресурсів, промисловий шпіонаж, підкуп чиновників державного апарату та ін. Недосконала конкуренція не витісняє повністю методів конкурентної боротьби в умовах вільної конкуренції.

З урахуванням взаємодії монополій та немонополізованих підприємств і використанням методів досконалої конкуренції розрізняють ціновий та неціновий методи недосконалої конкуренції. Цінова конкуренція ведеться на сам перед між крупними компаніями шляхом зниження витрат виробництва, цін на товари і послуги без суттєвої зміни їх вартості та асортименту, маніпулювання цінами тощо. Нецінова конкуренція здійснюється шляхом впровадження досягнень науково-технічного прогресу у виробництво, покращення якості продукції, її асортименту, провадження строків гарантійного обслуговування.

Закон конкуренції є важливою рушійною силою розвитку економіки. Це зумовлено тим, що закон конкуренції та основні форми його руху пронизані внутрішніми суперечностями, які у свою чергу, є джерелом економічного прогресу. Такими найважливішими суперечностями в сучасних умовах є:

1. між дрібними та середніми підприємствами за найвигідніші умови виробництва і збуту продукції;

2. між крупними компаніями, що ставлять перед собою аналогічні цілі;

3. між підприємствами монополізованого і немонополізованого секторів економіки з притаманними їм потребами та інтересами;

4. між підприємствами монополізованого і державного секторів економіки;

5. між підприємствами – виробниками і підприємствами-споживачами;

6. між пропозицією виробників і попитом споживачів;

7. між підприємствами споживачами;

8. між різними категоріями і верствами населення і всередині них за можливість придбати товари та послуги високої якості за мінімальними цінами.