Охорона здоров'я
Система включає лікувальні, лікувально-профілактичні, санітарно-протиепідемічні та інші медичні установи, різні види соціального забезпечення, відпочинку і фізичної культури. Матеріальні умови функціонування комплексу забезпечують медична промисловість, матеріально-технічне постачання і збут. Охорона здоров'я включає також освітні заклади (медучилища, коледжі, медінститути, медуніверситети, курси перепідготовки кадрів), комплексні й галузеві наукові інститути й організації, а також систему управління ними.
Лікарняні заклади у свою чергу поділяються на спеціалізовані — туберкульозні, інфекційні, для інвалідів Великої Вітчизняної війни — та територіально-дільничі — районні, міські, обласні, республіканські.
Основна лікувально-діагностична робота здійснюється в поліклініках — до 80 % хворих; також тут працює більше половини лікарів системи охорони здоров'я.
До санаторно-курортних закладів належать санаторії-профілакторії, курортні поліклініки, бальнеологічні об'єкти.
В Україні налічується 2,8 тис. лікарняних закладів на 431 тис. ліжок та 8,8 тис. лікарських амбулаторно-поліклінічних закладів, місткість яких становить 1 млн відвідувань за зміну (табл. 9.14). Деяке загальне зменшення кількості лікарень за останні роки пояснюється передусім їх реорганізацією та укрупненням.
Найбільш активний розвиток мережі закладів спостерігається у таких областях: Київська (60 новостворених закладів), Тернопільська (32) та Полтавська (21); зазначений показник різко відрізняється в таких областях, як Запорізька (1 новостворений заклад), Харківська (1), Чернігівська (1), а також у містах Києві (2) та Севастополі (1) [33].
Мережа установ санітарно-епідеміологічної служби складається з: 769 санепідстанцій (Центральна санепідстанція МОЗ
Таблиця 9.14. Заклади охорони здоров'я [28]
України, Кримська республіканська, 24 обласні, 105 міських санепідстанцій та 81 районна санепідстанція в містах (в тому числі м. Київ та Севастополь), 475 районних санепідстанцій сільських районів, 3 Центральних CEC на водному, залізничному та повітряному транспорті, 4 басейнових та 12 портових CEC, 6 санепідстанцій на залізницях та 49 лінійних CEC на залізницях, 8 санепідстанцій спеціалізованих медико-санітарних частин), 1 протичумна станція, 27 дезінфекційних станцій, на які покладено завдання щодо забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення.
Міністерству охорони здоров'я підпорядковано 37 спеціалізованих санаторіїв загальною плановою потужністю 9346 ліжок, з них 23 спеціалізовані санаторії на 6826 ліжок здійснюють лікування дітей, 14 санаторіїв призначені для лікування дітей із соматичними захворюваннями (крім туберкульозу), та 26 санаторіїв для лікування хворих на туберкульоз (3 дитячих санаторії здійснюють лікування як хворих на туберкульоз, так і дітей із соматичними захворюваннями).
Регіонально спеціалізовані санаторії розташовані: в АР Крим — 14 протитуберкульозних санаторіїв для дорослих та підлітків та 8 дитячих, в Одеському регіоні — 4 протитуберкульозних санаторії та 4 дитячих, в Івано-Франківській області — 3 протитуберкульозних санаторії, в Київській області — 2 протитуберкульозних санаторії, у Львівській та Запорізькій областях — по 1 дитячому санаторію [33].
Тенденції розвитку кадрового потенціалу галузі характеризуються поступовим зниженням загальної чисельності як лікарів, так і середніх медичних працівників. Така ситуація відповідає динаміці руху населення країни та її регіонів. Статево-вікова структура та чисельність населення має негативні тенденції, і в демографічних прогнозах НАН України щодо цього не очікується значних змін. Прогноз потреби в медичних кадрах на основі демографічного прогнозу характеризується поступовим зменшенням чисельності лікарів з 225 тис. осіб у 2009 р. до 210 тис. осіб у 2015 р. та зростанням чисельності середніх медичних працівників відповідно з 467 тис. осіб до 505 тис. осіб завдяки програмі заміщення та передачі деяких функціональних обов'язків лікарів середньому медичному персоналу.
Забезпеченість лікарями становить 49,1 на 10 тис. населення, безпосередньо лікарями, які надають медичну допомогу, — 26,5 на 10 тис. населення, що відповідає рівню європейських країн (Італія — 56,7; Росія — 42,2).
Вищі за середній показники забезпеченості лікарями (від 42,1 до 51,1) утримуються в областях, де функціонують вищі медичні заклади освіти III—IV рівнів акредитації. Низькі показники забезпеченості лікарями відзначено в областях: Миколаївській — 30,7; Київській — 31,8; Кіровоградській — 32,3; Херсонській — 32,6; Сумській — 33,7; Житомирській — 33,9.
Укомплектованість штатних посад молодших спеціалістів з медичною освітою фізичними особами становила 97,6.
Показник забезпеченості молодшими спеціалістами з медичною освітою на 10 тис. населення становив 102,0. Вищі за середній показники забезпеченості зберігаються в областях: Чернігівській — 107,6; Тернопільській — 105,5; Житомирській — 105,1. Найнижчі показники забезпеченості молодших спеціалістів з медичною освітою відзначаються в Миколаївській області — 77,2; Київській — 83,4; Одеській — 85,5 [33].