8. Фактор кон'юнктури ринку

Кон'юнктура ринку - умови реалізації певного продукту, що визначаються співвідношенням попиту та пропозиції на даний продукт, а також ступенем впливу держави на ринок.

НТП у кожній історичній фазі виводить на провідні місця ті чи інші галузі економіки. Наприклад, до середини 19 ст. провідними були с/г і текстильна промисловість, згодом – металургія і транспортне машинобудування, зараз – енергетика, машинобудування, хім.. промисловість, електроніка.

Ринкова кон’юнктура враховує конкретні умови відтворення товарів, послуг, робочої сили. Фактори кон’юнктури визначають рух цін, цінних паперів, розмір виробництва та зайнятості населення.

Кон’юнктура ринку – конкретні умови реалізації суспільного продукту, яка здійснюється у співвідношеннях між наявними на ринку матеріальними цінностями та послугами й потребою в них. Якщо попит перевищує пропозицію, то створюється стимул для розвитку виробництва, якщо навпаки, то виробництво доцільно скорочувати.

Ринкова кон’юнктура тісно пов’язана з НТП. Товари вищої якості, якщо задовольняють вищі потреби, мають високий попит і на них ростуть ціни.

Економіка витримує темп НТП при умові врахування тенденції ринкової кон’юнктури.

Фактор кон'юнктури ринку визначає рух цін, цінних паперів, розмірів виробництва, зайнятості тощо. Якщо попит перевищує пропозицію, створюються стимули для розвитку виробництва. В іншому випадку з'являється необхідність скорочення виробництва.

Якщо коливання кон'юнктури короткострокові, то вплив незначний, але якщо підвищення або зниження попиту на окремі товари має довгострокову тенденцію, то зміни в розміщенні продуктивних сил неминучі.

Рис. 7. Фактор кон'юнктури ринку в розміщенні продуктивних сил

Наприклад, на початку XX ст. основним паливним ресурсом було вугілля - його питома вага в паливному балансі економічно розвинутих країн досягала 75-80%. Вугільна промисловість була тоді могутнім районоформуючим фактором (така ситуація склалася ще в XIX ст.). Проте поступово більш економічні види палива - нафта і газ - почали витісняти вугілля. Нові нафтохімічні комплекси стали визначати економіку багатьох країн світу, залучаючи капітали, матеріальні і трудові ресурси. Тим часом в деяких країнах економіка традиційних вугільних районів почала занепадати. Вугілля виявилося неконкурентоспроможним, тому що в перерахунку на умовне паливо його вартість у п'ять разів перевищує собівартість нафти й у 10 разів - газу.

9. Екологічний фактор рпс

Екологічний фактор РПС, тобто необхідність врахування при спорудженні виробничих об’єктів вимог охорони навколишнього середовища, – це фактор, який ґрунтується на загальнонаціональних інтересах і його реалізація забезпечується методами адміністративного та економічного впливу держави. При цьому мова може йти як про взагалі заборону спорудження чи експлуатації підприємств, так і про заборону будівництва їх на певній території, або регламентування їх роботи. З іншого ж боку, заохочується природоохоронна робота на підприємствах, а також розширення потужностей діючих і будівництво нових очисних споруд. Частка споруд та пристроїв такого спрямування у складі засобів виробництва з кожним роком зростає.

З розвитком світової економіки, збільшенням кількості підприємств і їх потужностей, використанням все більших обсягів природних ресурсів у виробництві зростає значення екологічного фактора в розміщенні продуктивних сил.

Будь-які економічні вигоди не можуть бути виправдані, якщо вони супроводжуються загрозою для навколишнього середовища.

Екологізація виробництва є складовою економічної політики держави. Основи екологічної політики України визначені “Законом про охорону навколишнього природного середовища”.

Врахування екологічного фактору в РПС виявляється в наступних ситуаціях:

- недопустима концентрація шкідливих видів виробництва;

- треба врахувати рельєф місцевості та мікрокліматичні умови;

- проектування промислових підприємств має врахувати розу вітрів;

- створення санітарних зон навколо шкідливих виробництв, які позбавлені від постійного проживання людей.

Основні шляхи вирішення екологічних проблем:

— Зниження матеріалоємності виробництва, зменшення затрат сировини на одиницю продукції; цей процес уже відбувається в індустріально розвинених країнах.

— Зниження енергоємності виробництва, зменшення затрат енергії на одиницю продукції.

— Структурна перебудова виробництва, що супроводжується зменшенням питомої ваги традиційних галузей виробництва (чорна металургія, важке машинобудування, основна хімія) і підвищенням нематеріалоємних, наукомістких виробництв (електроніка, біотехнологія).

— Впровадження технологій з повним циклом виробництва.