6. Класифікація Конституцій

На сьогодні у світі налічується близько 300 конституцій. Існують різні критерії їх класифікації.

За часом виникнення всі конституції поділяють на конституції "старого" та "нового" покоління:

• до першої групи належать конституції, що були прийняті, переважно, в Х VIII -ХІХ століттях , а також деякі конституції, прийняті в XX столітті до Другої світової війни . Вони розроблялись і приймалися в умовах, які докорінно відрізняються від нинішніх. Так, Конституція США, якій уже більше 200 років, розроблялась в умовах, коли окремі британські колонії, прагнучи незалежності, об´єдналися в одну державу. 190 років нараховує Конституція Норвегії(1814р.), понад 100 років-Конституція Бельгії (1831 р.) та Люксембургу (1869 р.). Та до початку XX століття більшість країн світу не мали конституцій;

• другу групу утворюють конституції, прийняті після Другої світової війн и - Італії (1947 р.), Японії (1950 р.) та ін. До цієї ж групи належать також конституції всіх країн, які одержали незалежніст ь у результаті розпаду колоніальних імперій, а також СРСР, Югославії, Чехословаччини та ін. Конституції цих країн приймалися в умовах, коли міжнародна ситуація сприяла демократизації суспільного життя.

За формою вираження виділяють конституції писані, неписані, змішані :

• писана конституція - один (Конституція України, Німеччини, Російської Федерації; США) чи кілька документів (законів), які визначені власне як конституція держави (Конституція Швеції, що складається з трьох актів);

• неписана конституція - група політико-правових уявлень, концепцій, доктрин, звичаїв щодо організації державного життя та суспільних відносин (Нова Зеландія, Оман);

• змішана конституція - у ній органічно поєднуються елементи писаної та неписаної конституцій (Англія).

За порядком (процедурою) прийняття виділяють даровані, народні, договірні конституції:

• даровані конституції (октройован і) - підготовлені та введені в дію одноособовим актом монарха, диктатора, хунти (Непал -1962 р., Зімбабве - 1979 р., Саудівська Аравія - 1992 р.).

Існує три способи октроювання:

- в умовах абсолютної монархі ї король, султан та інші дарують конституцію "своєму вірному народові" (Непал - 1962 р., Саудівська Аравія - 1992 р.);

- метрополія дарує конституцію колонії , оголошуючи її незалежною державою (Велика Британія в 1979 р. щодо Зімбабве);

- військова чи революційна рада, її голова , який, зазвичай, проголошується президентом, приймає (теж фактично дарує) конституцію, найчастіше тимчасову (Єгипет, Сирія, Гаїті, Афганістан тощо).

• народні конституції - приймаються загальновизнаними демократичними способами: в сенародним референдумом (Росія -1993 р., Казахстан - 1995 р.) або ж парламентом (Україна- 1996 р.);

• договірні конституції - приймаються через укладання відповідної угоди між різними суб´єктами конституційного процесу (Конституція СРСР - 1924 р.).

За порядком внесення змін і доповнень конституції поділяються на гнучкі, жорсткі, змішані:

• гнучка конституція - зміни та доповнення до неї вносяться в порядку, встановленому як і для будь-якого іншого закону (Конституція Англії);

<

 li>жорстка конституція - внесення змін і доповнень передбачає складну процедуру, а деякі статті та розділи взагалі не підлягають зміні (Конституція США, Конституція Російської Федерації);

• змішані конституції (чи напівжорсткі) - містять статті, що змінюються та доповнюються як звичайні закони, а також статті, зміна й доповнення котрих ускладнені (наприклад, Конституція України, де зміни та доповнення статей І, III, XIII розділів передбачають ускладнену процедуру - спеціальне коло суб´єктів, які мають право вносити пропозиції щодо внесення змін і доповнень та затвердження змін на всеукраїнському референдумі). За часом дії розрізняють конституції тимчасові та постійні:

• тимчасові конституції - приймаються на певний термін або до настання певної події (наприклад, тимчасова Конституція Південноафриканської республіки 1994 р. була прийнята строком на п´ять років);

• постійні конституції - приймаються на невизначений термін (Конституція України 1996 р.)

За характеристикою форми державного устрою - федеративні конституції (СІІІА, Росія), конституції суб´єктів федерації (у СІІІА 50 штатів мають власні конституції; в Росії конституції мають автономні республіки), конституції унітарних держав (Франція, Польща, Болгарія).

За формою державного політичного режиму:

• демократичні конституції-діють в багатьох капіталістичних і в деяких постсоціалістичних країнах, закріплюють принципи демократичної, правової, соціальної держави, різноманітні форми власності, соціально орієнтовану ринкову економіку, права та свободи громадян на рівні міжнародних стандартів);

• авторитарні - надмірно зміцнюють виконавчу владу, обмежують права людини, містять антидемократичні положення;

• тоталітарні - у країнах тоталітарного соціалізму закріплюють юридичні передумови для створення неподільної політичної системи під конституційно закріпленим керівництвом однієї партії.

За формою державного правління:

- монархічні (Іспанія, Данія, Норвегія, Судан);

- республіканські (Україна, Франція, Італія). Розрізняють також консолідовані та неконсолідовані конституції. Україна, Росія, Бразилія, Казахстан мають консолідовані конституції, це єдині тексти, прийняті одночасно. У Швеції, Ізраїлі, Фінляндії конституції неконсолідовані, тобто складаються із законів, прийнятих в різний час (в Швеції - іноді з проміжком навіть у століття), але проголошені основними законами країни, на відміну від інших законів.