1. Предмет правового регулювання у сфері господарювання. Господарські відносини

Предметом правового регулювання ГПУ є господарські відносини. Господарсько-правові відносини виділяються з-поміж інших правовідносин за суб.єктним критерієм. Господарськими вважаються відносини, що виникають за участю суб.єкта господарювання та інших учасників відносин у сфері господарювання. До інших учасників належать:

• Споживачі;

• Органи державної влади та місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією (наприклад, Львівська міська рада по відношенню до Львівського комунального підприємства)

• Громадяни, громадські та інші організації, які виступають засновниками суб.єкта господарювання або здійснюють щодо нього організаційно-господарські повноваження на основі відносин власності (наприклад, акціонери)

Але ключовим є все-таки суб’єкт господарювання.

В господарських відносинах 1 з сторін обов’язково має бути суб’єктом господарювання.

Усі господарські відносини за характером (за змістом) поділяють на:

1. ГВ, які виникають між суб’єктом господарюванням та іншими рівноправними суб’єктами в процесі організації та здійснення господарської діяльності (виникають, як правило,при укладенні і виконанні господарських договорів – договірні відносини)

Цей вид базується на 3 засадах:

• Юридичної рівності;

• Вільного волевиявлення;

• Майнової самостійності їх учасників.

Тобто за характером є цивільними (приватними), а в теорії ГП називаються горизонтальними відносинами. В ГКУ ще називаються господарсько-виробничими відносинами (ст.3).

2. Які виникають між суб’єктами господарювання та органами державної влади чи місцевого самоврядування, наділеними господарською компетенцією (в процесі управління і контролю за господарською діяльністю, наприклад: відносини щодо державної реєстрації СГ, щодо видачі ліцензій на зайняття певними видами ГД, щодо контролю за якістю та цінами, контролю за перетинанням митного кордону і т.д.)

Засади:

- влада;

- підпорядкування.

Тобто це адміністративні (публічні), а в науці ГП – вертикальні відносини. В ГКУ: організаційно-господарські відносини.

І приватні, і публічні ГВ можуть виникати на 3 етапах господарювання:

• Заснування;

• Здійснення;

• Припинення ГД.

В ГКУ ще в статті 3 виділяють внутрішньогосподарські відносини – це відносини, що складаються між структурними підрозділами суб’єкта господарювання, та відносини суб’єкта господарювання з його структурними підрозділами.

Отже, господарські відносини – це приватні та публічні відносини, які виникають між суб’єктами господарювання на етапах заснування, здійснення і припинення господарської діяльності.

2. Методи правового регулювання господарських відносин

В науці ГП виділяють 3 методи правового регулювання ГВ:

• Метод автономних рішень;

• Метод владних велінь (приписів);

• Метод рекомендацій.

Автономних рішень: законодавець встановлює для СГ можливість самостійно врегулювати свої відносини (в першу чергу, за допомогою господарського договору) або обрати 1 з правил поведінки, запропонованих законодавцем (диспозитивний метод).

Владних велінь: законодавець встановлює для СГ обов’язкові правила поведінки, від яких Сг не може відхилятися (імперативний метод).

Рекомендацій: проявляється в ГП у встановленні примірних і типових правил поведінки для СГ («суміш» імперативного та диспозитивного методів).

Примірним вважається правило поведінки, яке встановлене для СГ органом управління і яке може змінюватись та доповнюватись суб’єктом господарювання.

Типовим вважається таке правило поведінки, яке встановлюється для СГ КМУ, є обов’язковим для виконання, але суб’єкт господарювання може конкретизувати його зміст.