76. Запровадження Національної рамки кваліфікацій (нрк) : концептуальні підходи.

Впровадження Національної рамки кваліфікацій

■Спільний наказ МОН молодь спорту та Мінсоцполітики від 20.04.2012 No 488 / 225 «Про затвердження Плану заходів щодо Впровадження Національної рамки кваліфікацій».

До реалізації заходів з впровадження Національної рамки кваліфікацій залучені Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України, Міністерство соціальної політики України,

Національна академія педагогічних наук України; Інші центральні органи виконавчої влади;

Всеукраїнські об’єднання організацій роботодавців; всеукраїнські профспілки та їх об'єднання, Інші установи

78. Освіта дорослих як невід’ємна складова освіти впродовж життя.

Сучасна система дорослої освіти представлена:

1. Післядипломна освіта – на базі державних ВНЗ. 300тис.випускників щороку.

2. Професійне навчання на виробництві.

Має використовуватись 3% з фонду оплату праці, в країнах ЄС 10% і більше.

ПОЛОЖЕННЯ про професійне навчання кадрів на виробництві від 26 березня 2001 р. N 127/151.

1.1. Професійне навчання кадрів на виробництві спрямоване на підвищення якості професійного складу працівників суб'єктів господарювання різної форми власності та підпорядкування (надалі - суб'єкт господарювання), формування у них високого професіоналізму, майстерності, сучасного економічного мислення, вміння працювати в нових економічних умовах та забезпечення на цій основі високої продуктивної праці і ефективної зайнятості.

1.2. Професійне навчання кадрів на суб'єкті господарювання організовується відповідним підрозділом, що займається цими питаннями, чи службою управління персоналом.

1.3. Професійне навчання кадрів на виробництві здійснюється відповідно до нормативно-правових актів у галузі освіти, праці та інших, що регулюють суспільні відносини у сфері забезпечення суб'єктів господарювання кваліфікованими і конкурентоспроможними на ринку праці кадрами.

1.4. Професійне навчання працівників суб'єкта господарювання носить безперервний характер і проводиться протягом їх трудової діяльності з метою поступового розширення та поглиблення їх знань, умінь та навичок відповідно до вимог виробництва.

1.5. Міністерство праці та соціальної політики для координації діяльності суб'єктів господарювання, організацій, установ незалежно від форм власності та підпорядкування щодо забезпечення розвитку, збереження та підвищення якісного рівня кадрового потенціалу може створювати міжвідомчу консультативну раду та інші дорадчі органи.

3. Навчання безробітних.

Покладається на МОН молоді та спорту України,органи управління освітою на місцях, регіональні центри зайнятості, які організовують процес навчання безробітних за рахунок коштів Фонду загальнообовязкового державного страхування України.

4) Професійна підготовка чи перепідготовка дорослих осіб з особливими потребами.

Закон України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні"

Державна типова програма реабілітації інвалідів (постанова КМУ від 8 грудня 2006 року) та Державна програма розвитку системи реабілітації та трудової зайнятості осіб з обмеженими фізичними можливостями, розумовою відсталістю та психічними захворюваннями до 2011 року (постанова КМУ від 12 травня 2007 року №716).

По відношенню до дорослих людей з інвалідністю процес реабілітації включає підготовку та перепідготовку до нової професії.

Такий вид реабілітації забезпечується мережею центрів професійної реабілітації інвалідів, яких на сьогодні в системі Мінпраці 12. 

Професійна підготовка осіб з особливими потребами в центрах професійної реабілітації інвалідів провадиться виключно за тими професіями, які є актуальними на ринку праці.

На даний час в зазначених центрах професійна підготовка здійснюється за 58 робітничими професіями

4. Освіта людей 3 го віку. Останні роки почала набувати популярність, реалізується у формі курсів, програм, і навіть університетів.

Наукові дослідження з проблеми освіти людей похилого віку розпочалися тільки у XX столітті і відбувалися у двох напрямках: підготовка педагогічного персоналу для роботи з людьми похилого віку та залучення їх до освітніх програм та проектів з метою задоволення пізнавальних потреб та залучення до активного суспільного життя. Проте система освіти людей похилого віку, як самостійна складова, починає формуватися у 70-ті роки XX століття.

Під соціалізацією людей похилого віку розуміють засвоєння ними знань та навичок, стереотипів поведінки, ціннісних орієнтирів, що забезпечують адекватну участь у формах соціальної взаємодії, які прийняті для даного періоду соціально-економічного розвитку

Генеративна соціалізація акцентує увагу на передачі досвіду та знань людей похилого віку молоді, а ретроактивна – на навчанні у молодого покоління.

Тривалий час вважалося, що навчання людей похилого віку має певні обмеження, що пов’язані з зниженням їх інтелектуальної активності. Проте, останні дослідження свідчать про те, що інтелект у людини третього віку можна розглядати як здатність співставляти свої індивідуальні ресурси, спрямовані на досягнення певного результату, з факторами навколишнього середовища, в якому вона живе.