
- •1. Освітня політика як соціально-політичний феномен. Взаємозв’язок освітньої політики з іншими науками.
- •3. Поняттєво-термінологічний апарат освітньої політики, його характеристика з позицій діалектичної взаємодії.
- •4. Основні характеристики освітньої політики: вітчизняні та міжнародні дослідження.
- •5. Сутність і структура поняття «освітня політика». Визначення поняття «освітня політика»: міждисциплінарний підхід.
- •6. Рівні інтерпретації освітньої політики.
- •7. Освіта і політика: характер взаємодії.
- •8. Якість, ефективність та рівність доступу до освіти як пріоритети освітньої політики.
- •9. Предмет освітньої політики. Об’єкти і суб’єкти освітньої політики, їх характеристика
- •10. Роль держави у здійсненні освітньої політики.
- •11. Функції освітньої політики, їх характеристика.
- •12. Чинники впливу на формування освітньої політики, їх характеристика.
- •13. Національна ідея і основні світоглядні орієнтації в освітній політиці України.
- •14. Нормативне підґрунтя реалізації освітньої політики в Україні (дошкільна освіта).
- •15. Нормативне підґрунтя реалізації освітньої політики в Україні (загальна середня освіта).
- •16. Нормативне підґрунтя реалізації освітньої політики в Україні (вища освіта).
- •17. Нормативне підґрунтя реалізації освітньої політики в Україні (спеціальна освіта).
- •18. Нормативне підґрунтя реалізації освітньої політики в Україні (позашкільна освіта).
- •19. Нормативне підґрунтя реалізації освітньої політики в Україні (професійно-технічна освіта)
- •20. Нормативне підґрунтя реалізації освітньої політики в Україні (вища освіта).
- •21. Нормативне підґрунтя реалізації освітньої політики в Україні (освіта дорослих).
- •22. Напрями впровадження освітньої політики в Україні.
- •24. Роль аналізу освітньої політики у стратегічному плануванні розвитку.
- •25. Схема обговорення освітньої політики (на стадії обговорення варіантів політики).
- •26. Цикл обговорення освітньої політики, його характеристика.
- •27. Компоненти освітньої політики, їх характеристика.
- •28. Економічні індикатори освітньої політики, їх характеристика.
- •29. Соціальні індикатори освітньої політики, їх характеристика.
- •30. Міжнародні джерела економічних і соціальних індикаторів освітньої політики, їх характеристика.
- •31. Освітні індикатори освітньої політики, їх характеристика
- •33. Вплив глобалізації на формування освітньої політики
- •35. Демократизація та інформатизація як сучасні виклики освітньої політики
- •39. Демократизація і децентралізація управління системою освіти як чинники освітньої політики.
- •40. Освітня політика в Україні в контексті глобалізації та євроінтеграції: короткий аналітичний огляд.
- •41. Структурна характеристика національної освітньої системи в Україні
- •42. Характеристика 1 го етапу розвитку державної освітньої політики в Україні за період становлення і розвитку державного суверенітету
- •43. Характеристика 2 го етапу розвитку державної освітньої політики в Україні за період становлення і розвитку державного суверенітету
- •44. Характеристика 3 го етапу розвитку державної освітньої політики в Україні за період становлення і розвитку державного суверенітету
- •45.Характеристика 4го етапу розвитку державної освітньої політики в Україні за період становлення і розвитку державного суверенітету.
- •46. Підсумок стратегічного реформування освіти в Україні за період становлення і розвитку державного суверенітету.
- •47. Аналіз досягнень у процесі модернізації освіти в Україні (1991 – 2014 рр.) з позицій освітньої політики.
- •48. Аналіз втрат у процесі модернізації освіти в Україні (1991 – 2014 рр.) з позицій освітньої політики.
- •49. Характеристика європейського освітнього врядування з позицій освітньої політики.
- •50. Сутність освітніх реформ у країнах Європейського Союзу.
- •51. Стратегії державної освітньої політики в країнах Європейського Союзу та можливості їх застосування в Україні.
- •52. Якість освіти та інструменти її моніторингу : вітчизняний досвід.
- •54. Вітчизнна освітня політика у сфері дошкільної освіти: стан і перспективи, здобутки і прорахунки.
- •55. Перспективи щодо поліпшення якості, рівного доступу та ефективності дошкільної освіти відповідно до «Національної стратегії розвитку освіти в Україні на 2012-2021 роки».
- •56. Освітня політика у сфері загальної середньої освіти: стан і перспективи, здобутки і прорахунки.
- •57. Перспективи щодо поліпшення якості, рівного доступу та ефективності загальної середньої освіти відповідно до «Національної стратегії розвитку освіти в Україні на 2012-2021 роки».
- •58. Спеціальна освіта як пріоритетний напрям державної політики в освіті України.
- •59. Перспективи щодо поліпшення якості, рівного доступу та ефективності спеціальної освіти відповідно до «Національної стратегії розвитку освіти в Україні на 2012-2021 роки».
- •60. Характеристика стану позашкільної освіти в Україні в контексті можливостей реалізації додаткових можливості для розвитку дитини, здобутки і прорахунки.
- •61. Перспективи щодо поліпшення якості, рівного доступу та ефективності позашкільної освіти відповідно до «Національної стратегії розвитку освіти в Україні на 2012-2021 роки».
- •62. Освітня політика в Україні у сфері професійно-технічної освіти: характеристики державних програм розвитку, здобутки і прорахунки.
- •63. Перспективи щодо поліпшення якості, рівного доступу та ефективності професійно-технічної освіти відповідно до «Національної стратегії розвитку освіти в Україні на 2012-2021 роки».
- •65. Європейська інтеграція вищої освіти України в контексті Болонського процесу : спрямованість вітчизняної освітньої політики на реалізацію.
- •67. Запровадження Європейської кредитної трансферно-накопичувальної системи (ects) у вітчизняній вищій школі.
- •68. Соціальний вимір вищої освіти відповідно до зу «Про вищу освіту» 2014 р.
- •70. Автономія та врядування у вищій освіті відповідно до зу «Про вищу освіту» 2014 р.
- •72. Взаємодія у системі «вища освіта – ринок праці».
- •73. Забезпечення якості вищої освіти: вітчизняний досвід (відповідно до зу «Про вищу освіту» 2014 р.).
- •74. Забезпечення якості вищої освіти: міжнародний досвід.
- •75. Інтеграція освіти, наукових досліджень та інновацій у вищій школі(відповідно до зу «Про вищу освіту» 2014 р.).
- •76. Запровадження Національної рамки кваліфікацій (нрк) : концептуальні підходи.
- •78. Освіта дорослих як невід’ємна складова освіти впродовж життя.
- •79. Роль міжнародних організацій та проектів в розробці та реалізації освітньої політики в Україні.
76. Запровадження Національної рамки кваліфікацій (нрк) : концептуальні підходи.
Впровадження Національної рамки кваліфікацій
■Спільний наказ МОН молодь спорту та Мінсоцполітики від 20.04.2012 No 488 / 225 «Про затвердження Плану заходів щодо Впровадження Національної рамки кваліфікацій».
До реалізації заходів з впровадження Національної рамки кваліфікацій залучені Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України, Міністерство соціальної політики України,
Національна академія педагогічних наук України; Інші центральні органи виконавчої влади;
Всеукраїнські об’єднання організацій роботодавців; всеукраїнські профспілки та їх об'єднання, Інші установи
78. Освіта дорослих як невід’ємна складова освіти впродовж життя.
Сучасна система дорослої освіти представлена:
Післядипломна освіта – на базі державних ВНЗ. 300тис.випускників щороку.
Професійне навчання на виробництві.
Має використовуватись 3% з фонду оплату праці, в країнах ЄС 10% і більше.
ПОЛОЖЕННЯ про професійне навчання кадрів на виробництві від 26 березня 2001 р. N 127/151.
1.1. Професійне навчання кадрів на виробництві спрямоване на підвищення якості професійного складу працівників суб'єктів господарювання різної форми власності та підпорядкування (надалі - суб'єкт господарювання), формування у них високого професіоналізму, майстерності, сучасного економічного мислення, вміння працювати в нових економічних умовах та забезпечення на цій основі високої продуктивної праці і ефективної зайнятості.
1.2. Професійне навчання кадрів на суб'єкті господарювання організовується відповідним підрозділом, що займається цими питаннями, чи службою управління персоналом.
1.3. Професійне навчання кадрів на виробництві здійснюється відповідно до нормативно-правових актів у галузі освіти, праці та інших, що регулюють суспільні відносини у сфері забезпечення суб'єктів господарювання кваліфікованими і конкурентоспроможними на ринку праці кадрами.
1.4. Професійне навчання працівників суб'єкта господарювання носить безперервний характер і проводиться протягом їх трудової діяльності з метою поступового розширення та поглиблення їх знань, умінь та навичок відповідно до вимог виробництва.
1.5. Міністерство праці та соціальної політики для координації діяльності суб'єктів господарювання, організацій, установ незалежно від форм власності та підпорядкування щодо забезпечення розвитку, збереження та підвищення якісного рівня кадрового потенціалу може створювати міжвідомчу консультативну раду та інші дорадчі органи.
Навчання безробітних.
Покладається на МОН молоді та спорту України,органи управління освітою на місцях, регіональні центри зайнятості, які організовують процес навчання безробітних за рахунок коштів Фонду загальнообовязкового державного страхування України.
4) Професійна підготовка чи перепідготовка дорослих осіб з особливими потребами.
Закон України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні"
Державна типова програма реабілітації інвалідів (постанова КМУ від 8 грудня 2006 року) та Державна програма розвитку системи реабілітації та трудової зайнятості осіб з обмеженими фізичними можливостями, розумовою відсталістю та психічними захворюваннями до 2011 року (постанова КМУ від 12 травня 2007 року №716).
По відношенню до дорослих людей з інвалідністю процес реабілітації включає підготовку та перепідготовку до нової професії.
Такий вид реабілітації забезпечується мережею центрів професійної реабілітації інвалідів, яких на сьогодні в системі Мінпраці 12.
Професійна підготовка осіб з особливими потребами в центрах професійної реабілітації інвалідів провадиться виключно за тими професіями, які є актуальними на ринку праці.
На даний час в зазначених центрах професійна підготовка здійснюється за 58 робітничими професіями
Освіта людей 3 го віку. Останні роки почала набувати популярність, реалізується у формі курсів, програм, і навіть університетів.
Наукові дослідження з проблеми освіти людей похилого віку розпочалися тільки у XX столітті і відбувалися у двох напрямках: підготовка педагогічного персоналу для роботи з людьми похилого віку та залучення їх до освітніх програм та проектів з метою задоволення пізнавальних потреб та залучення до активного суспільного життя. Проте система освіти людей похилого віку, як самостійна складова, починає формуватися у 70-ті роки XX століття.
Під соціалізацією людей похилого віку розуміють засвоєння ними знань та навичок, стереотипів поведінки, ціннісних орієнтирів, що забезпечують адекватну участь у формах соціальної взаємодії, які прийняті для даного періоду соціально-економічного розвитку
Генеративна соціалізація акцентує увагу на передачі досвіду та знань людей похилого віку молоді, а ретроактивна – на навчанні у молодого покоління.
Тривалий час вважалося, що навчання людей похилого віку має певні обмеження, що пов’язані з зниженням їх інтелектуальної активності. Проте, останні дослідження свідчать про те, що інтелект у людини третього віку можна розглядати як здатність співставляти свої індивідуальні ресурси, спрямовані на досягнення певного результату, з факторами навколишнього середовища, в якому вона живе.