1. Букварний період навчання грамоти. Коло умінь і навичок у букварний період. Розвиток мовлення і мислення.

Процес навчання грамоти за звуковим аналітико-синтетичним методом ділиться на три періоди — добукварний, букварний та післябукварний. Кожен із них реалізує відповідні програмні вимоги. Протягом букварного періоду навчання грамоти в учнів формулюються таківміння: читати склади, слова і речення з усіма літерами алфавіту; читати зв'язні тексти загальним обсягом до 70 слів; при читанні текстів дотримуватись інтонації речень, відповідної до розділових знаків та їх загального змісту; відповідати на запитання за змістом прочитаного; переказувати тексти монологічної та діалогічної форми; читати напам'ять невеличкі вірші, скоромовки, римовані загадки, прислів'я; виконувати різноманітні словниково-логічні вправи, в основі яких лежить розрізнення родових і видових назв предметів; здійснювати невеликі (3—4 речення) зв'язні висловлювання за змістом сюжетних малюнків; робити описи предметів (натуральних і зображених на кольорових малюнках).У букварний період учні закріплюють уміння здійснювати звуковий аналіз слів та оволодівають умінням виконувати звукобуквений аналіз; виділяти речення з мовного потоку, встановлювати лексичний склад їх у заданій послідовності; будувати речення за схемами, сюжетними і предметними малюнками на основі створених учителем мовленнєвих ситуацій тощо.На уроках письма учні засвоюють написання всіх малих та великих літер алфавіту, найпоширеніші види з'єднань елементів букв. В учнів відпрацьовуються початкові вміння списувати букви, склади, слова і речення, подані рукописним та друкованим шрифтами; записувати на слух одно-, дво- і трискладові слова, написання яких збігається з вимовою; звіряти написанезвіряти написане із зразком на основі поскладового напівголосного промовляння; здійснювати виправлення допущених помилок. Одним із основних завдань, які стоять перед учителем у період навчання грамоти, є розвиток мовлення і мислення школярів. Як зазначається в програмі, «навчальна мовленнєва діяльність з шестирічними учнями включає роботу над удосконаленням звуковимови; збагачення, уточнення й активізацію словникового запасу; формування граматичного ладу мовлення; заучування напам'ять невеличких віршів, потішок, скоромовок, дитячих пісеньок, загадок, прислів'їв; формування діалогічного та монологічного мовлення».

2. Методика вивчення прийменника в початкових класах.

Як самостійна частина мови прийменник вивчається в 2 класі. Однак ще в букварний період навчання грамоти діти практично знайомляться з цією частиною мови під час читання вміщених у букварі текстів і запису речень. Отже, ще в цей час у вчителя з'являється нагода пояснити дітям роздільне написання прийменників («маленьких слів») з іншими словами. У 3 і 4 класах учні знову повертаються до вивчення прийменників з метою зіставлення їх із префіксами, на основі чого закріплюються навички роздільного написання прийменників і злитого — префіксів.

Головне завдання вчителя під час опрацювання прийменника полягає у: — формуванні уміння виділяти прийменники з мовного потоку; — показі ролі прийменників у реченні; — формуванні навичок роздільного написання прийменників із наступними словами. У 2 класі покзу ролі прийменника підпорядковується вся робота над його засвоєнням. Тут слід підвести дітей до усвідомлення того, що: - слова у, до, з, на, над та інші називаються прийменниками; - прийменники служать для зв'язку слів у реченні.

Важливо організувати роботу так, щоб учні самостійно побачили роль прийменників як одного із засобів організації слів у реченні. Для цього можна використати деформований текст, у якому не вистачає ще й прийменників.  У 3 класі робота над вивченням прийменників спрямовується на розвиток в учнів уміння розрізняти прийменники і префікси. Учні повинні усвідомити, що: - прийменники служать для зв'язку слів у реченні, а префікси — для утворення слів; - прийменники пишуться окремо із словами, а префікси — разом (вони є частиною слова); Отже, вивчення прийменників у початкових класах передбачає не тільки формування правописних умінь, а й усвідомлення учнями ролі прийменників при складанні словосполучень і речень.

БІЛЕТ № 22

1.Етапи букварного періоду. Характеристика першого етапу. Парні м’які та тверді приголосні звуки, та позначення їх приголосними. Букварний період навчання грамоти ділиться на три етапи. Кожен із них визначався певними особливостями опрацювання звуків і букв рідної мови. Особливості першого періоду. На першому етапі букварного періоду учні спочатку вивчають ряд букв, що позначають голосні звуки: а, о, у, и, і. Читання їх не становить для дітей певних труднощів, оскільки полягає в умінні впізнати і правильно назвати ту чи інші букву. Тому найголовніше завдання цього етапу — сформувати у першокласників уміння читати прямі склади — злиття «пг», «п'г». Від нього буде залежати успішність просування дітей в оволодінні навичкою читання. З перших кроків ознайомлення з буквами, які позначають приголосні звуки, вчитель повинен подбати про те, щоб не допустити в жодного учня побуквеного читання шляхом «перебирання» букв у складі та слові. Прямий склад, злиття приголосного з голосним учні з самого початку читають у двох варіантах — «пг», «п'г». Досягається це тим, що на першому етапі букварного періоду, крім букв а, о, у, й, вводиться буква і. Це дає можливість опрацьовувати наступні букви, що позначають приголосні звуки, в їх подвійній ролі водночас — як знаки парних твердого і м'якого звуків. Наприклад, засвоєння учнями букви н здійснюється у процесі читання складів і слів, де вона позначає звуки [н], [н’]: на, но, ну, ни, ні, Ніна 2. Особливості проведення уроків у школі з малою наповнюваністю учнів.

Навчальний процес в таких школахмає свої особливості і тому для них розробляються спеціальні методики. Важливе значення в малокомплектній школі надається правильному комплектуванню учнів у класі, від нього залежить ефективність навчально-виховного процесу. В малокомплектній школі особлива увага приділяється плануванню уроків, їх структура впливає на якість навчання. В умовах малокомплектної школи, коли чергується робота під керівництвом учителя і самостійна робота учнів, велика увага приділяється організації кожного етапу уроку. Учитель моделює заняття з дітьми до зустрічі з ними: окреслює види спільної роботи та самостійного шляху до знань, уточнює, коли краще надати інструктаж, показати зразок. Для кожного структурного компонента уроку в малокомплектній школі важливо визначити спільну мету. Наприклад, готуючи дітей до пізнавальної діяльності, наголошуємо, що для всіх дітей має бути спільна мета – усвідомлення завдання, часу його виконання, знайомство з засобами навчання, орієнтація на кінцевий результат. Ці організаційні прийоми використовує вчитель не тільки на початку уроку, але і на початку кожного етапу . В малокомплектній школі для проведення самостійної роботи особливого значення набувають дидактичні ігри, які допомагають у захоплюючій формі, без втручання вчителя набувати знання. БІЛЕТ № 23 1. Методика нвчання письма в букварний період. Етапи фомування графічної навички. Написання великих і малих букв.

Навчання письма – це спеціально відведений час для вироблення графічних навичок в букварний період – малі та великі букви, буквосполучення, слова і речення.  У букварний період вчитель привчає дітей дотримуватись певного нахилу, розміщувати букви у словах, слова в рядку. Першокласники вчаться писати букви на однаковій відстані одна від одної, між словами в реченні робити проміжок завширшки в одну букву. У формуванні графічної навички письма спостерігаються такі технічні етапи, відображені у відповідному навчальному посібнику – Зошиті з письма: а) підготовчі вправи, спрямовані на оволодіння вмінням тримати ручку, орієнтуватися в графічній сітці зошита, координувати рухи вістря ручки в межах верхньої і нижньої ліній робочого рядка (штрихування контурів фігур, обведення трафаретів, поданих пунктирними лініями, проведення прямих, ламаних і кривих ліній); б) засвоєння основних елементів літер: короткої і довгої прямої палички, паличок з закругленням угорі і внизу, паличок з петлями, лівого і правого півовалів, овалу; в) письмо окремих рядкових літер, які складаються виключно з елементів, опрацьованих у підготовчий період; г) засвоєння правил поєднання букв у склади і слова; письмо складів і буквосполучень, слів; д) відпрацювання плавного, ритмічного письма. Усі малі букви українського алфавіту поділяються на шість груп: до першої групи належать букви, які складаються з похилої палички з закругленням унизу та окремих допоміжних елементів: і, ї, й, й, ш, ц, щ, ч, л, м, я; до другої — букви, які в своїй основі мають пряму паличку, паличку з закругленням вгорі, вгорі та внизу, а також додаткові елементи: г, п, т, р, н, ґ; до третьої — букви, які в своєму складі мають овал і допоміжні елементи: о, а, б, ю, ф; до четвертої — в основі яких е напівовали: с, є, х, ж, е  в основі п’ятої групи букв є подовжена з петлею: у, д, в, з; до шостої групи належить ь  Усі великі літери алфавіту- на п’ять груп: першу групу становлять букви, що складаються з подовженої палички з закругленням внизу: Й, Ш, Ц, Щ, Ч; в основі написання букв другої групи лежить подовжена з закругленням вліво: І, Ї, Г, П, Т, У, Р, Ґ; до третьої групи належать Л, М, А, Я; до четвертої – букви, в основі яких є овал та півовал: С, Є, X, Ж, О, Ю; Ф, З, Е  п’яту групу становлять букви Н, К, Б, В, Д. 2 . Особливості методики вивчення прислівника в початкових класах. В 4 класі дістають перше уявлення про особливості цієї частини мови, вчаться розпізнавати прислівники в тексті, знайомляться з прислівниками, близькими і протилежними за значенням, практично засвоюють правопис найчастіше вживаних прислівників. Завдання вчителя полягає : - щоб досягти практичного усвідомлення прислівника як лексико-граматичної групи слів; - навчити розпізнавати прислівники серед відомих дітям частин мови; - формувати вміння вживати цю групу сліву практиці усному і писемного мовлення; - домогтися, щоб учні практично оволоділи навичками правопису найпоширеніших груп прислівників, передбачених програмою. Формування граматичного поняття "прислівник" починається з виявленням в цій частині мови трьох ознак: питання, на які відповідає прислівник, його незмінність і зв'язок з дієсловами. В наслідок виділення прислівників у тексті чи окремих реченнях учні усвідомлюють, що прислівники відповідають ще й на запитання де? куди? коли?, починаються дієслова, у реченні є другорядними іменами. Закріплення одержаних відомостей про прислівник відбувається під час виконання учнями різних тренувальних вправ. Вивчаючи числівник, учні мають засвоїти, що: - числівник є частиною мови; - числівники означають кількість предметів або їх порядок при лічбі; - числівники відповідають на питання скільки? який? котрий? - Числівники бувають кількісні і порядкові (кількісні означають кількість предметів і відповідають на питання скільки? (п'ять), а порядкові означають порядок предметів при лічбі і відповідають на питання який? котрий? (п'ятий)) - Числівники змінюються за відмінками, а порядкові ще й за числами і родами; - Числівники роблять мовлення більш точним і емоційним.

БІЛЕТ № 24

1.Завдання післябукварного періоду. Розвиток читацької активності і самостійності учнів 1-го класу. Зв’язок уроків читання і письма. У цей період увага надається розвитку навичок читання українською мовою вголос, правильному інтонуванню речень, розумінню прочитаного, а також елементарній роботі над текстом: визначити про кого (що) розповідається, що саме, дібрати заголовок, визначити дійових осіб, назвати послідовність дій (що було спочатку, що – потім) тощо.  Паралельно з формуванням умінь і навичок читання і письма українською мовою проводиться робота над розвитком усного мовлення: аудіативних умінь, збагаченням словникового запасу, умінь діалогічного й монологічного мовлення. Зміст цієї роботи визначається специфікою кожного періоду навчання грамоти. Особливо великі можливості має післябукварний період, оскільки прочитаний учителем текст щонайперше сприймається учнями на слух, а після читання учнями текст може служити матеріалом для розвитку діалогічного (робота в парах: один ставить запитання за змістом тексту, інший відповідає) та монологічного мовлення (переказування, продовження тексту за уявною ситуацією, заданою вчителем, розповідь за малюнком, усне малювання (опис героя чи героїв) тощо). 2.Методика вивчення числівника в початкових класах. Учитель повинен показати дітям, що числівник як і інші частини мови, має певні ознаки: називає кількість предметів або їх порядок при лічбі. Слова типу перший, другий і подібні в початкових класах розглядаються як числівники, а не прикметники, відповідають на питання: скільки? котрий? який по порядку?, виступають у ролі самостійних членів речення (Перший день у школі був особливо радісним) або входять складовою частиною до них (Два хлопчики підбігли до ялинки). Крім того, важливо навчити дітей розрізняти числівники і однокореневі з ними іменники (п'ять — п'ятірка) та вживати синонімічні числівники (два двоє). Формування граматичного поняття «числівник» починається з виявлення в цій частині мови таких її ознак, як лексичне значення. Формування граматичного поняття «числівник» починається з виявлення в цій частині мови таких її ознак, як лексичне значення (називає точно визначену кількість предметів) і питання, на яке відповідає. З цією метою вчитель пропонує порівняти два речення і сказати, чим вони відрізняються: Півники горох молотили і Два півники горох молотили. Учням неважко помітити, що ці речення відрізняються словом два. Учитель вдається до евристичної бесіди.

БІЛЕТ №25

1. Методика викладання української мови як наука. Наукові основи методики начання укр. мови. Держ. стандарт поч. загал. освіти як становл. дит. особистості, розвиток її сутнісного потенціалу. Структура програми з укр. мови в 1-4 класах

МВУМ в поч. кл. – це педагогічна наука, що визначає теоретичні засади навчання мови учн. поч. кл. І рекомендує найбільш ефективні методи і прийоми, удосконалення мовленнєвого розвитку молодщих школярів і формування в них наукового уявлення про мову як знакову систему. Складові методики:практична і теоретична. Теоретична 1) наукові основи МВУМ 2) іст. виникнення та розвиток методів навч. 3) Структура і форми організації навчального процесу 4) Науові вимоги до підручників та посібників Мета:дослідити процес оволодіння знаннями і вміннями,його закономірності,визначити принципи навч., обгрунтув.методи,ств.наукові основи конструюв.уроків,їх циклів. Практична 1) методи та прийоми навчання мови 2) механізм упровадження конкретних методів та прийомів у процесі вивчення мови. Мета:озброїти вчителя та учнів системою методів та прийомів,спрямованих на оволодіння мовою.

Предмет методики – процес навчання укр. мови. Структура програми з української мови в 1-4 класах. Завдання програми:сформувати в молодших школярів уміння читати осмисленно читати,говорити й писати,збагачувати мовлення учнів,дати початкові відомості з мови та літ,розв.увагу та інтерес,читання книжок розширює уявл.дітей про навк.дійсн.,сприяти їхньому загальному розвитку і вихов. Програма має 3 розділи: 1)навч.грамоти у процесі осв.якої першокл.працюють над розвитком мовлення,набув.вміння читати й писати навичок роботи з дитячою книжкою, 2)читання і розвиток мовлення. 3)мова,мовлення,правопис і розвиток мови відповідно до змісту якого учні одерж.елементарні відом.з мови на різних рівнях.