Характеристика процесів верстки: міжбуквенні просвіти, інтерліньяж, підгонка тексту.
Верстка — процес формування сторінок та смуг у видавничій справі та поліграфії.
Суть процесу — розміщеннятекстового та ілюстративного матеріалу на сторінках чи полосах друкованого або електронного видання, що відповідає певним технічним та естетичним вимогам та критеріям. Починаючи з 1990-х років верстка здійснюється переважно за допомогою комп'ютерів. Верстка має багато визначень, по-перше, верстка — виробничий процес монтажу всіх елементів сторінки видання в смугу. По-друге, версткою називають також тип комплектування ілюстрацій на смузі. Таких типів виділяють декілька:
відкрита верстка, при якій ілюстрація розміщується зверху або знизу смуги або в одному з її кутів
закрита верстка: текст прикриває ілюстрацію зверху й знизу;
смугова верстка: ілюстрація повністю займає смугу;
глуха верстка: ілюстрація з усіх сторін прикрита текстом;
верстка з виходом ілюстрацій за береги так, що берегу немає зовсім;
верстка з ілюстраціями на берегах;
комбінована верстка: поєднуються різні типи верстки (відкрита верстка з закритою і т. д.)
ламана верстка: газетні матеріали на шпальті врізаються один в одного;
симетрична верстка: текст, заголовки, ілюстрації розташовані взаємно врівноважено відносно один одного.
Розрізняють книжкову, газетно-журнальну, акцидентні верстку у видавничій справі та верстку веб-сторінок у веб-дизайні.
Міжбуквенні просвіти.
Новачки часто нехтують установкою межбуквенних просвітів (або пропусків). А адже це - один з основних способів поліпшення зовнішнього вигляду документа. Поняття межбуквенних просвіту тісно пов'язане з такими поняттями, як кернінг і трекінг.
Інтерліньяж.
Інтерліньяж - (з фр. interligne — «написане між рядків») — міжрядковий пробіл, відстань по вертикалі між двома базовими лініями рядків. Вимірюється в пунктах і складається з кеглю шрифту і відстані між рядками. Деякі комп'ютерні програми використовують термінміжрядковий пробіл (англ. line spacing).
У період ручного набору свинець використовували відливати літери, а для збільшення відстані між рядками клали смугу свинцю (англ.lead). Звідси і походить англійська назва leading.
Оптимальним є Інтерліньяж у 120% від кегля шрифту (наприклад, кегль шрифту 10, відповідний йому Інтерліньяж — 12 пунктів, записується 10/12). Величина Інтерліньяж вибирається з урахуванням зручності для читання та повинна бути постійною для всього основного тексту. Зменшення або збільшення Інтерліньяжу порушує ритм читання.
Інтерліньяж вважається від’ємним, коли він менше, ніж розмір шрифту рядка (Інтерліньяж 20 за кегля шрифту 24). Зменшуючи величину Інтерліньяжу можна мати в результаті часткове накладання рядків. Від’ємний Інтерліньяж у верстці майже не використовується, але можливість використовувати від’ємну величину корисна до оформлення різноманітних логограм, заголовків, колонтитулів, ілюстрацій, тощо.
Текст, у якому Інтерліньяж дорівнює кеглю шрифту (кегль шрифту 12, Інтерліньяж — 12, 12/12), називають набраним «без шпон», означає суцільний набір. Ця назва прийшла із ручного набору, коли один ряд літер встановлювався безпосередньо під іншим без додаткових шпон (свинцевих смуг).
Якщо в тексті Інтерліньяж збільшений порівняно з суцільним набором, то про нього говорять як «набраний зі шпонами» (англ. extra lead— «додатковий свинець») (так про набір 12/13 можна сказати «набраний зі шпоном в 1 пункт»).