Розкрити поняття кернінг, трекінг та інтерліньяж.
Кернінг — це розмір пробілу між парою символів.[1]
Кернінг — процес зміни розмірів міжбуквених пропусків (інтервалів) між сусідніми буквами для поліпшення зовнішнього вигляду і легкості читання тексту. Цей параметр відповідає за індивідуальну роботу з кожною буквою і підбір її місцеположення залежно від вибраного шрифту, малюнка самої букви та її сусідніх букв, смислового навантаження слова і т. д. Значення кернінгу встановлюється у відсотках ширини пробілу. Більшість шрифтів мають регламентовані міжбуквення інтервали, так звані апроші. Але тим не менше, цей параметр потребує редагування. Зазвичай використовуються таблиці кернінгу, які є утилітами програм верстки.
Розрізняють також керніг:
ручний
автоматичний
замовний
Трекінг - рівномірна зміна межбуквенних прогалин.
На відміну від кернинга, що регулює відстань між знаками в певних парах (AV, TA та ін.), Трекінг застосовується до групи символів (слово, рядок, абзац тощо)
Збільшення трекінгу (розрядка) робить набір розрідженим, світлим; зменшення - більш щільним і темним.
Трекінг - ефективний засіб вгонки і вигонки рядків. Вимірюється в тисячних частках круглої шпации (em / 1000).
У російської та зарубіжної друкарською традиціях вважається небажаною занадто широка розрядка малих літер, але заохочується збільшена розрядка заголовних букв. Пов'язана дана традиція з тим, що до появи комп'ютерної верстки для заголовків використовувалися більш широкі зображення шрифту, які вже мали достатньо вільного простору між штрихами. Так як розмір більшості комп'ютерних шрифтів регулюється простим масштабуванням одного накреслення, то відстань, яка відділяє велику літеру від подальшого тексту, здається недостатнім для поділу всіх заголовних букв [1].
Інтерліньяж - (з фр. interligne — «написане між рядків») — міжрядковий пробіл, відстань по вертикалі між двома базовими лініями рядків. Вимірюється в пунктах і складається з кеглю шрифту і відстані між рядками. Деякі комп'ютерні програми використовують термінміжрядковий пробіл (англ. line spacing).
У період ручного набору свинець використовували відливати літери, а для збільшення відстані між рядками клали смугу свинцю (англ.lead). Звідси і походить англійська назва leading.
Оптимальним є Інтерліньяж у 120% від кегля шрифту (наприклад, кегль шрифту 10, відповідний йому Інтерліньяж — 12 пунктів, записується 10/12). Величина Інтерліньяж вибирається з урахуванням зручності для читання та повинна бути постійною для всього основного тексту. Зменшення або збільшення Інтерліньяжу порушує ритм читання.
Інтерліньяж вважається від’ємним, коли він менше, ніж розмір шрифту рядка (Інтерліньяж 20 за кегля шрифту 24). Зменшуючи величину Інтерліньяжу можна мати в результаті часткове накладання рядків. Від’ємний Інтерліньяж у верстці майже не використовується, але можливість використовувати від’ємну величину корисна до оформлення різноманітних логограм, заголовків, колонтитулів, ілюстрацій, тощо.
Текст, у якому Інтерліньяж дорівнює кеглю шрифту (кегль шрифту 12, Інтерліньяж — 12, 12/12), називають набраним «без шпон», означає суцільний набір. Ця назва прийшла із ручного набору, коли один ряд літер встановлювався безпосередньо під іншим без додаткових шпон (свинцевих смуг).
Якщо в тексті Інтерліньяж збільшений порівняно з суцільним набором, то про нього говорять як «набраний зі шпонами» (англ. extra lead— «додатковий свинець») (так про набір 12/13 можна сказати «набраний зі шпоном в 1 пункт»).