Розділ 2. Забезпеченість факторами виробництва

1. Капітал

Великі зміни в житті країни відбулися після проголошення Лаосу народно-демократичною республікою. Новий республіканський уряд проводить широку програму соціально-економічних заходів, спрямованих у першу чергу на викорінювання пагубних наслідків колоніально-феодального режиму. Ця програма включає аграрні перетворення і веде до підйому основних галузей сільського господарства, створюючи передумови для наступної індустріалізації.

Вже освоєні закинуті орні землі, відновлені і будуються нові промислові підприємства, створюються кооперативи в сільському господарстві, ремеслі і торгівлі, а також нові державні і змішані державно-приватні компанії; серед селян розподіляються угіддя колишніх великих землевласників.

Розширюється система охорони здоров'я і народного утворення. Медичне обслуговування і навчання стали безкоштовними. Зміцнюються зв'язки із соціалістичними країнами. [2]

2.Трудові ресурси

Лаос відноситься до числа країн, яких торкнувся «демографічний вибух»: населення росте швидкими темпами, приріст складає 2,2% у рік. У 90-і роки чоловіків і жінок нараховувалося приблизно нарівно.

З економічно активного населення (1,5 млн. чоловік) понад 90 % зайнято в сільському господарстві і близько 5 % у промисловості і ремеслах.

Кількість та густота населення. Середня щільність населення країни 115 чоловік на 1 кв. км. З кількістю населення 6,4 млн людей.

Етнічний склад населення. У Лаосі проживає більш 60 народностей. Багато дрібних етнічних груп, що живуть високо в горах, колись були в культурних і економічних відносинах мало зв'язані не тільки з іншим населенням країни, але і між собою. [2]

3.Технології Лаос туристична країна і якщо розвинуті технології , то це лише у сфері туризму.

4.Земля

Лаос — це край суворих гір і родючих річкових долин. Землі по берегах рік, придатні для поливного землеробства, давно обжиті й освоєні людиною, а жителям гірських схилів і вершин приходиться відвойовувати земельні ділянки, випалюючи ліс для посівів. Гірський характер рельєфу визначає ізольованість окремих районів Лаосу й утрудняє їхнього зв'язку з зовнішнім світом.

Найбільш важкодоступна і малоосвоєна частина країни — Північний Лаос. Скелясті гори, порізані глибокими ущелинами, досягають тут висоти 2000 м. Гори, які зазнають сильної ерозії, складені в основному вапняками, глинистими і кристалічними сланцями. Хребет Пу Кум (2000 м) на північно-заході Лаосу утворить природну Кхаммуан, цікаве як район класичного карстового рельєфу. На сході плато переходить у гори Чионгшон, древні, сильно зруйновані, розчленовані на окремі глибові масиви. Деякі перевали, наприклад Айлау і Му-Гіа, лежать на висоті усього близько 400 м. Максимальна висота гір у Центральному Лаосу — 2286 м. Західні схили плато Центрального Лаосу положистими ступінями спускаються до долини Меконгу. Тут, до півдня від плато Кхаммуан, виділяється велика Саваннакхетська долина з заливними рисовими полями.

У Південному Лаосу — основній житниці країни — гори Чіонгшон уступами переходять у невисокі, але досить стрімчасті плато, оточені алювіальними родючими низовинами в долинах рік. Найбільшої висоти (1200 м) досягає плато Боловен, складене піщаниками і базальтами. [7]

Надра країни багаті корисними копалинами­. Найбільшою мірою їх експлуатація ведеться в гористому Північному і Центральному Лаосу. Значні поклади олов'яної руди (близько 70 тис. т) знаходяться на плато Кхаммуан. Нові родовища олова були недавно відкриті недалеко від міста Саваннакхета. У районі плато Сіангкхуанг виявлені запаси залізної руди з високим змістом металу (60—70%), оцінювані в 1 млрд. т. У Північному і Центральному Лаосу маються мідні руди, кам'яне вугілля, сурма, свинець, цинк, гіпс, марганець, вапняк. По всій території країни зустрічаються родовища золота і різних дорогоцінних каменів, особливо часто — сапфірів і рубінів. Поварена сіль знайдена і добувається в Лаосу в двох місцях — північніше В'єнтьяна і південніше Пхонгсалі. Біля В'єнтьяна і Саваннакхета передбачається наявність нафтоносних шарів.

Клімат Лаосу — тропічний, мусонний. Режим і напрямок вітрів визначають чітку зміну двох сезонів: сухого, прохолодного — з листопада по квітень,коли з континенту вторгаються холодні північні і північно-східні мусони майже без опадів, і вологого, печені — із травня по жовтень, коли теплі повітряні маси з Індійського океану приносять із собою тропічні зливи і високу температуру.

Велика довжина країни з північно-заходу на південний схід і гірський рельєф створюють досить значні кліматичні розходження між північними і південними районами. На низовинах Північного Лаосу середня температура самого холодного місяця — січня + 15°, а самої печені — липня 4-28°. У гірських районах Північного Лаосу температура повітря узимку іноді спускається нижче 0°. У Центральному і Південному Лаосу таких різких коливань температури не буває. Середня температура січня тут складає +23, +25°, липня +30°.

Лаос одержує значна кількість опадів, але вони розподіляються нерівномірно: у гірських районах і на високих плато Сиангкхуанг, Кхаммуан, Боловен випадає до 3500 мм опадів у рік, а на рівнинах і невисоких плоскогір'ях Північного Лаосу, а також у Саванакхетській долині — 1000—2000 мм. Неоднаковий розподіл опадів по сезонам у сполученні з особливостями рельєфу в різних районах Лаосу сприяло нерівномірному освоєнню території цієї країни. Більш освоєний Південний Лаос.

Озер і боліт у Лаосу мало, але дуже багато рік. Вони протікають по рівнинах і гірських ущелинах. Більшість їх відноситься до басейну Меконгу, головної артерії країни й однієї з найбільших рік Азії. Третина загальної довжини Меконгу, чи майже всі його середній плин, збігається з границею між Лаосом і Таїландом. Самі великі припливи Меконгу в Північному Лаосу — Та, У, Донг, Лик, Нгум. У Центральному і Південному Лаосу це — Бангфай, Бангхіанг, Дон, Конг, Тхен. З мусонним режимом клімату зв'язані літнє повіддя і зимове обміління рік. У сухий сезон багато рік міліють настільки, що води не вистачає не тільки для зрошення, але і для побутових нестатків населення, а судноплавство на деяких ділянках цілком припиняється. Від своєчасного приходу паводка в значній мірі залежать врожаї рису. Ріки забезпечують населення рибою, але рибальство в економіці країни відіграє меншу роль, ніж у Кампучії.

Слабкий розвиток наземних доріг робить ріки Лаосу майже єдиним видом зв'язків, як внутрішніх, так і зовнішніх. Але судноплавство по них утруднено не тільки сезонним обмілінням, але і безліччю порогів, водоспадів і бурхливим плином. Навіть на самих положистих ділянках Меконгу швидкість плину досягає 4—5 м /сек. По основному руслу Меконгу рух можливий на трьох відрізках, вільних від порогів і водоспадів. Верхня ділянка від Луанг-пхабанга до В'єнтьяна — доступний тільки для пірог і невеликих моторних човнів. Середній — від В'єнтьяна до Саваннакхета — має більш спокійний плин, тут цілий рік курсують баржі, місткі лодки-сампані і швидкі довгі пироги. Біля Саваннакхета розташовані Кхеммаратські пороги, що перешкоджають судноплавству, і ріка знову стає судноплавної тільки південніше цих порогів. Тут вона цілий рік доступний для великих сампанов і судів водотоннажністю 200—300 т. У самої границі з Кампучией водяний шлях перепиняють Кхонгские водоспади. Меконг із його численними порожистими припливами таїть у собі величезні запаси гідроенергії.

Більш половини всієї території країни займають лісу. Схили гір Північного Лаосу покриті вічнозеленими субтропічними лісами, що змінюються на висоті 1500 м змішаними — з дуба, сосни, каштана. На плато Центрального і Південного Лаосу переважають світлі мусонні листопадні ліси. Вологі тропічні ліси характерні для долин Південного Лаосу і для Чионг-шонских гір. [12]

У незайманих лісах збереглися коштовні і рідкі породи дерев: рожеве, чорне, сандалове, залізне. Тикові ліси займають значну територію на північно-заході Лаосу, уздовж Меконгу; на плато Сіангкхуанг, Кхаммуан і Боловен росте прекрасна стройова сосна. Крім коштовної деревини лісу дають також лаки і смоли.

Райони з незначною кількістю опадів — Саваннакхетскую долину і частково плато Сиангкхуанг і Боловен — покривають високотравние савани, появі яких почасти сприяє випалювання лісу при перелоговому землеробстві. Тваринний світ Лаосу надзвичайно різноманітний і унікальний, тут ще збереглися "багато видів тварин, що уже винищені в інших країнах. У Лаосу сполучаються види тварин, властиві тропічному і помірному клімату. У джунглях живуть численні мавпи (гібони, макаки) і напівмавпи, а також хижаки —; тигр, мармурова пантера, тибетський ведмідь, у заростях пальм — пальмова куниця, у долинах і гірських ущелинах — болотна рись. З великих копитних водяться дикі бики бантенг і гаял, кабани. У лісах живуть змії — кобри, пітони й ін. Багато папуг, павичів, утік. У Південному і почасти в Північному Лаосу маються значні череди слонів. Багато хто з перерахованих тварин мають промислове значення. Полювання заборонене тільки на слонів, їх приручають і використовують для перенесення вантажів. [7]