Поліефірні відтискні маси.

Поліефірниє відбиткові маси є одні з нових і перспективних груп еластомерних відтискних матеріалів. Поліефіри, як і А-силікони, стійкі до деформації і володіють низькою усадкою. Проте, на відміну від силіконових відтискних мас, поліефіри при зберіганні активно поглинають вологу. Тому, для того, щоб уникнути набухання (спучення) відтисків, їх необхідно зберігати сухими.

Найбільш широке вживання отримали відтискні маси Impregum F і Permadyne фірми ESPE (Німеччина).

«Аквасіл» - це синтез найбільш переважних властивостей поліефірів та силіконів з додатковою реакцією полімеризації.

Тіоколові відтискні матеріали (полісульфідні)

Тіоколовими називаються відтискні маси, основу яких складають меркаптани спроможні вступати в реакцію з окислами металів і утворювати еластичні з'єднання.

Тіодент складається з двох паст - базисної і пришвидкувача. Основна паста - полісульфидний каучук, окис цинку і сірчанокислий кальцій. Паста-пришвидкувач складається з двоокису свинцю (основа), сірки, касторової олії і ароматних речовин. Двоокис свинцю є каталізатором. В якості останнього може бути використаний також двоокис марганцю. Додавання 1-2 крапель води прискорює стуктуризацію, олеінова кислота уповільнює цей процес.

Тіодент – М має вулканізуючу систему (дифеніл-гуанидін - окислювач), яка дозволяє зміною співвідношення паст регулювати час вулканизації. Змішування полісульфідной (білої) пасти з пастою-каталізатором (жовтої) припускається в співвідношенні 4:1.

Тіодент і Тіодент-М застосовуються для зняття відтисків при протезуванні коронками, полукоронками, вкладками, а також для одержання функціонального відтиску з беззубих щелеп, перебазування знімних пластинкових протезів.

Методики здобуття відбитків силіконовими відтискними матеріалів.

Точність відбитку має ключове значення в технології виготовлення ортопедичних конструкцій. Існують різні методики здобуття двошарових відтисків за допомогою силіконових матеріалів. Проте важливе значення має правильне виконання наступних підготовчих етапів:

1. ретракція ясеневого краю в області препарованих зубів.

2. очищення порожнини рота перед здобуттям відтиску.

3. забезпечення якісної адгезії відтискного матеріалу до ложки.

Виконавши підготовчі заходи, приступають до здобуття відтиску за допомогою одного з перерахованих способів:

Двохетапний метод

• Традиційна методика двошарового відтиску;

• «Ізолююча» методика.

Суть двохетапного методу здобуття двошарового відтиску полягає в тому, що відтиск двічі вводиться в порожнину рота.

На сьогоднішній день існує декілька таких способів, які описані нижче:

Одноетапний метод

• Методика із застосуванням техніки шприца;

• Методика двофазного одномоментного відтиску.

Традиційна методика здобуття двошарового відтиску (двошарова методика, двомоментний заміс).

Первинний відтиск знімається масою переминаємої консистенції. Після структуризації він виводиться з порожнини рота, промивається і висушується. Метою даного етапу є формування індивідуальної ложки для більш текучої коригуючої маси.

При здобутті цього відтиску слід звернути увагу на ряд моментів:

I. Взаємовідношення ложки і зубного ряду. Якщо відстань від екватора якого-небудь зуба до борту ложки недостатньо (менше 2-х мм), то матеріал в цьому місці при виведенні з порожнини рота необоротний деформується, що різко погіршує якість відтиску.

II. Забезпечення безперешкодного повторного введення відтиску коригуючою масою в порожнину рота. Для досягнення цієї мети після здобуття первинного відтиску необхідно видалити (зрізати) всі можливі ретенційні пункти, такі як: відбитки дістопірованних зубів, міжзубні перегородки, зони виражених анатомічних поднутреній і так далі.

III. Створення умов, що дозволяють уникнути компресії первинного шару при здобутті остаточного відтиску. Компресія (стискування) первинного шару при здобутті остаточного відтиску часто є причиною невідповідності суцільнолитих ортопедичних конструкцій тканинам протезного ложа. Це пояснюється тим, що після виведення з порожнини рота за рахунок пружних сил він повертається у вихідний стан і порушує точність коригуючого шару. 

Тому на первинному відтиску в області всіх препарованих зубів необхідно формувати відводячі канали, які при здобутті другого шару дозволять надлишкам коригуючої маси безперешкодно видавитися з найбільш глибоких ділянок. Створення каналів, що відводять, дозволяє виключити виникнення зон підвищеного тиску, що приводять до спотворень в остаточному відтиску.

Канали, що відводять, прорізаються за допомогою спеціальних інструментів. Вони повинні починатися в області ріжучого краю або жувальної поверхні оброблених зубів і закінчуватися на деякому видаленні від них, наприклад, в області твердого піднебіння.

При здобутті коригуючого відтиску його необхідно притиснути на декілька секунд, щоб дати можливість коригуючому шару рівномірно розподілитися і точніше відображати рельєф тканин. Триваліша компресія небажана, оскільки в цьому випадку полімеризація коригуючої маси може проходити на тлі пружної деформації первинного відтиску. При виведенні з порожнини рота він повертається у вихідний стан і деформує коригуючий шар, а значить і відтиск в цілому.