3. Вимоги до друкованих видань: вихідні дані, обов’язкові примірники

Конкретні вимоги до друкованих ЗМІ містяться в Законі про пресу, в Цивільному кодексі України, Законі України „Про авторське право та суміжні права” тощо. Основними положеннями є правила щодо вихідних даних та обов’язкових при-мірників. Вихідні дані – це відомості, які, за законом, повинні міститися у кож-ному випуску друкованого ЗМІ. Такими відомостями є:

• назва видання;

• серія, номер і дата видачі свідоцтва про державну реєстрацію;

• порядковий номер випуску і дата його виходу в світ;

• засновник (співзасновники);

• видавець (співвидавці);

• адреси редакції, видавця, друкарні;

• прізвище та ініціали редактора (головного редактора);

• індекс видання, розповсюджуваного за передплатою;

• тираж;

• ціна або помітка "Безкоштовно".

Закон також передбачає, що контрольні примірники періодичних видань одразу після надрукування безоплатно надсилаються редакцією засновникові (співза-сновникам) і органу, що реєструє (органам юстиції).

4. Роздержавлення друкованої преси

Роздержавленням друкованої преси називають процес ліквідації або поступового зменшення частки державних та комунальних ЗМІ шляхом приватизації, реор-ганізації в офіційні бюлетені, закриття тощо. У західних країнах органи влади ніколи не видавали газет (за одиничними винятками). Тому питання роздержавлення для цих країн не стояло. Центральноєвропейські країни приватизували або закрили друковані видання, що видавалися органами влади, тоді як Україна досі має величезну кількість державної та комунальної преси. Тема роздержавлення для України виникла ще з часів здобуття незалежності – саме тоді колишні партійні ЗМІ перетворювалися на державні та комунальні ЗМІ. Утім, останніми роками тема роздержавлення або реформування преси обговорюється особливо активно.

2009 року Верховна Рада ухвалила Закон України "Про мораторій на відчуження від редакцій державних та комунальних засобів масової інформації приміщень та майна" № 883–VІ, яким введено мораторій на продаж та інші дії з майном редакції державних та комунальних ЗМІ. Пізніше Верховна рада ухва-лила постанову "Про запровадження мораторію на виселення редакцій друкованих засобів масової інформації, закладів культури, у тому числі бібліотек, видавництв, книгарень, підприємств з розповсюдження книг та преси".

На цей момент у парламенті зареєстровано два законопроекти щодо роздержавлення. Це проект Закону України «Про реформування державних і комунальних друкованих засобів масової інформації», №7313, внесений Кабінетом Міністрів України, та проект Закону України «Про реформу державної та комунальної преси», №6468, внесений н. д. Степаном Курпілем, які невдовзі мають потрапити до сесійної зали. Автор – голова Львівської обласної організації та член Комісії з журналістської етики НСЖУ.

Противники роздержавлення апелюють до того, що державна преса дає можли-вість органам державної влади відстоювати власну позицію, виражати національні інтереси тощо. Натомість прихильники роздержавлення стверджують, що державна та комунальна преса виражає лише політичні інтереси керівників цих органів влади та місцевого самоврядування. Окрім цього, такі ЗМІ використо-вують сотні мільйонів грн з бюджету, що дає можливість говорити про неефек-тивність таких витрат. Наприклад, лише Верховна Рада України щороку витрачає на газету «Голос України» та журнал «Віче» близько 16 млн грн.

Ще одна проблема пов’язана з особливим статусом журналістів державних та комунальних ЗМІ – вони прирівнюються до державних працівників відповідних органів влади, що заснували цей ЗМІ. Найбільше така відповідність просте-жується у питаннях пенсійного забезпечення – журналісти державних видань виходять на пенсію як державні службовці, користуючись суттєвими пільгами. Як наслідок, у багатьох державних виданнях журналістські колективи складаються переважно з людей передпенсійного віку, які не мають мотивації працювати, а лише чекають на пенсію.